Про історію львівського трамвая відомо майже все, адже у 1994 році, коли ЛКП «Львівелектротранс» святкувало своє 100-річчя, було видано дві книжки про історію електротранспорту. У мережі можна знайти дуже багато старих і сучасних світлин львівських трамваїв.
Дещо менше написано про історію львівського тролейбуса, але й тут відомі практично всі знаменні дати розвитку цього виду міського транспорту. Історія міського автотранспорту Львова наразі дуже мало досліджена. Більше року тому «Фотографії Старого Львова опублікували розвідку до 106-ої річниці автобусного руху у Львові, зараз ми продовжуємо цю тема і публікуємо цикл більш детальних матеріалів про історію автобусного транспорту Львова.
Початки автобусного руху у Львові (1914 – 1946 рр.)
Регулярні автобусні перевезення на території Львова почалися 7 червня 1914 року, коли підприємець Домічек запустив курсування приміського автобусного маршруту між Львовом та Брюховичами – популярним приміським курортом. За день до запуску цього автобусного маршруту газета «Kurjer Lwowski» у вечірньому випуску писала: «Автомобільні омнібуси запроваджує від завтра п. Домічек. Вони курсуватимуть від Львова до Брюхович щодня від 6 год. ранку до 8 год. вечора що 2 години. Проїзд від Львова до Брюхович коштуватиме 1 крон 50 ґр. Місячні квитки коштують по 60 крон. У разі потреби курсуватимуть дві машини. Зазначимо, що пан Домічек був також власником 6 автомобільних фіакрів (тобто автомобілів таксі)».
Перший регулярний автобусний маршрут у Львові проіснував біля двох місяців – на початку серпня 1914 року розпочалася Перша світова війна і автобуси були реквізовані для потреб австро-угорської армії.
Перший регулярний міський автобусний маршрут «А» почав курсувати у Львові 12 квітня 1928 року. Він пов’язував площу Бачевських (нині – пл. Кропивницького) із міським аеродромом на Скнилові. Рейси автобуса починалися у 6-й годині ранку і закінчувалися о 10-й вечора, автобус курсував із годинним інтервалом. Траса маршруту була поділена на 2 секції із 6-ма зупинками. Вартість проїзду в межах однієї секції становила 30, а двох секцій – 50 грошів. На маршруті курсував італійський автобус «Lancia», який міг перевозити загалом 34 пасажирів, в тому числі в салоні було 19 крісел. Точна модифікація цього автобусу невідома, але найпевніше це був автобус моделі «Lancia Omicron», який виготовлявся із 1927 року.
Восени 1928 року відкрилося іще два автобусних маршрути, які поєднували із центром міста Персенківку та Новий Львів. Маршрути були коловими і пролягали по сучасним вулицям Стрийській, Козельницькій, Панаса Мирного та Стуса. Ці маршрути мали позначення «В» і «С» і почали курсувати 2 вересня 1928 року. У 1930 році було запущено автобусний маршрут «D», який пов’язував кінцеву трамвайного маршруту № 10 на Замарстинові і Брюховичі. Вартість проїзду до Брюхович становила 80 грошів. Існували трансферні квитки для пересадки на трамвай. 30 серпня 1930 року було запущено автобусний маршрут «Е» від церкви Св. Анни на Клепарів по сучасній вулиці Клепарівській та Варшавській.
Всі автобусні маршрути Львова обслуговувалися «Міськими закладами електричними», яким також належали трамваї і трамвайна інфраструктура. На початку на автобусних маршрутах працювало лише по одному автобусу. Восени 1931 року були закуплені автобуси марки «Saurer», виготовлені в Польщі. Відповідно на маршрутах «А», «В», «С» та «Е» інтервал руху скоротився до 20 – 30 хв.
Автобуси під брендом «Saurer» виготовляла однойменна швейцарська фірма, створена у 1853 році Францом Заурером у місті Сент-Гален. Початково це було ливарне підприємство, яке згодом переросло у машинобудівне в Арбоні над Боденським озером. Виготовленням автомобілів компанія «Saurer» почала займатися із 1903 року. У 1908 році на замовлення компанії «Saurer» видатний німецький інженер і винахідник Рудольф Дизель розробив двигун внутрішнього згоряння, який працював на мазуті. У 1930 році складання автомобілів та автобусів «Saurer» розпочалося у Польщі. У Львові курсували автобуси «Saurer 2 BOD». Це була дуже невелика машина – у салоні було 14 пасажирських сидінь, іще 12 пасажирів могли їхати стоячи. Двигун потужністю 67 кінських сил міг розганяти автобус до швидкості 55 км/год. На жаль, автобуси «Saurer», які курсували у Львові, не збереглися. Побачити такий автобус можна в Цюрихському трамвайному музеї у Швейцарії – там такий автобус є діючим експонатом.
Відомо також, що у міжвоєнний період у Львові також експлуатувалися автобуси польської компанії «Ursus». За твердженням дослідника історії Винник Андрія Байцара, автобуси моделі «Ursus AW» курсували на приміському маршруті Львів – Винники. Цей автобус був збудований на шасі 3-тонної вантажівки, він міг перевозити до 22 пасажирів.
Через економічну кризу першої половини 1930-х років кількість пасажирів, яких перевозили львівські автобуси істотно скоротилася. У червні 1935 року тимчасово було припинено курсування автобусів на маршрутах «А» і «Е», їх відновили лише у 1938 році.
У березні 1940 року на балансі Львівського трамвайного тресту знаходилося 16 автобусів різних моделей. Автобусне господарство у 1940 році було відокремлене від трамвайного. У травні 1940 року із Москви було доставлено іще 6 нових автобусів ЗіС-16.
Автобуси ЗіС-16 виготовлялися із 1938 року по серпень 1941 року на московському Заводі імені Сталіна (потім – Завод імені Ліхачова). Ці машини мали обтічну форму кузова. Кузов мав дерев’яний каркас, обшитий листовим металом. Його довжина складала 8,5 метрів, в салоні було 27 сидінь, крім того іще 10 пасажирів могли їхати стоячи. Автобус приводився бензиновим двигуном потужністю 84 кінських сили і міг розвивати швидкість до 65 км/год. Загалом завод випустив 3250 автобусів ЗіС-16.
Автобуси ЗіС-16 постачалися до Львова і після Другої світової війни – їх відновленням у перші повоєнні роки займався московський завод «Аремкуз». Такі машини часто мали шасі ЗіС-150.
Відомостей про роботу регулярних автобусних маршрутів в місті Львові в часи німецької окупації немає. Не виключено, що всі наявні у Львові автобуси під час відходу радянських військ зі Львова були використані для евакуації та військових потреб.
Автобусне сполучення у Львові було відновлено навесні 1946 року – як твердить дослідник історії міста Винники Андрій Байцар, перший повоєнний автобусний маршрут у березні 1946 р. пов’язав Львів із Винниками. На ньому курсували «трофейні» автобуси. У жовтні 1946 року у Львові створюється спеціалізоване підприємство для обслуговування пасажирських автоперевезень – «Автобусно-таксомоторна база Облавтотресту».
Львівське АТП-14631 – найстаріший автобусний перевізник міста
По закінченні ІІ світової війни виникла гостра потреба надійних автобусних перевезень як у Львові, так і в межах Львівської області. Отож, у жовтні 1946 року Львівська обласна рада прийняла рішення про створення першого спеціалізованого пасажирського автотранспортного підприємства, яке називалося «Автобусно-таксомоторна база Облавтотресту». Новому автопідприємству виділили територію на вулиці Личаківській.
«Автобусно-таксомоторну базу Облавтотресту» створювали практично на порожньому місці в дуже непростих повоєнних умовах. Весь рухомий склад підприємства на початках складався із 21 автомобіля. Це були як радянські, так і трофейні автомобілі, а також машини які надійшли від союзників. Чотирнадцять машин було ГАЗ-ММ та ЗіС-16, три «Опель-Бліца», а також «Мерседес», «Хаптель» та «Б’юїк». У 1948 році «Автобусно-таксомоторна база Облавтотресту» почала обслуговувати два міські автобусні маршрути Львова – на них випускали радянські довоєнні автобуси ЗіС-16.
Першим керівником «Автобусно-таксомоторної бази Облавтотресту» (нині – ТзОВ «Львівське АТП № 14631») був Борис Зайцев. Завдяки його організаторським здібностям, уже в 1950 році на балансі підприємства налічувалося 60 автобусів різних моделей, 7 легкових автомобілів таксі «Побєда» та 16 вантажних таксі. На початку 1950-х років автобуси підприємства курсували на приміських автобусних маршрутах до Брюхович, Рудного, Солонки та Куликова. Дещо пізніше було відкрито міжміські автобусні маршрути в межах області – до Бродів, Жовкви та інших райцентрів.
На початку 1950-х років «Автобусно-таксомоторна база Облавтотресту» починає отримувати від московського Заводу імені Сталіна (потім – Завод імені Ліхачова – ЗіЛ) автобуси ЗіС-155. Ці автобуси виготовлялися як у міській, так і у міжміській модифікаціях. Довжина кузова автобуса ЗіС-155 (після 1956 р. – ЗіЛ-155) складала усього 8 метрів. У салоні автобуса було 28 сидінь, загальна пасажиромісткість автобуса – 50 пасажирів. Бензиновий двигун ЗіС-124 потужністю 95 кінських сил розганяв автобус із повною масою 9,9 тон до швидкості 65 кілометрів на годину. Ці автобуси серійно виготовлялися до 1957 року.
Для обслуговування автобусних маршрутів із невеликим пасажиропотоком в повоєнні роки до Львова постачалися автобуси моделі ГЗА-651. Ці автобуси із 1949 року виготовляв Горьківський автобусний завод. Автобус капотного типу був побудований на шасі та агрегатні базі вантажівки ГАЗ-51. Із 1952 року автобус ГЗА-651 уже як ПАЗ-651 виготовлявся автобусним заводом в місті Павлово на Оці. Крім того, автобус капотного типу, аналогічний ГЗА-651, випускався Курганським автозаводом під маркою КАВЗ-651 із 1958 року. Автобус ГЗА-651 мав у салоні 19 місць для сидіння, а загалом міг перевозити 23 пасажирів.
Із 1952 року «Автобусно-таксомоторна база Облавтотресту» почала обслуговувати міжобласні маршрути. Першими були відкриті маршрути Львів – Проскурів (Хмельницький) та Львів – Київ. Їх обслуговували автобуси моделі ЗіС-155 у міжміському виконанні. Крім того було відкрито міжреспубліканський автобусний маршрут Львів – Брест. Також підприємство обслуговувало екскурсійні та туристичні автобусні рейси.
У 1956 році на базі «Автобусно-таксомоторної бази Облавтотресту» було створено два окремі підприємства: Львівське автотранспортне підприємство № 13122, яке займалося автобусними пасажирськими перевезеннями та міський таксомоторний парк (за радянських часів – Львівське АТП № 14606, нині – ТзОВ «Фіакр-Львів»). Львівське АТП № 13122 базувалося в районі сучасної площі Князя Святослава і мало адресу вул. Ярослава Мудрого, 5. Поруч було розміщено перший львівський автовокзал далекого сполучення.
Із 1956 року Львівське АТП № 13122 починає отримувати автобуси львівського виробництва ЛАЗ-695. Ці автобуси на свій час мали дуже прогресивну конструкцію – бензиновий двигун розміщувався у задній частині автобуса, відповідно використовувався короткий карданний вал. В той же час, у автобусів ЗіС-155 і ГЗА-651, які випускалися в той же час, двигун знаходився у передній частині автобуса поруч із сидінням водія, а довгий карданний вал передавав крутний момент на задній міст автобусів. Автобуси ЛАЗ-695 різних модифікацій виготовлялися на Львівському автобусному заводі 45 років. Останні автобуси ЛАЗ-695 Львівське АТП № 14631 отримало у 2000 році. Окрім автобусів ЛАЗ-695, які призначалися для міських та приміських перевезень підприємство отримувало автобуси моделей ЛАЗ-697 та ЛАЗ-699 підвищеної комфортності які обслуговували міжміській автобусні маршрути.
Із кінця 1950-х років для обслуговування маршрутів із невеликим пасажиропотоком постачаються автобуси ПАЗ-652, які виготовлялися автобусним заводом у місті Павлово на Оці. Ці автобуси початково призначалися для районних і приміських маршрутів. Довжина автобуса становила 7,15 метрів, у салоні 23 сидіння, максимальна кількість пасажирів – 42. Такі автобуси виготовлялися до 1968 року, коли їх на конвеєрі замінила нова модель ПАЗ-672.
Із кінця 1950-х років автобусний парк Львова поповнювався автобусами ЗіЛ-158 (ЛіАЗ-158), які спочатку виготовлялися у Москві на Заводі імені Ліхачова, а із 1960 року випускалися Лікінським автобусним заводом у Підмосков’ї. Автобус ЗіЛ-158 мав довжину 9,03 метри, у салоні було 32 сидіння, загалом автобус міг перевозити до 60 – 70 пасажирів. Через невисоку міцність кузова автобуси ЗіЛ-158 працювали не більше 8 – 10 років. У 1970-х роках такі автобуси вивели із експлуатації та замінили більш сучасними ЛіАЗ-677.
У 1950-х – на початку 1960-х років територія міста Львова значно зросла. 13 червня 1952 року за рішенням Львівського облвиконкому до складу міста Львова включено населені пункти Скнилівок, Підсегнівка, та Сихів Пустомитівського району, Старі Збоїща, Великі та Малі Кривчиці Новояричівського району. За рішенням Львівського облвиконкому 27 квітня 1955 р. до території міста було включено хутір Лисеничі (продовження вулиці Личаківської) із автобазою та дріжджовим заводом (територія 1200 га), село Козельники Винниківського району (88,8 га), хутір Бондарівку Пустомитівського району та частину Брюховицького району. До 1956 року до складу міста Львова увійшов також хутір Богданівка Пустомитівського району. 6 червня 1957 року Львівській міській раді підпорядковано Брюховицьку селищну раду. 28 червня 1959 року ЛМР підпорядковано Винниківську міську раду. Від 2 квітня 1958 року до складу міста Львова включено села Гори, Кам’янка, Нові Збоїща та Колонія, 17 серпня того ж року до складу міста увійшло Голоско. 10 січня 1963 року Рудненську селищну раду підпорядковано Залізничній райраді міста Львова. Збільшення території міста потребувало розвитку транспортної системи, зокрема тролейбусного і автобусного сполучення.
Львівське АТП № 13122 на початку обслуговувало, як міські, так і приміські та міжміські маршрути, а також екскурсійні та туристичні рейси. Зокрема, на початку 1960-х років підприємство провело першу туристичну міжнародну автобусну поїздку за маршрутом Львів – Варшава – Прага – Львів. У 1964 році автопідприємство розпочало раз на тиждень виконувати регулярні міжнародні рейси Львів – Перемишль. Проте уже через декілька місяців курсування автобусів Львів – Перемишль скасували через особливу пильність радянських спецслужб.
Треба зазначити, що у 1950-ті роки тролейбусне сполучення у місті Львові розвивалося значно динамічніше, а ніж автобусне. У 1952 році було відкрито перший тролейбусний маршрут, отримано 5 тролейбусів МТБ-82Д, довжина лінії складала 8,4 км. У 1960 році уже налічувалося 55 тролейбусів і 35 кілометрів тролейбусних ліній, у 1964 році було уже 100 тролейбусів, довжина ліній – 44 кілометри. Інтенсивний розвиток автобусного сполучення в місті Львові розпочався у першій половині 1960-х років – у 1961 році на 15 автобусних маршрутах міста курсувало 43 автобуси; у 1962 році на 17 маршрутах працювало уже 49 автобусів. У 1963 році міські автобусні маршрути обслуговувало уже 87 автобусів, а у 1964 році на 18 маршрутах працювало 110 автобусів. У 1964 році було перевезено автобусним транспортом Львова 23 мільйони пасажирів. Для порівняння, в 1964 році тролейбуси Львова перевезли майже 46 мільйонів пасажирів, а трамваї – 114,2 млн. пасажирів.
У 1966 році на базі Львівського АТП № 13122 для обслуговування міських автобусних маршрутів, кількість яких зростала, було створено міський автобусний парк № 13121. Нове підприємство було створено наказом № 62 від 21 березня 1966 року Львівського виробничого тресту пасажирського автотранспорту Міністерства автотранспорту і шосейних доріг УРСР. Новий автобусний парк, розрахований на 150 машин, був збудований на околиці Львова на вулиці Городницькій, 47.
На початку 1970-х років Львівське АТП № 13122 уже налічувало понад 450 одиниць транспорту. Відповідно, території в районі вулиці Ярослава Мудрого було замало. Було прийнято рішення про перенесення автопідприємства на нову територію на околиці міста – на вулиці Силікатній, 10 (нині – вулиця Пластова). Загальна площа території автопідприємства – 8,4 гектари. На території розміщено криту стоянку на 330 машин, яка має площу 20749 кв. метрів. Тут також розміщено адміністративні приміщення площею майже 3,5 тисячі квадратних метрів, а також авторемонтна майстерня площею понад 3000 кв. метрів. Також на території підприємства розміщено автозаправку, механізовану мийку для зовнішнього миття автобусів та 14 тупикових канав на спеціально обладнаних постах, а також пост діагностики.
Назва підприємства в радянські часи кілька раз змінювалася – зокрема наприкінці 1970-х років підприємство отримало назву Львівське АТП № 31422. 29 квітня 1986 року відбулася зміна назви підприємства – воно почало називатися Львівське АТП № 34631 Львівського обласного управління пасажирського автотранспорту. Назву «Львівське АТП № 14631 Львівського державного виробничого об’єднання автомобільного транспорту» підприємство отримало 29 грудня 1987 року.
У 1970 – 1980-х роках Львівське АТП № 13122 обслуговувало приміські та міжміські автобусні рейси. На міжміських автобусних маршрутах експлуатувалися комфортабельні автобуси ЛАЗ-699 та «Ікарус». На приміських маршрутах працювали переважно автобуси ЛАЗ-695 та ПАЗ-672.
Постачання угорських дизельних міжміських автобусів «Ikarus 250» розпочинається на початку 1970-х років. Ці автобуси довжиною 12 метрів мали у салоні від 43 до 60 місць для сидіння. Дизельний двигун RABA-MAN D2156HM6U мав потужність 192 кінські сили і об’єм 10,3 літри. Автобуси комплектувалися механічною коробкою передач із кількістю ступенів 5 чи 6. Підвіска переднього і заднього мостів – пневматична, залежна. Пізні модифікації автобусів «Ikarus 250» комплектувалися двигунами RABA-MAN D2156HM6UТ підвищеної потужності. Такі автобуси могли на шосе розганятися до 120 кілометрів на годину.
У 1972-1984 рр. виготовлялися 11-метрові автобуси «Ikarus 255» із 43 сидіннями у салоні. На відміну від 250-ої моделі, цей автобус мав ресорну підвіску. Із кінця 1970-х років постачаються автобуси «Ikarus 256». Ці автобуси дещо коротші від попередників – довжина кузова 10,99 м. Автобуси оснащувалися дизельними двигунами RABA D10 UTSLL-155,P6 ТД та механічними коробками передач ZF-S6-90U. 256 модель оснащена пневматичною підвіскою. Автобуси «Ikarus» постачалися Львівському АТП № 14631 до 1989 року. Ці машини прослужили аж до 2012 року, вони експлуатувалися в тому числі і на міжнародних рейсах, в тому числі – Львів – Перемишль.
Із 1989 року Львівське АТП № 14631 починає обслуговувати міжнародні автобусні рейси між Україною та Польщею. У 1990-х роках ці автобусні рейси забезпечували доходи підприємства у вільноконвертованій валюті.
У 1991 році Львівською міськрадою піднято питання про обслуговування Львівським АТП № 14631 не тільки приміських, але й міських автобусних маршрутів. В ухвалі Львівської міськради від 29 жовтня 1991 року йшлося про те, що підприємство мало отримати від Львівського автобусного заводу додатково 20 автобусів для використання їх на міських маршрутах.
В середині 1990-х років Львівське АТП № 14631 обслуговувало три міських автобусних маршрути № 37 ринок «Галицьке Перехрестя – Автовокзал», № 38 вул. Дж. Вашингтона – вул. Городоцька (був продовжений до с. Лапаївка) та № 39 ринок «Галицьке перехрестя» – вул. Трильовського. На ці автобусні маршрути у 1990-х і на початку 2000-х років виходили автобуси ЛАЗ-695Н.
У другій половині 1990-х років велику популярність у міських та приміських перевезеннях отримують мікроавтобуси моделей «Peugeot J9 Karsan» та «Iveco Turbo Daily A40E10». Львівське АТП № 14631 експлуатувало автобуси обох цих моделей. Зокрема автобуси моделі «Peugeot J9 Karsan» працювали зокрема на приміських маршрутах № 138 «Львів – Підбірці» та № 179 «Краківський ринок – Винники». На балансі Львівського АТП № 14631 перебувало 35 мікроавтобусів «Iveco Turbo Daily A40E10», які постачалися із грудня 1998 року по травень 1999 року. 10 таких мікроавтобусів експлуатувало ДП «Експресавто». На початку 2000-х років Львівське АТП № 14631 реалізувало частину мікроавтобусів «Iveco Turbo Daily A40E10» іншим перевізникам.
У 1997 – 1998 році Львівське АТП № 14631 закуповує на Львівському автобусному заводі 10 автобусів нової моделі ЛАЗ А141. Тоді ж придбано 3 автобуси моделі ЛАЗ 5207 та автобус Тур А171 виробництва «Укравтобуспрому». Такі автобуси спочатку експлуатувалися на міжміських маршрутах, а потім – на приміських. У кінці 2000-х років ці автобуси були продані іншим підприємствам. У 2000-х роках Львівське АТП № 14631 купує на ЛАЗі модернізовану версію автобуса ЛАЗ А141 «Лайнер 9».
У 2002 році Львівському АТП № 14631 належала відносно невелика частка ринку міських перевезень у Львові – автобуси підприємства перевезли біля 5,5% усіх пасажирів міського транспорту Львова – біля 8 мільйонів пасажирів.
Влітку 2004 року ВАТ «Львівське АТП № 14631» обслуговувало п’ять міських автобусних маршрутів Львова – до уже згаданих автобусних маршрутів №№ 37, 38 і № 39 додалися автобусні маршрути № 42 вул. Польова – Рясне-2 та № 81 пр. Червоної Калини – пл. Галицька.
Із квітня 2007 року право на обслуговування автобусного маршруту № 37 відійшло до Львівського АТП № 14630, а на автобусному маршруті № 39 почав працювати приватний перевізник НВП «Веламіда».
У 1997 році відбувається приватизація державного підприємства «Львівське АТП № 14631» шляхом акціонування. Наказом № 247 від 27 лютого 1997 року підприємство отримало назву «Відкрите акціонерне товариство «Львівське АТП № 14631». Реєстрація ВАТ «Львівське АТП № 14631» відбулася 14 квітня 1997 року у Реєстраційній палаті Департаменту економічної політики і ресурсів Львівського міськвиконкому. Підприємство тримало реєстраційний № 12267. У 2002 році найбільшими пакетами акцій підприємства володіли Ігор Михайлович Дума (22,24%), Марія Іванівна Дума (10%), Надія Ігорівна Кобрин (13,87%) та Роман Теодорович Кобрин (5,63%). Загальна кількість акціонерів із числа фізичних осіб складала 1030 осіб, яким належало 98,26% акцій підприємства.
У 2002 році Львівське АТП № 14631 користувалося земельною ділянкою площею 9,82 гектари на вулиці Пластовій, 10, у складі підприємства було чотири автоколони, три дочірніх підприємства та ремонтна база. У штаті підприємства працювало 485 працівників.
Зараз Львівське АТП № 14631 також володіє територією площею 0,7 га на вулиці Федьковича, 7 в місті Дрогобичі Львівської області. Тут розміщені адміністративні приміщення та ангар площею понад 400 метрів, де проводяться всі види технічного обслуговування автобусів. На території також розміщено стоянку для автобусів. Функціонує готель для відпочинку та ночівлі водіїв.
У березні 2008 році у зв’язку із катастрофічним станом дорожнього покриття на вулиці Пластовій керівництво Львівського АТП № 14630 організувало акцію протесту. Ця акція була проведена 27 березня 2008 року – п’ять півтораповерхових автобусів підприємства із 10 до 14 години із швидкістю 5 кілометрів на годину рухалися по проспекту Свободи від пам’ятника Шевченку до пам’ятника Міцкевичу. Метою акції було виділення коштів на ремонт ділянки вул. Пластової, яка веде до виїзду із підприємства. У разі відмови влади керівника підприємства Ярослав Дудич обіцяв, що підприємство виведе на вул. Липинського 125 автобусів, які їздитимуть вулицею чотирма колонами.
Із 2012 року Львівське АТП № 14631 міські автобусні маршрути у Львові не обслуговує – підприємство сконцентрувалося на виконанні приміських, міжміських та міжнародних автобусних рейсів. Міжнародні автобусні рейси виконуються під торговою маркою «East West Eurolines». Окрім основної діяльності із автобусних перевезень, ТзОВ «Львівське АТП № 14631» також займається технічним обслуговуванням та ремонтом автобусів різних моделей, зокрема Бориспільського та Чернігівського автозаводів корпорації «Еталон» – підприємство входить в список офіційних сервісних центрів – партнерів.
У жовтні 2014 року водії ТзОВ «Львівське АТП № 14631» стали переможцями восьмого обласного огляду-конкурсу водійської майстерності. Друге місце на змаганнях здобула команда Червоноградського АТП № 14628, а третє – Радехівського АТП № 14629.
У 2016 році рухомий склад Львівського АТП № 14631 складався із 366 автобусів, в тому числі – 294 власних машин і 72 орендованих. Зокрема на балансі підприємства було 279 вітчизняних автобусів «Еталон» БАЗ А079 (у тому числі 89 машин, придбаних у 2011 – 2016 рр.). У 2011 – 2016 роках підприємство придбало 50 великих автобусів єврокласу. У 2016 році підприємство експлуатувало 35 автобусів «Van Hool», 11 автобусів «Setra», 10 автобусів «EOS», 7 автобусів «Neoplan» та автобуси інших моделей. Більшість приміських і міжміських автобусних маршрутів обслуговувалося вітчизняними автобусами «Еталон» БАЗ А079. На популярних «курортних» маршрутах до Трускавця і Східниці курсують великі комфортабельні автобуси «Van Hool».
Станом на 2016 рік Львівське АТП № 14631 обслуговувало 15 приміських маршрутів, на яких працював 41 автобус; 78 міжміських маршрутів в середині Львівської області (163 автобуси); 28 міжобласних маршрутів (47 автобусів) та 17 міжнародних маршрутів (32 автобуси). У Львівській області автобуси підприємства курсували в 11 районах із 20. У міжобласному сполученні автобуси Львівського АТП № 14631 сполучали міста Львівщини із населеними пунктами Волинської, Рівненської, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької, Закарпатської, Хмельницької та Вінницької областей. Підприємство налагодило тісні контакти із польськими перевізниками із Варшави, Перемишля, Жешува, Кракова, Лодзя та Вроцлава. Крім того автобуси підприємства курсували до столиці Чехії Праги, а також до Кельна, Франкфурта-на-Майні та Оснабрюка у Німеччині, до італійського міста Пескара та білоруського Бреста. Найдовшим був маршрут Херсон – Кельн, довжина якого 2670 км.
У 2016 році ТзОВ «Львівське АТП № 14631» за фінансовими результатами 2015 року посіло першу сходинку в рейтингу найприбутковіших транспортних компаній України, який було складено моніторинговою компанією «Alliance Capital Management». У рейтингу транспортних компаній України із найбільшим доходом ТзОВ «Львівське АТП № 14631» посіло п’яте місце. Ці рейтинги були оприлюднені в жовтні 2016 року. Станом на 2016 рік у штаті Львівського АТП № 14631 працював 771 працівник, у тому числі 583 водія.
На сьогоднішній день Львівське АТП № 14631 є товариством із обмеженою відповідальністю (ТзОВ) – така трансформація відбулася завдяки викупу акцій у міноритарних власників. Основна частка у ТзОВ «Львівське АТП № 14631» належить Ігорю Михайловичу Думі (86,67%). До числа власників належать також ПАТ «Карпати-інвест» (10,32 %), Надія Ігорівна Кобрин (1,39%), Марія Іванівна Дума (1,01%), Роман Теодорович Кобрин (0,57%) та Оксана Ігорівна Дума (0,04%). Статутний капітал ТзОВ – майже 15 млн. грн.
У різні часи керівниками Львівського АТП № 14631 були Борис Зайцев, Борис Ковалевський, Василь Куренков, Сергій Зубачевський, Сергій Стизик, Петро Мірошник, Іван Маврін, Олександр Королюк, Дмитро Решетова, Федір Бучек, Микола Голунько, Богдан Биковський, Ярослав Дудич та Микола Сарахман. У часи перебудови, у червні 1988 року трудовий колектив автопідприємства обрав директором Ігоря Михайловича Думу. Ігор Михайлович почав свій трудовий шлях на підприємстві у 1972 році на посаді електрика. Після акціонування АТП – 14631 Ігор Дума став головою правління. Зараз підприємство очолює Андрій Романович Дума.
ВАТ «Львівське АТП № 14631» мало кілька дочірніх компаній, зокрема ДП «Авто-Світ», зареєстроване у м. Рава-Руська Львівської області; ДП «Авто-Шлях» у м. Перемишляни на Львівщині та ДП «Експрес-Авто», зареєстроване у Львові.
За даними сервісу «Opendatabot», у 2020 році валовий дохід підприємства ТзОВ «Львівське АТП № 14631» становив 109,7 млн. грн. Збитки підприємства за результатами діяльності у 2020 р. – 19,71 млн. грн. Вартість активів підприємства – майже 120 мільйонів гривень, сума зобов’язань – 50,578 млн. грн.
Антон ЛЯГУШКІН та Юрій КАУКАЛОВ
Перелік використаних джерел інформації
- Тархов С.А. Історія львівського трамвая. – Львів: УПІ ім. І. Федорова, Фенікс ЛТД, 1994;
- Історія Львова у документах і матеріалах. – Київ: Наукова думка, 1986;
- Публічна фінансова звітність ВАТ «Львівське АТП № 14631»;
- Офіційний сайт компанії-перевізника «East West Eurolines» (ТзОВ «Льввське АТП – 14631» – https://ewe.ua/about
