Так сталось, що у попередній допис «Дракони львівського бестіарію» не потрапило декілька драконів і драконоподібних бестій нашого міста.
Загалом людська уява створила так багато різновидів драконів (змії, амфіптери, віверни, семаргли, ліндворми і т.д.), що деколи складно зрозуміти, яку саме міфічну істоту відображено у певному мистецькому творі (скульптурі, іконі, малюнку або майоліці). Бестії можуть мати зміїне тіло без лап, з двома або чотирма лапами, з крилами, як у птахів або кажанів, зі зміїною, пташиною, собачою або навіть кінською головою – прикладів безліч.
Тому спочатку пропоную подивитись на безсумнівних драконів на фасаді будинку на вул. І. Франка, 71. Ці істоти мають не зміїні або пташині, а виразно собачі голови, а один навіть почісує лапою вухо, цілком як пес. Втім, наступні два виглядають дуже грізно, як і належиться драконам – один хижо підкрадається, другий ніби приготувався до стрибка.
На вул. Галицькій є скульптурна композиція «Святий Михаїл перемагає дракона», хоча частіше архангел зображається у вигляді воїна, що перемагає люцифера (також сатану чи диявола). У Львові є ще дві скульптури Святого Михаїла, в котрих диявола традиційно зображено у людській подобі – в Музеї-Арсеналі і на фасаді будинку на вул. Друкарській, 11. Я приведу для порівняння світлини усіх трьох скульптур.
На жаль, у третій композиції диявол вже втратив голову (і зовсім не з вини Архистратига), тож я розміщу тут дві світлини у стилі «було-стало», хоча це й не є темою даного посту.
Безумовно у багатьох церквах ми знайдемо переможених Архистратигом Михаїлом драконів, які уособлювали вселенське зло. Тим більш оригінальними є зображення драконів у інтер’єрі Вірменської церкви, де вони відіграють декоративну роль. Натхненням для автора напевно служили традиційні вірменські орнаменти, якими оздоблювали середньовічні церкви. Очевидно, тут ми маємо справу з сімургом (вірменською: Սենմուրվ) — перською казковою, доброзичливою, міфічною літаючою істотою. Її можна зустріти в усіх періодах мистецтва та літератури Великого Ірану, а також в іконографії середньовічної Вірменії, Візантійської імперії та інших регіонів, які перебували у сфері перського культурного впливу.
Ще одне художнє зображення дракона можна побачити на причілку будинку на вул. Котляревського, 17-19. На перший погляд здається, що автор розмістив на яскравому панно квіти, бабку і пташинку. Але при наближенні видно, що ця птаха має хижий дзьоб з іклами і по-зміїному роздвоєний язик. Складно сказати, чи це дракон, чи якась інша міфічна тварина (наприклад, амфіптер), але я таки додам її до цього бестіарію.
До речі, таких крилатих створінь зі зміїною шиєю і пташиною головою у нас дуже багато. Їх можна зустріти в оформленні балконних ґраток або рельєфних вставках над вікнами, як от на будинку на вул. Коперника, 26.
Але якщо би задатися метою порахувати їх усіх, то рекордну кількість дали б нам обрамлення вхідних дверей до ЛНУ ім. Івана Франка.
Подібні крилаті бестії «вгадуються» на гарно вирізьблених дерев’яних вставках дверей на вул. Вірменській, 14.
І якщо у вас надалі закрадається сумнів щодо драконоподібності даних крилатих створінь, то варто підняти очі і помилуватись симпатичним драконом, який оздоблює вивіску кнайпи у цій кам’яниці.
На цій же вулиці є іще два металевих дракона, роль яких дуже оригінальна. Здається, це єдині у Львові дракони-прапоротримачі! Для полегшення сприйняття я повернув світлину проти годинникової стрілки.
І на завершення – від слова «верх» – треба додати драконів на флюгерах, що вінчають дахи та шпилі львівських кам’яниць. Усі три світлини спеціально для цієї публікації люб’язно подарував Paul Merkulov.
Львівські флюгери (фото Paul Merkulov)
Тож, дорогі друзі, не забувайте дивитись не тільки по стінах, але й по верхах наших будинків.
Автор: Zommersteinhof
