Ми дослідили територію виправної колонії №48 що на перехресті Стрийська–Наукова. Ми потрапили в цю закриту державу що не підконтрольна ані мерії, ані громаді міста.
Ми пофотографували Львів з такого ракурсу, з якого раніше добровільно ніхто не погодився би. Ми походили бараками, дізнатися як тут жили люди останні 70 років. І підготували детальний фото-звіт для вас.
Зараз колонія №48 не працює. Після бунту в 2018 році її закрили. А нещодавно територію зони викупила ІТ компанія SoftServe. Там де раніше була тюрма, тепер сидітимуть ІТ працівники… Скоро ще одну сторінку історії міста буде перегорнуто. А я опишу та збережу для історії те що є станом на зараз.
А є тут дуже і дуже багато всього. Мешканці міста зазвичай бачать лише стіни з колючим дротом та блок пости на кутах. Це зовнішній периметр охорони. А от як жили люди за цією огорожею їм не видно …
По периметру колонії знаходяться величезні халабуди з дірками замість вікон. Це виробничі цехи. Ніхто тут не жив, лише працювали вдень. А спали вони в цілком комфортабельних гуртожитках посередині колонії.
Я добре пам’ятаю студентський гуртожиток НУ «ЛП». При поселенні нам запропонували кімнату без шиб, побілки та замка на дверях. Все це ми мусили зробити собі самі. Душ був в підвалі, туалет – в кінці по коридору. В 2005 році так жили майбутні випускники. Зеки в колонії 48 мали кращі умови.
На території є кілька три.. і один п’ятиповерховий гуртожиток. Тут власне і мешкали ув’язнені. А зараз ними гуляє вітер та гніздяться голуби. Ходиш цими будинками наче по Чорнобильській зоні відчуження. Бачиш пусті кімнати на коридори, повсюди валяються матраци, тумбочки та особисті речі ув’язнених. Як і в Чорнобилі, відсутній зрізаний метал сходів та інших конструкцій які можна продати. Як і в Чорнобилі, розкидано багато медичного приладдя. Зрештою, що то що то в народі просто кличуть “Зоною”.
Дивними видаються розбиті склоблоки та склопакети у вікнах гуртожитків. Стороннім потрапити на територію колонії дуже важко. А охорона навряд чи буде так розважатися… То ж, припускаю, що все це наслідки масштабного бунту після якого колонію і покинули.
Кидається в очі засилля християнської літератури. Вона тут повсюди. На кожному поверсі образи та розп’яття, на підлозі валяються стоси Євангелій а Біблії лежать навіть в туалеті. Окрім релігії, ув’язнені ще цікавилися машинами та голими жінками. Цих три теми: «Релігія, еротика та машини» домінують в оздобленні інтер’єру кімнат.
Що нас ще вразило? Ножі на кухні прив’язані до столів, колючий дріт є навіть на внутрішніх балконах гуртожитків, бачили ми ізолятор та небо в клітинку. З позитивного: тут була доволі розвинута внутрішня лікарня з рентгенкабінетом та клуб. Він великий, оснащений апаратурою та з український прапором над сценою. Декомунізацію тюрма пройшла на відмінно. Жодних залишків совка ми не помітили.
З негативу: це особові карточки ув’язнених що валялися то тут, то там. З них на нас сумно дивилися чорно-білі очі ув’язнених. З цими очима, думав я собі, в реальному житті краще не зустрічатися. А якщо серйозно то в цих документах міститься особиста інформація людей. Тож їх потрібно було належним чином утилізувати.
Колюча сіра будівля з автоматниками на кутах – це не те на чому хочеться затримувати погляд коли йдеш попри колонію. Думаєш: «Добре шо мене там нема» і дивишся собі в іншу сторону. Натомість з самої території колонії відкривається зовсім інший вид. Ти оточений високими яскравими будинками в яких вирує життя. Люди визирають у вікна, ходять по балконах, бавляться з дітьми. Звідусіль линуть запахи та лунають звуки. А ти сидиш тут за подвійною стіною «колючки», пускаєш слюні та розумієш яку дорогу ціну платиш за свої вчинки. Оце споглядання нормального життя «через скло», усвідомлення що ж ти, мудак, втратив – перевиховує навіть більше ніж повчання та настанови.
Ймовірно що після мого репортажу багато хто захоче потрапити на територію колонії. Це ж така крута та велика «заброшка» посеред міста! Зазначу що вона і далі огороджена двома рядами паркану з колючим дротом та охороняється. Є камери що працюють навіть вночі та підсвітка периметру. Так що це не «баян». І краще туди не потрапляти взагалі.
Фотосесія цікава, але коментарі не усі відповідають дійсності. Останніх засуджених вивезено з колонії наприкінці 2017 року, то про який бунт ідеться? Не було тут ніякого бунту, принаймні за часів незалежності. Звідки там така розруха – краще було поцікавитись у когось з колишніх працівників, яких переведено до інших, в тім числі, львівських пенітенціарних установ. А нові власники, якщо не знесуть оце все, а захочуть відремонтувати і вселити у ці споруди нове життя, можуть відкрити для себе ще немало цікавого.
Дякую за Вашу відповідь. Вся інформація звідси https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F_%E2%84%96_48
Андрій