Історія Львова знає велику кількість втрачених містом та львів’янами пам’ятників. Зникали вони переважно через те, що не вписувались в австрійську, польську, радянську чи українську ідеологію. Зникали також, бо гору над ними брав час або ж війна. Та пам’ять про них береже історія, записана на сторінках чи закарбована на світлинах. Проте, дуже важко на сторінках більшості книг знайти згадки про два українські пам’ятники, що постали колись ще в польському Львові. Пам’ятники, що були присвячені не полякові, а українцеві та поставлені ще за його життя. Були це пам’ятники Андрею Шептицькому.
Схоже, що навіть теперішній настоятель Української Греко-Католицької церкви митрополит Святослав не знав, про те що колись у Львові стояло два пам’ятники Андрею Шептицькому. Про це можна судити з його слів, котрі він промовив на відкритті пам’ятнику митрополиту Андрею в 2015 році. Тоді владика промовив, що минає 80 років, коли світ вперше побачив пам’ятник Андрею Шептицькому в 1935 році. Проте, перший пам’ятник митрополиту світ побачив на кілька років раніше.
У 1929 році на базі семінарії Святого Духу з ініціативи Андрея Шептицького було відкрито Богословську академію. Саме на її подвір’ї в честь 30-річчя обіймання митрополитом його кафедри було вирішено поставити йому пам’ятник. Розробником його проекту став скульптор Андрій Коверко і в жовтні 1932 року пам’ятник Андрею Шептицькому було встановлено в напіввідкритій капличці у дворі семінарії. Оскільки, двір семінарії не був звичним прохідним місцем, то небагато хто міг побачити цей витвір. Проте, практично повну його подобу ми можемо спостерігати зараз перед собором Святого Юрія, оскільки сучасний пам’ятник митрополитові виготовлений за тим же макетом Андрія Коверка. Пам’ятник ж у дворі семінарії простояв до 1945 року, коли я його було знищено, як і саму семінарію.
Пам’ятник ж Шептицькому, про котрий згадував митрополит Святослав постав, як вже згадувалось, у 1935 році. Рік це не був випадковим, оскільки на нього припадала 30-та річниця відкриття Національного музею та 70-ліття його засновника – митрополита Андрея. Заходи з нагоди цих дат відбувалися в самому музеї, що знаходився на вулиці Мохнацького (Драгоманова). Однією з ключових подій цих заходів стало відкриття пам’ятника Шептицькому. Відбулося воно 27 вересня 1935 року. В урочистостях взяло участь багато представників тодішньої української інтелігенції Львова, зокрема Іларіон Свєнціцький, сенатор Дацикевич, чеський консул п.Чех, міський староста п.Протасєвич, віцевоєвода п.Соханський.
Автором цього пам’ятника був скульптор Сергій Литвиненко. Створена ним сидяча скульптура митрополита з великою точністю передавала його образ, а тому була високо оцінена сучасниками, але не радянською владою. Вороже ставлення комуністів як і до самого Шептицького так і до цілої Греко-Католицької церкви нарікали цьому пам’ятнику нещасливу долю. В 1947 році його було безслідно знищено.
Те що тоталітарна влада знищила пам’ятники митрополиту Андрею ні в кого не викликає подиву. Більше дивує на скільки погано збережена пам’ять про них, адже в багатьох книгах присвячених історії Львова є згадки про безліч австрійських, польських та навіть радянських пам’ятників міста, проте чомусь не має практично жодної згадки про два перші українські пам’ятники Львова.
Володимир ПРОКОПІВ
Джерела:
Інтернет-портал www.lvivcenter.org
Інтернет-ресурс www.polona.pl
Мельник І., Масик Р. Пам’ятники та меморіальні таблиці Львова. – Львів, 2012
У Львові урочисто відкрили пам’ятник Андрею Шептицькому // http://www.territoryterror.org.ua/uk/museum/news/details/?newsid=486
Пам’ятник Шептицькому у Львові: гібридна війна на теренах Галичини // http://www.radiosvoboda.org/content/article/26922012.html
Великий дар Митрополита // http://spavedfront.io.ua/s1196377/mitropolit_andrey_sheprickiy_i_yogo_nacionalniy_muzey_u_lvovi
