Кава проти горілки, або як аромат арабіки виховував «новий Львів»

Львів та кава — це роман, якому вже кілька століть. Але чи знаєте ви, що цей союз починався не з любові, а з суворого розрахунку? У часи, коли середньовічні шинки затягували міщан у полон оковитої, кава стала справжньою «культурною революцією».

Сьогодні цю естафету традицій підтримує наш недільний партнер — Торгова Марка Кава Старого Львова. Разом ми гортаємо сторінки історії міста, де кожна філіжанка була кроком до європейського стилю життя. Адже кава у Львові ніколи не була просто напоєм — це був квиток у світ інтелектуалів, політиків та вільних духом людей.

Кавовий ультиматум: тверезість як мода

На межі XVIII та XIX століть львівська влада зрозуміла: щоб змінити місто, треба змінити те, що люди п’ють зранку. Замість горілки в кнайпах магістрат почав активно «просувати» каву як напій для освіченої людини [2].

Справжньою зіркою тієї епохи стала «Віденська кав’ярня». У 1829 році Карл Гартман звів на проспекті Свободи, 12 будівлю, яку ми знаємо й досі [5]. Це був перший заклад у Львові, збудований спеціально для кавування. Високі стелі, величезні вікна та свіжа преса на столах — тут народжувався новий тип львів’янина, який замість бійок у шинках обирав дискусії про мистецтво.

Де готувалися революції?

Львівські кав’ярні були «соціальними мережами» ХІХ століття, де не було цензури. Під час «Весни народів» 1848 року саме за столиками на вулиці Гетьманській (нині ліва сторона проспекту Свободи) гарячі голови писали політичні маніфести [1]. Поліція навіть вела таємні списки відвідувачів, бо знала: аромат кави часто супроводжується запахом свободи [3].

Цікаво, що перші поради щодо приготування кави львів’яни отримували просто з газет. Наприклад, у «Gazeta Lwowska» від 14 червня 1811 року детально роз’яснювали, як правильно смажити зерна з Мокко, щоб не зіпсувати цей дорогий делікатес [6].

Математика на мармурі та нічні філософи

Коли на проспекті Свободи та вулиці Академічній (тепер проспект Шевченка) спалахнули перші газові ліхтарі, кав’ярні стали прихистком для нічної богеми [2].

Найвідомішою «науковою» точкою стала кав’ярня «Шкотська» на проспекті Шевченка, 27. Тут світові генії математики, як-от Стефан Банах, могли годинами сидіти за однією чашкою кави, списуючи мармурові столики складними формулами [8]. Офіціанти часом боялися витирати столи, щоб не стерти майбутнє Нобелівської премії!

5 фактів, які вас здивують:

1. Замість грошей: У XVIII столітті купці іноді могли сплатити частину міського мита кавовими зернами [1].

2. За кавою — в аптеку: До того, як відкрилися великі кав’ярні, каву купували як ліки від мігрені на вул. Друкарській, 2 [1].

3. Дорого і престижно: У 1850-х роках чашка кави коштувала як цілий робочий день простого робітника [3].

4. Жіночий прорив: Довгий час кав’ярні були суто чоловічими клубами. Жінки «відвоювали» собі право на каву лише ближче до 1900-х років [2].

5. Той самий галицький смак: Через дорожнечу арабіки львів’яни навчилися додавати до неї цикорій. Саме так з’явився той специфічний смак, який ми сьогодні називаємо «традиційним львівським» [4].

Аристарх БАНДРУК

Джерела для допитливих:

1. Козицький А., Підкова І. Енциклопедія Львова. — Т. 3. — Львів: Літопис, 2010. — С. 152-156.

2. Лило І. Львівська кухня. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. — С. 45-48.

3. Котлобулатова І. Львів на фотографіях. 1860-2006. — Центр Європи, 2006. — С. 112.

4. Яворський Ф. Про сірий Львів. — Центр Європи, 2012. — С. 89.

5. Вуйцик В. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. — Каменяр, 1991. — С. 165.

6. Gazeta Lwowska. — № 45 від 14 червня 1811 року.

7. Головацький І. Іван Франко у Львові. — Світ, 1996. — С. 204.

8. Казімеж Куратовський. Півстоліття польської математики. — Наукова думка, 1982. — С. 74-76.