Чиновницький світ Галичини перших років австрійського правління відзначався особами без шляхетського походження, адміністративних навичок і навіть рекомендацій. Основною вимогою до кандидатів на посади державної служби було вміння писати і читати. З часом у молодій провінції сформувався потужний суспільний прошарок урядників, які прагнули службового зростання та добробуту, а тому не цуралися хабарів і шахрайства.
Цісарем Францом І для всіх цивільних чиновників запроваджено мундир у вересні 1814 року. Він включав: однобортний темно-зелений фрак з оксамитовими кольоровими вставками на комірі-стійці та вилогах, білий жилет, білі або чорні штани та головний убір чорного кольору. Мундир застібався зверху вниз. Кількість ґудзиків на фраку фіксована – 27, з них 9 спереду, 6 на манжетах, 6 на кишенях, 6 в складці ззаду.
| ВІДОМСТВА | Прикладний колір |
| Державна рада | волошковий |
| Таємна Надвірна та Державна канцелярія | чорний |
| Таємний кабінет | темно-зелений |
| Die politischen Hofstellen | блідо-рожевий |
| Двірська комора | світло-зелений |
| Вища палата правосуддя | фіолетово-блакитний |
| Генеральна лічильна палата | малиновий |
| Надвірна військова рада | світло-синій |
| Polizeihofstelle | сріблясто-сірий |
Державна рада, Таємний Надвірна і Державна канцелярія, Таємний кабінет мали жовті ґудзики з імператорським орлом; а в краях носили посріблені ґудзики з ініціалами Його Величності.
Холодна зброя та пряжки при Дворі були з позолоченого металу, а на землях з срібла або посріблених металів.
Капелюх (Hut) трикутний з чорною кокардою та золотою капелюшною петлею з бульйонів для придворних посад і срібною петлею на посадах у краях і землях; ґудзик такий, як на мундирі; перші два класи державних службовців мали біле перо на капелюхах, наступні п’ять класів – чорне, інші п’ять класів взагалі не носили жодного пера.
Шиття на комірі і фраку для придворних чинів золоте та срібне – для крайових відомств, відповідно до дванадцяти різних класів згідно Табелю про ранги (das Diäten-Schema vom Jahre 1807 та Diåten-Normale vom 29. May 1813).
Перші чотири класи мали шиття по передньому краю, а також більш-менш багаті вишивки на комірах, лацканах, кишенях. Чотири наступні класи не мали вишивки на грудях, лише вишиті коміри, лацкани та клапани. Чотири останні класи не мали ані вишивки, ані вишитих кишень, лише вишиті золотом, ширші чи вужчі смуги на комірі та манжетах.
У серпні 1849 року за новим приписом (Розпорядження Міністерства внутрішніх справ від 24 серпня 1849 року) всі урядники отримали двобортний мундир темно-зеленого кольору, високі вишиті коміри та знаки розрізнення за військовим зразком – розетки з металу чи тканини (тоді ж відмінено старі приписи 1814 року).
По службі чиновники ділилися на чотири категорії (Kategorie), а в кожній категорії — на три ступені (Grad), крім 1-ї, де було два ступені. Чиновники нижчого 3-го ступеня в другій, третій і четвертій категоріях мали одну розетку, 2-го ступеня – дві і 1-го – три розетки. 1-ша (найвища) категорія розеток не мала. Загалом було ХІ рангових класів (Rangclasse).
Перша категорія
- Перший ступінь, міністр-президент
- Другий ступінь, міністр
Друга категорія
- Перший ступінь унтер-держсекретаря та чиновника третього рангу (Diätenclassen)
- Другий ступінь чиновника четвертого рангу
- Третій ступінь чиновника п’ятого рангу
Третя категорія
- Перший ступінь чиновника шостого рангу
- Другий ступінь чиновника сьомого рангу
- Третій ступінь чиновника восьмого рангу
Четверта категорія
- Перший ступінь чиновника дев’ятого рангу
- Другий ступінь чиновника десятого рангу
- Третій ступінь чиновника одинадцятого та дванадцятого рангів.
| ВІДОМСТВА | Прикладний колір |
| Канцелярія Кабінету Його Імператорської та Королівської Величності; Архів Кабінету Його Імператорської та Королівської Величності, Бюро Ради міністрів | темно-зелений |
| Міністерство Імператорських та Королівських уділів та закордонних справ | малиновий |
| Міністерство внутрішніх справ | рожевий |
| Міністерство юстиції | фіолетово-блакитний |
| Міністерство фінансів | світло-зелений |
| Військове міністерство | світло-синій |
| Міністерство освіти | волошковий |
| Міністерство торгівлі | оранжево-жовтий |
| Міністерство сільського господарства | темно-коричневий |
| Генеральна лічильна палата | сірчано-жовтий |
Скажімо, в структурі Міністерства фінансів був такий розподіл посад:
- Міністр – II ранговий клас (Diätenclassen)
- Унтер-держсекретар – III
- Керівник секції – IV
- Радник міністерства – V
- Радник секції – VI
- Центральний інспектор фінансової сторожі – VII
- Секретар міністерства – VII
- Концепіст міністерства – VIII
- Концепіст-ад’юнкт – IX
- Концепіст-практикант – XI
Міністерським розпорядженням від 20 жовтня 1889 року введено в дію нові приписи щодо форми одягу цивільних чиновників.
Всі чиновники І – ХІ були поділені на 4 категорії:
- 1-ша мала два ступені (чиновники І і ІІ рангів)
- 2-га, 3-тя і 4-та категорія – по три ступені.
Отже, низовою ланкою державної служби був чиновник 3-го ступеня 4-ї категорії і належав він до ХІ рангового класу, що відповідав армійському лейтенанту.
Було два види форми: парадна (Galauniform) та службова (Dienstesuniform). Парадний однострій складався з капелюха, мундира (для чинів IХ–ХI класів — сурдута), парадних штанів і шпаги на поясній портупеї. Службова форма складалася з кепі, сурдута з камізелькою, повсякденних штанів та шпаги.
Капелюх, виготовлений з чорного фетру чи пуху, був парадним головним убором усіх чиновників. Центральна частина висотою 11 см та дві крисані – права 14,5 і ліва 16. По краях обшитий чорною стрічкою шириною 5,3 см і прикрашений спереду золотою петлицею з ґудзиком. У кутах капелюха шириною 6,7 см розташовували золоті кокарди з чорним центром, на якому вишивали імперського орла. У чинів I–VIII класів петлиця була у вигляді шести філігранних джгутів, два центральні з яких були перевиті між собою. Капелюх чинів Першої категорії мав білий страусовий плюмаж уздовж полів, у чинів Другої та Третьої категорії цей плюмаж був чорним.
Мундир (Galauniformrock) передбачено лише чиновникам I–VIII класів. Він був двобортним, темно-зеленого кольору. Застібався мундир на 8 ґудзиків, позаду мав фігурні кишенькові клапани миском із трьома ґудзиками. Один ґудзик малого розміру розміщався позаду на рукаві вище вилоги. Комір і вилоги шили з оксамиту прикладного кольору. Висота коміра була 4 см, а вилоги — 7 см, чого часто не дотримувалися. Ґудзики були золоті з бортиком із зображенням державного герба — двоголового орла.
Штани до мундиру мали бути темно-зеленого кольору без кантів. У чинів Першої категорії на зовнішніх швах нашивали один ряд галуна шириною 5,3 см; у чинів Другої категорії (III–V класів) по зовнішніх швах нашивалися два галуна шириною 2,6 см, з відступом 3 мм один від одного. На штани чинів Третьої категорії (VI–VIII класів) вузький галун нашивали в один ряд. Штани білого кольору заборонялися.
Знаками розрізнення рангів на мундирі для чиновників Першої категорії було шиття особливого малюнка на комірі та вилогах з червоного оксамиту. Для чиновників Другої та Третьої категорій — срібні вишиті розетки на комірі та золотий галун з особливим цивільним візерунком на комірі, вилогах та зовнішніх швах штанів.
Рукавички були з білої шкіри.
Озброювали чиновників цивільною шаблею зразка 1889 року в чорних шкіряних піхвах, що замінила цивільну шпагу зразка 1849 р. На чашці ефесу та піхвах були рельєфні зображення рослинного орнаменту, державного герба та вензелю Імператора Франца-Йосифа. Пасики портупеї було прикрашено золотим галуном з чорним просвітом. Саму портупею з 1889 року завжди надягали під мундир або сурдут. Темляка не було.
Сурдут (Uniformrock) цивільного зразка був службовим обмундируванням для чиновників I–VIII класів. Він був двобортним, відкритим, його шили з темно-зеленого сукна, він мав 7 ґудзиків у два ряди (відстань між верхніми ґудзиками — 12 см, між нижніми — 9 см), але сурдут застібали на 4 ґудзики, утворюючи таким чином відкладний комір та лацкани. Вилоги були прямі розміром 9 см, з суконною облямівкою прикладного кольору по верхньому краю. Вище та нижче облямівки біля ліктьового шва розташовувалося по одному малому ґудзику. Клапани кишень позаду були з трьома ґудзиками та облямівки не мали.
Знаками розрізнення рангів на сурдутах чиновників Першої категорії були спеціальні поздовжні плечові знаки (Achselbändern). Робили їх з червоного оксамиту, а зверху вони мали золоту вишивку з візерунком аналогічним шиттю на комірі та вилогах парадного мундира, зверху погони закінчувалися ґудзиком малого розміру. Для чиновників Другої та Третьої категорії на плечі кріпили спеціальні кручені золоті з чорними прожилками шнури (Achselschnüren) відповідно подвійні чи одинарні. Розетки для позначення рангу — срібні. Ґудзик у верхній частині — із зображенням державного герба малого розміру.
Однобортна камізелька з темно-зеленого сукна та застібалася на 7 ґудзиків.
Кепі (Kappe), традиційного австрійського крою, було службовим та повсякденним головним убором усіх чиновників. Виготовляли кепі із темно-зеленого сукна. У чиновників зверху розташовувалася кругла кокарда армійського зразка із золотої канителі із зображенням державного герба у центрі. Від кокарди вниз йшла золота петля, що закінчувалася ґудзиком малого розміру. Низ кепі обшивали золотим сутажем із чорними прожилками, аналогічним армійському. Ремінь під підборіддя та козирок були з чорної лакованої шкіри.
Штани до сурдута були сірого сукна з такого ж кольору кантами. Влітку дозволяли носити білі полотняні штани.
Блуза (Uniformbluse) темно-зеленого кольору, спочатку була введена в 1890 році тільки для класних чинів Міністерства фінансів при службовій формі нарівні з сурдутом. На комір нашивали оксамитові клапани світло-зеленого кольору. Принцип конструкції клапана відповідав армійському. IV–VIII класи по передньому та нижньому краях нашивали золотий галун шириною 3,3 см та срібні розетки. Носіння блузи поза службою заборонялося.
У грудні 1890 року використання блузи було поширене і на чиновників Міністерства юстиції, але з оксамитовими клапанами фіолетового кольору. 1892 року чиновники Міністерства сільського господарства також отримали право носити блузу, але з темно-коричневими оксамитовими клапанами.
Пальто було двобортне на 6 ґудзиків, армійського зразка, але з темно-зеленого сукна. Комір шили з чорного оксамиту, а на ньому пришивали фігурні клапани прикладного кольору з малим ґудзиком. Основною відмінністю від армійської моделі була відсутність кантів.
У кандидатів на чиновників (Aspirant, Practicant, Auscultant) формений одяг був аналогічним формі чиновників IX–XI класів, але без розеток як знаків розрізнення. У Табелі про ранги їх позначили як XII клас.
Микола ЗАКУСОВ
директор Стрийського краєзнавчого музею «Верховина»
