На небосхилі польського футболу 20-х років минулого віку яскраво виблискувала зірка лівого крайнього нападу львівської “Погоні” і Репрезентації країни Юзефа Даніеля Гарбеня на прізвисько “Танк”.
Народився він 1896 р. в Лупкові поблизу Сянкова на Лемківщині. Середню освіту здобував у школах Стрия і Львова і як багато инчих юнаків того часу кохався в новомодній на теренах Галіції грі в копаний м’яч. Саме у час проживання в Стрию хлопець починає виступати за місцеву “Погонь”. Після переїзду у Львів певний час був членом “Сокола” і cтрілецьких дружин.
Після вибуху Першої світової війни 2 серпня 1914 р. Гарбень вступає до лав І Бригади Леґіонів, в складі якої йому у ті буремні часи довелося повоювати досить . Та навіть воєнне лихоліття не стало перепоною для Юзефа у заняттях спортом. Ось що він згадував пізніше про той період свого життя в спогадах 1930-x: “У часи війни, відбуваючи службу в 1-му піхотному полку Леґіонів, я вправлявся у різних видах спорту, особливо у копаному м’ячі. Навіть на фронті завше знаходився час, аби поганяти м’яча, і то навіть у формі змагань, розігруваних з артилерією Берези, з 5-им піхотним полком Леґіонів Польських, з прусаками в Модліні у присутности полковника Смігли-Ридза, з австріяками на італійському фронті і т.д. Траплялося навіть наносити візити у Краків на двобій з “Краковією” та у Львів з “Погонею”.
Не забуду тих приємних хвиль, пов’язаних зі створенням дружини 1 п.п. Леґіонів за сприяння діючого Маршалка Польщі, а тоди командувача цього полку полковника Смігли-Ридза. Не забуду ніколи тих тренінгів, які проводилися у важких жовнірських черевиках і у військових австрійських строях.
Певно ніколи в житті не випаде вже така оказія розіграти змагання між штабом І Бригади і 1 п.п. Леґіонів Польських у присутности Коменданта (ред. – мова йде про Ю.Пілсудського)! І ніколи вже не “обмотуватиму” своїх противників так, як тоди! А який прийом після матчу був у штабі І Бригади! Вся футбольна братія зайняла кінець довгого столу, напроти Коменданта… А яке неймовірне враження на мене викликав момент подання до столу тістечок. Якби не присутність Коменданта, порвав би цілу тацю тих давно небачених смаколиків…
Також перед травневим наступом 1915 р. тренувалися ми в Тур’ї Долішньому, на лугу, з котрого відкривалися видки міста Піньчув. У тім часі прибув до Тур’я Комендант зі штабом. Побачивши леґіоністів, котрі вганялися за бальоном із хлопчачим завзяттям, зупинився і зліз з коня. Був я тоді капітаном дружини 1 п.п. Леґіонів Польських. Тому відправився віддати честь і представитися. Відповів на кілька заданих запитань, після чого Комендант поплескав мене по плечах. Я дуже втішився, що розмовляв з ним, і що все так добре скінчилося. Бо спочатку чомусь думав собі, що щось буде не в порядку….
Невдовзі настали важкі часи. Наступ, затяжні марші, патрулі, бої. Надійшов врешті день наступу на Пшепюрув. Чекалисмо досить довго на галявині під лісом. У якийсь момент хутко встановили з наплічників ворота і за хвилю братія розпочала гру, що викликало певне обурення тих товаришів, які не толерували м’яча. Одначе, якби відав, яке пекло чекатиме мене увечері того ж дня, певно не вганявся б і поберіг сили на ніч. Але якось пронесло…”
Був Юзеф Гарбень і активним учасником оборони Львова під час польсько-українського протистояння 1918-1919 рр., отримавши важке поранення під час одного з боїв. За свої заслуги, яко вояка був нагороджений “Хрестом Незалежности”, “Золотим Хрестом Заслуги”, “Хрестом оборони Львова”, “Хрестом Хоробрих” та відзнакою І Бригади Леґіонів Польських “За доблесну службу”.
Та повернімося до футбольної складової в біографії Юзефа Гарбеня. Протягом 1918 – 1928 років він незмінно захищав кольори найбільш титулованого клюбу тих часів у Галіції львівської “Погоні”. У чемпіонатах Польщі зіграв 84 матчі, у яких наколотив суперникам 70 м’ячів. Гарбень був одним з лідерів тієї “Погоні”, яка стала 4-разовим чемпіоном Польщі (1922, 1923, 1925, 1926 рр.). У 1926 році Юзеф разом з своїм одноклубником Вацеком Кухарем були визнані кращими бомбардирами чемпіонату Польщі з 12-ма м’ячами.
У складі національної збірної львів’янин дебютував 28 травня 1922 року в товариському матчі зі збірною Швеції, відзначився голом і приніс першу в історії перемогу польській збірній з рахунком 2:1. Всього ж провів у Репрезентації 8 матчів і забив 2 м’ячі.
Завершив свою кар’єру львівський “Танк” в місцевому клюбі «Олдбой», де традиційно доживали своє спортивне життя “підстаркуваті” футбольні кадри.
Ще перебуваючи в зеніті своєї футбольної слави, наш герой усерйоз задумався над перспективами власного післяспортивного життя. Так, у 1924 р. по завершенні студій в львівському університеті Яна Казимира він отримує звання доктора медицини. Через рік, вже як дипломований спеціаліст і водночас як діючий футболіст, Гарбень виступає з проектом розвитку спортивної медицини, який пізніше активно пропагував по цілій Польщі. Після закінчення футбольної кар’єри Юзеф кілька років пропрацював у хірургічній клініці у Львові і входив у Наукову Раду фізичного виховання у Варшаві. В 1933 р. вирішив переїхати в Хшанув, де обійняв посаду директора місцевого шпиталю ім. Ю.Пілсудського і ординатора хірургічного відділу.
Після нападу Німеччини на Польщу мобілізований до польської армії офіцер Юзеф Гарбень взяв участь у вересневій кампанії, вислідом якої, як відомо, стала окупація країни фашистами та совєтами. В період нацистської займанщини Польщі колишній футболіст був активним членом антифашистського підпілля, за що кілька місяців провів у застінках краківського гестапо, залишившись, на щастя, в живих.
Але й по завершенні війни доля продовжувала випробовувати доктора Гарбеня. Тепер він вже зазнав переслідування за свої антисовєцькі погляди від нової польської прокомуністичної влади. Тільки в 1949 р. йому вдалося ненадовго повернутися на роботу в госпіталь Хшанува. Помер Юзеф Гарбень, легенда львівського футболу міжвоєнних часів, 3 травня 1954 р. в місті Цешин.
