У назві свого дослідження про Якова Макогона український історик Роман Сирота використав фразу одного з тогочасного джерела. Видається, що дуже влучну та характерну цитату, яка добре описує життя і діяльність героя цього тексту: “Ніхто не знав, на кого він працював”. Якщо ширше, то як за життя Якова Макогона ніхто не знав, на кого він працював, так і після його смерті надто мало сучасних галичан та українців здогадуються, яка непересічна особистість народилася на їхній землі. Зараз це змінюється, але роботи в цьому напрямку все одно залишається багато.
Найдавніше, найскладніше, початки
Місцем народження героя цього тексту зазначають село В’язова. Це сучасний Жовківський район, що на Львівщині. Хронологічно йдеться про час, коли ці землі були частиною імперії Габсбургів, тобто Австро-Угорщини. Якщо про більш точну хронологію, то Яків Макогін народився у 1880 році. 27 вересня 1880 року. Таку інформацію про дату та місце народження Якова Макогона можна знайти у інтернет-енциклопедії “Українці в Сполученому Королівстві”.
Макогін викохувався у родині греко-католиків. На жаль, інформації про його навчання та зростання, юнацькі зацікавлення та захоплення – дуже мало.
Становлення особистості, основні віхи життя і діяльності
У 1903 році Яків Макогін емігрував до США. Пізніше він отримав американське громадянство. З 1905 року і до 1921 року Макогін служив у морській піхоті США. Побував у той час в Японії, Китаї, Мексиці, на Кубі, у Філіппінах і ін. У роки Першої світової війни він був пов’язаний з американською розвідкою.
У 1920 році Яків Макогін одружився із Сьюзен Фаллон, донькою заможного американського адмірала. Пізніше пара неодноразово вражала всіх, кому траплялася на очі. Якова Макогона характеризували як чоловіка дуже рішучого, спокійного і потаємного, який уміє командувати людьми. Найцікавіше, що він поставав перед сучасниками як “стовідсотковий українець”. Про його дружину писали, що вона енергійна, з рішучим обличчям, вміє керувати авто, їздить верхи і займається спортом. Макогони були неординарною та екстравагантною парою. Вони володіли віллами в різних куточках світу (Ніцца, Флорида, Швейцарія), регулярно відпочивали у Карлсбаді, літали аеропланом. Зокрема, у 1931 році Яків Макогін перелетів аеропланом Ла-Манш.
Чому нам треба знати про Якова Макогона?
У 1920-ті роки Яків Макогін активно подорожував Австрією, Польшею, Румунією та Чехословаччиною. Тоді він зав’язав тісні контакти з багатьма діячами українського національного руху. У 1930 році навіть приїжджав до Львова, де зустрічався з діячами УНДО (найбільш чисельна та впливова політична сила у міжвоєнний час). Це, як і збір ним інформації про особливості політичного курсу Польщі в міжвоєнний час щодо українців, стало причиною зацікавлення Макогоном владою Другої Речі Посполитої. За ним активно стежили. Сам Макогон, перебуваючи у рідних краях, багато фотографував, спілкувався з людьми, купував старовинні ікони, вишиванки тощо.
Повернувшись до США, Макогон відзначався активністю в середовищі місцевих українців. Закликав тих бути більш об’єднаними та активними, висловлював готовність з власної кишені фінансувати культурні та просвітницькі ініціативи свідомих українців. Зокрема, йшлося про пресове бюро в столиці однієї з європейських країн для інформаційно-політичної діяльності в інтересах українського руху. Макогона підтримав Союз українців у Канаді. Відтак у 1931 році він придбав двоповерхову будівлю в центральній частині Лондона і заснував там “Українське пресове бюро”. Ця установа мала координувати зусилля українців. Очолював її історик та соціолог Володимир Кисілевський. Це колишній січовий стрілець, який захистив докторат у Віденському університеті.
Подібні інституції було створено у Женеві та Празі. Їх робота полягала у зборі та аналізі інформації, яку розміщували у ЗМІ про українські землі, підготовці власних інформаційних повідомлень про наш край і його історію. Писали і тиражували результати своєї роботи різними мовами. Врешті, співпрацювали з іноземними журналістами, політиками. Макогін мав прихильників і приятелів у різних політичних партіях. Він регулярно зустрічався з провідними діячами українського національного руху: Євген Коновалець, генерал Михайло Омельянович-Павленко, дипломат Євген Ляхович, президент УНР в екзилі Андрій Лівицький і ін. При цьому, Макогін не переймався тим, до яких політичних таборів належали ці люди. Він говорив про потребу створення єдиного керівного центру українського руху.
Яків Макогін жив у різних країнах, але впродовж більшої частини життя вболівав за українську ідею і підтримував культурно-просвітницькі інтенції українців. Помер у Бостоні в 1956 році. Похований на Арлінгтонському національному цвинтарі (Вірджинія, США). Це один з найвідоміших цвинтарів у США, де поховані військові, президенти, судді Верховного суду. Наприклад, президенти Вільям Тафт та Джон Кеннеді, генерал-майор армії США українського походження Пітер Оленчук, був там якийсь час похований польський піаніст та політик Ігнацій Падеревський і ін.
До кінця загадку Якова Макогона за його життя так і не розгадали. Румуни вважали, що він радянський агент. Англійці розглядали варіанти про його роботу на американську розвідку. Були версії про зв’язки з польськими та англійськими спецслужбами, а також про те, що він – просто політичний авантюрист. Сам Макогін послідовно працював на зміцнення та утвердження української ідеї.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Загадковий Яків Макогін (1880-1956) привертав увагу світу до України (розсекречені документ) // Радіо Свобода, 2021 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/zahadkovyy-yakiv-makohin/31485943.html
- Монолатій І. Ким був і/або ким не був Яків Макогін // Zbruč, [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zbruc.eu/node/115605
- Яків Макогін. Засновник “Українського пресового бюро в Лондоні” // Служба зовнішньої розвідки України, 2021 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://szru.gov.ua/history/stories/yakiv-makohin-zasnovnyk-ukrainskoho-presovoho–byuro-v-londoni
