Історії львівських відьом

Справи про чаклунство та єретицтво розглядалися інквізиційним процесом. Інквізиційний вид процесу спочатку сформувався як релігійний і застосовувався лише в церковних судах. Одним із перших його теоретиків став Папа Інокентій ІІІ (1198-1216 рр.). Основною метою запровадження інквізиційного процесу було запобігання порушенням дисципліни серед духовенства – боротьба з єретицтвом. Суд розглядав справи про чаклунство на підставі скарги, чуток або доносу.

Порядок розслідування злочинів, пов’язаних з єретицтвом визначали булли 1252 року папи Інокентія IVта 1484 року папи Інокентія VIII. Значного поширення в Європі праця монахів-домініканців Якова Шпренгера та Генріха Інститоріса «Молот відьом».

Найбільше процесів проти відьом у Європі відбувалося XVIIст. За підрахунками польського історика Богдана Барановського,в цей період у Речі Посполитій засуджено до смерті за чаклунство близько 10 тис. чоловік.

Траплялися такі злочини і у Львові. У 1687 році інстигатор міста Львова звинуватив жительку села Зубра Косиху в тому, що вона відьма і за допомогою чарів вбила пана Ніча. Ніч помер від травм, яких отримав внаслідок падіння з вікна власного будинку. Основним доказом у справі були докази свідків. На користь того, що звинувачена була чаклункою, висуното цілу низку неспростовних фактів. Перед смертю потерпілий устиг заявити, що Косиха не тільки поза очі, але й в очі проклинала його. Крім цього, вважалося, що підозрювана мала образу на пана Ніча, що посадив її чоловіка до в’язниці. Найважливішим доказом проти жінки, який зберігся в матеріалах справи, був той факт, що «коли горів панський маєток, вона прибігла на пожежу з непокритою головою».

 

Ворожка з Роздолу згадується у справі пані Гузової, яку звинувачено у вбивстві усиновлених дітей. Судовий писар детально занотував, що про містичну діяльність роздільської чарівниці було відомо окремим міщанкам Львова вже давно. Займалася вона тим, що знімала прокляття з шинків, лікувала різні простуди та інші хвороби. Коли вона дізналася, що Гузова хоче з її допомогою звести зі світу дітей, відмовилася їй допомагати. Один із свідків у справі стверджував, що сама Гузова уклала союз із чортом. Інший свідок стверджував, що звинувачена запрошувала його до себе, щоб показати чорта. На жаль, невідомо, чи були ці львівські відьми страчені, чи залишилися живими, оскільки в їх кримінальних справах відсутні вироки.

Оповідь про ще одну ворожку і чаклунку зустрічаємо в матеріалах судової справи 1650 року про вбивство Теодора Белзецького його рідним братом Бонавентурою. Як твердили двоє інших братів Белзецьких, Бонавентура давно хотів звести зі світу брата, для чого домовився із знахаркою бабою Маланкою, що вона отруїть родича. Дізнавшись про підступний план, Теодор наказав схопити знахарку, яка все й розповіла. Теодор узяв Маланку до Львівського замку, де вона сиділи під вартою, й відвіз її на зібрання шляхти до Пьотркова, щоб вона там перед свідками повторила свої свідчення. Дорогою назад до Львова слуги Бонавентури напали на валку Белзецького. Шляхтич Станіслав Курдванський пострілом із пістолета смертельно поранив пана Теодора, від чого той невдовзі помер.

При бажанні у відьомстві можна було звинуватити будь-яку жінку. Проблем із свідками та «переконливими» доказами також не було. Будь-яку неприємну сусідку можна було знищити, просто звинувативши її у відьомстві.

Роксана ТИМКІВ

Список використаних джерел:

1. Козицький А., Білостоцький С. – Кримінальний світ старого Львова.
2. https://uk.wikipedia.org/