Сьогодні пропонуємо читачам Фотографій Старого Львова публікацію про Ірину (Олену, Ярину) Кузь – кадета-аспіранта у кінному відділі Українських Січових Стрільців, котра в часі Першої світової війни добровільно вступила до лав УСС. Публікацію про неї та її звитяги на полі бою було опубліковано у часописі «Свобода» (ч. 24 за 1915 р.) — політичному, просвітньому і господарському тижневику, що виходив у Львові 1897—1918 рр., у 1915 році у Відні, 1919 – у Станіславові, з 1922 р. до 1939 р. знову у Львові.
У часописі друкувалися статті про актуальні внутрішньополітичні, культурно-освітні та соціально-економічні теми життя на західноукраїнських землях, про міжнародну політику. Також друкувалися публіцистичні твори, хроніки, некрологи та інше.
Текст публікації подаємо оригінальним.
Нова героїня серед українських сїчових стрільцїв
До українських сїчових стрільців вступило кілька українських інтеліґентних дївчат, щоби з оружем в руцї боронити рідної землї перед московською навалою і здобути для українського народу красшу будучність. Про деякі з тих дївчат в стрілецькім мундурі – як про Олену Степанівну і Софію Галєчку писали ми кілька разів в «Свободї». Олена Степанівна за свою хоробрість авансувала недавно на хорунжого (фенриха), Софія Галечко має ранґу кадет аспіранта; обі за свою відвагу дістали вже кілька похвал від війскових властий і одержали срібні медалі хоробрости.
Кромі згаданих двох дївчат визначила ся при українських сїчових стрільцях ще трета дівчина – Ірина Кузь, роджена в 1895 р. в Руськім Банилові на Буковинї. Батько панни Кузївної був зелїзничим урядником в Чернівцях. Старий її батько недавно помер, два її братя і наречений погибли на війнї, а шваґер зістав тяжко ранений.
Сейчас по вибуху війни вступила Ірина Кузївна в службу до Червоного Хреста, щоби як доглядачка хорих працювати в війскових шпиталях. По трех місяцях роботи в шпитали забажала Ірина Кузївна піти на боєвий фронт і тому зголосила ся добровільно до українських сїчових стрільцїв. Там в стрілецькій кадрі перебула війскове вишколенє і вирушила в поле, де від кількох місяцїв боре ся відважно в рядах своїх товаришів.
Коли недавно завдяки заходам рітмайстра Фарґача став творити ся кінний віддїл при українських сїчових стрільцях, Ірина Кузь вступила до сего віддїлу дослужила ся там шаржі кадет-аспіранта.
Кадет-аспірант Кузївна визначила ся головно в битвах коло гори Маківки в скільських горах. Стрілецькі закопи були там недалеко московських закопів і Москалї день в день стріляли до наших з добре укритого машинового кріса. Наші стрільцї рішили за всяку цїну здобути сей машиновий кріс. Тої задачі підняла ся Ірина Кузївна. Вона на чолї 20 стрільців вдерлася до московського стрілецького рову і разом зі стрільцями ручними ґранатами стала кидати в сторону, де був машиновий кріс. Ґранати знищили мооковський кріс і убито богато Москалїв. Москалї якийсь час боронили ся завзято і ранили кількох стрільцїв, але вкінци мусїли з закопів втїкати, а їх місце заняли наші стрільцї. Кузївна остала в закопі при ранених, а решту вислала по санїтетів, щоби перевязали і забрали ранених. За сей геройський вчинок одержала Кузївна похвалу від війскової команди.
Під горою Маківкою коло села Головецька в скільських горах, як відомо, прийшло до розпучливої борби. Москалї заняли верх гори і загрожували дальший наш фронт.
Українські сїчові стрільцї два рази відбиваи Москалїв, а Москалї ішли все великою силою і загрожували їх позицию чим раз сильнїйше. Ірина Кузь взяла 30 стрільцїв і серед страшного граду шрапнелів та карабінових куль доставила стрільцям мунїцію і перебрала відтак провід і пішла з стрільцями приступом на Москалїв. Участь у борбі брали переважно самі стрільцї-гуцули, між ними й Буковивцї. Робота була важна і трудна, але стрільцї ішли вперед. Грімке «Ура!» і сильні стріли перестрашили Москалїв і вони почали подавати ся в зад. Наші пішли на баґнети і богато Москалїв впало, богато було ранених, решта повтікали.
В руки наших стрільцїв попало ся 73 Москалїв і богато крісів та иншого воєнного материялу. Москалїв прогнано і Маківка була наша. Тоді високий війсковий командант сказав до Кузївної: В критичнім моментї Ви були на місци, дякую! З нагоди сеї побіди видав ґенерал Фляйшман подяку сїчовим стрільцям, про яку ми вже згадували. По занятю Маківки наші війска почали відтак іти вперед і Кузївна також була перша у тїм походї.
Під Гребеновом коло Болехова йшла Кузївна як «око» перша на передї походу стрільцїв і наших війск. В селї зловила сама двох козаків і одного салдата в полон і здобула дуже важні карти московського штабу та богато иншого воєнного материялу. Карти були дуже важні і наше війско дуже дякувало її за сю добичу. Крім сего вратувала Кузївна одного нашого раненого офіцира, який мав попасти ся у московську неволю.
За сї геройські подвиги дістала наша землячка багато письменних і устних похвал від війскових властий, які предложили її до відзначеня.
