Стрийський парк асоціюється в пам’яті львів’ян з різноманітними історично значимими подіями та об’єктами. Це, передусім, грандіозна Краєва виставка 1894 року та тривалі Східні Торги 1921-1939 років. Цей парк приймав виставку в честь 700-ліття заснування міста. Але сто років тому в цьому місці діяла ще одна, не настільки відома як інші, про те не менш значима виставка – Військова виставка 1916-1918 років.
З кінця літа 1914 року, після початку Великої війни, Львів майже на рік часу потрапив під окупацію російських військ. Повернення до мирного життя міста відбулось після 22 червня 1915 року, коли Львів знову вернувся під контроль австрійської влади. Для відзначення річниці цієї події, а також з метою відволікти людей від тяжких буднів війни, 26 червня 1916 року на верхній терасі у парку Кілінського (Стрийському парку) було відкрито Військову виставку II армії.
Ініціатором виставки став командувач II австро-угорської армії генерал-полковник Едуард Бьом-Ермоллі, солдати котрого першими зайняли місто після росіян. Основний задум був виконати експозицію виставки в польовому стилі, щоб відвідувачі мали можливість уявити себе учасниками подій світової війни.
Цікаво, що до будівництва виставки було залучено близько 600 російських військовополонених. Загальними зусиллями на верхній терасі парку Кілінського на Повиставковій площі, котра в 1894 році приймала Краєву виставку, було споруджено 8 павільйонів, а також сільську церкву з капличкою. Поміж павільйонами були викопані окопи з бліндажами, штучні водойми з переправами. Доповнював виставку ще й пам’ятник її ініціатору Едуарду Бьом-Ермоллі.
Головний вхід на виставку обладнали на перехресті вул. Корсо (тепер це головна алея парку) та алеї, що виходила на вул. Козельницьку. Вхід знаменували дві прямокутні в плані вежі, виконані з березових стовбурів. Від веж в обидва боки йшла огорожа виставки, виконана з колючого дроту. Тож, уже від самого входу відвідувач міг себе відчувати в своєрідних військово-польових умовах.
Від головного входу йшла алея до Центрального павільйону виставки. Це була досить велика споруда, розмірами 46 х 8.5 м. Верх будівлі оздоблював купол з імператорською короною наверху. Над входом до будівлі був поміщений новий герб австро-угорської імперії, прийнятий лиш в 1915 році. Проект Центрального павільйону був виконаний угорського архітектором Іштваном Медьасоєм, а сама споруда нагадувала Національний павільйон на горі Геллерт в Будапешті. Перед входом до цієї будівлі було встановлено два флагштоки, на яких майоріли австрійський та угорський прапори. В парадній залі Центрального павільйону, під куполом, знаходився портрет Франца Йосифа, а в середині – статуя імператора Карла І роботи скульптора Лорінца Шиклоді. Праворуч від статуї імператора стояв бюст генерал-полковника барона Арца фон Штрауссенбурга, начальника Генерального штабу; ліворуч – бюст генерал-полковника барона Рора фон Дента. В кутах праворуч і ліворуч знаходились гарматні снаряди та уламки. Навпроти – російські піхотні рушниці, козацькі шашки, піки, снаряди. На стелі – зображення повітряного бою. В залі були виставлені також особисті речі ерцгерцога Йозефа.
Сама ж алея перед Центральним павільйоном обох боків була прикрашена російськими та румунськими трофейними гарматами.
За Центральним павільйоном був встановлений пам’ятник генерал-полковнику Едуарду Бьом-Ермоллі. Цоколь монументу прикрашало рельєфне зображення виду Львова з прилеглої гори в обрамлені ялинок. Перед пам’ятником розміщувалась штучна кругла водойма, через яку було перекинуто міст – дерев’яну модель мостового переходу у Добротворі, спорудженого саперами 2-ї армії.
По одну із сторін пам’ятника містився Павільйон етапної команди. Він мав розміри близько 25.5 х 12 м та був подібний до віденської вілли. Тут виставляли солдатську амуніцію, похідні лікарні, картини, фотодокументи, мости, тартаки, зразок польової кухні, військову пошту та телеграф.
Навпроти Павільйону етапної команди розміщувався Павільйон індустрії. Його експозиція була призначена зборові металевого брухту кольорових металів від населення, що провадився для подальшого переплавлення речей та використання металу у військовій промисловості. Серед різних матеріалів, що складали дану експозицію, була значна кількість дзвонів, які були реквізовані по церквах та костелах Галичини.
На виставці було розміщено два павільйони Червоного Хреста – австрійського та угорського. Обидві будівлі досить відрізнялися одна від одної. Павільйон Австрійського Червоного Хреста мав продовгасту військову конструкцію. Всередині було експоновано обладнання, яке використовує Червоний Хрест для медичної допомоги пораненим та хворим, а по стінах висіли документи та фотографії по діяльності цієї інституції. Павільйон Угорського Червоного Хреста був менших розмірів та нагадував звичайну сільську хату.
Досить вишуканий вигляд мав павільйон їдальні-ресторану, проект якого розробив Отто Шьонталь. Це була будівля розмірами близько 23х 10 м, з баштою у формі кришталю, що нагадує раніше збудовану тим самим архітектором іподромну башту для судів на віденському Пратері. В приміщенні ресторану також був влаштований кінотеатр – Feldkino (Польовий кінотеатр), який діяв протягом 1916-1917 років.
Нетипову з поміж інших форму мав Сільськогосподарський павільйон, який був восьмикутним у плані та стилістично виконаним на зразок будиночка з гніздом лелек на даху. В середині експонувались роботи російських військовополонених з експозиції, зібраної доктором Ігнацем Куношом з дозволу головнокомандувача армії для Східного музею. Після перенесення виставки в Будапешт 1918 році цей павільйон отримав назву Татарського.
Окрім згаданих вище павільйонів на Виставці також був розміщений Санітарний барак – частина споруди по прийому поповнень до австрійської армії, брезентові намети з військовими літаками, а також невеличка русинська сільська церква, запроектована Палом Хуго на підставі церков, побачених ним у Карпатах. Поруч з церквою розміщувалась польова капличка.
Загалом виставка діяла протягом 2 років. В 1918 році усі павільйони були демонтовані та вивезені до Будапешта. На даний час у Стрийському парку від експонованої тут 100 років виставки не залишилось ані сліду.
Володимир ПРОКОПІВ
Джерела:
Інтернет-портал www.lvivcenter.org
Веб-сторінка http://www.aus-ugr.narod.ru/
Інтернет-портал http://foto.karta.org.pl/
Львів був звільнений від москалів 22 червня 1915 року, а не 22 червня 1916 року.
.а але в той час быдло было всего 10% в львові у 1915 то і хто львів звільняв?
Все вірно укрів бидла тоді було 10-12 % в основному двірники пралки раби в жидів і полякув і австріякув і т п так хто звільнив і від кого?
Вийшла опечатка. Виправили. Дякуємо за уважність!