У 1930-х роках в Луцьку діяв так званий йорданський сад – популярна форма організації спортивного дозвілля для дітей, молоді і всіх, хто не байдужий до здорового способу життя. Сад був влаштований біля новозбудованого велосипедного тору, який зовсім скоро переріс у повноцінний стадіон, теперішній «Авангард».
Назва походить від ініціатора такого способу дозвілля Генрика Йордана, уродженця габсбурзької Галичини середини ХІХ століття. Вивчав медицину на факультетах Віденського та Ягеллонського університетів. У 1870 році став доктором медицини. Мав практику з акушерства та гінекології. Два рази був деканом Медичного відділу Ягеллонського університету. Автор багатьох наукових праць.
Найбільше його пам’ятають за ідею встановлення спеціальних спортивних майданчиків для всебічного тренування тіла. Все почалося у 1889 році, коли за ідеєю Генрика Йордана у Кракові влаштували перший в Європі парк зі спортивними снарядами для дітей. Парк поєднував особливості власне прогулянкового парку і спортивного майданчика з великою кількістю різних тематичних зон, водоймою та приміщеннями для занять в негоду.
Подібні парки стали влаштовувати згодом в різних містах Польщі – Варшаві, Любліні, Катовіце. Їх стали називати йорданські сади. У міжвоєнний час вони стали дуже популярні й були влаштовані у дуже багатьох містах.
Серед таких опинився і Луцьк. У 1928 році керівництво 24 піхотного полку, який тут базувався, уклало договір із міським комітетом фізичного і військової підготовки виховання про те, що військовики передадуть комітету в користування частину своєї землі з полем для тренувань. А комітет у свою чергу зобов’язується виділити 3 тисячі злотих на розвиток цієї ділянки і використання для потреб фізичного виховання міської молоді, а також військових полку. Ділянка включала в себе майбутній стадіон (велосипедний тор) та територія біля нього. Загалом військовики на ці цілі виділили понад 7 гектар площі між сучасними проспектом Василя Мойсея та проспектом Грушевського і навіть трохи далі – до казарм на вулиці Коновальця.
Проект використання території передбачав влаштування футбольного стадіону, тенісних кортів, тиру для малокаліберної зброї, місце для кидання гранат і йорданський сад. На нього у проекті відвели 2 гектари.
Влаштування саду відбувалося досить швидко. У звіті проведених робіт за 1931 рік вказувалося, що йорданський сад вже готовий. Облаштували окремі зони для дівчат і хлопців, бетонний відкритий басейн для плавання, зону для дітей з гойдалками, алеї з квітами, зони для стрибків, для бігу, для волейболу, павільйон. Кожна зона була обсаджена деревами та кущами і таким чином відділялася від іншої.
Йорданський сад активно використовувався для організації дитячого спортивного дозвілля усе десятиліття тридцятих. Він став частиною значно більшої території, організованої для спортивного виховання міської молоді. На аерофото 1944 року сад виглядає ще не пошкодженим.
Занепав тільки після Другої світової війни. Хоча сама територія не втратила свого спортивного призначення. Тут пізніше були впорядковані спортивні майданчики і збудований басейн. Уже в наш час басейн віддали під спорткомплекс Східноєвропейського університету, а поряд – фактично, на місці колишнього йорданівського саду звели спортивний комплекс.
Олександр КОТИС
Джерело: Хроніки Любарта
