У «Домі Франка» відкрилася особлива виставка — «Дотик і уява». Дві мисткині та давні подруги вирішили представити спільний зріз свого творчого шляху. Цей невеликий ювілей для них — не про сухі цифри, а про внутрішню потребу зупинитися, озирнутися та осмислити досвід, прожитий у мистецтві.
Авторки народилися в різних містах, проте професійне становлення пройшли разом у Львові, де живуть і працюють донині. Попри спільний старт, кожна обрала власну траєкторію: свої стилі, техніки та візуальну мову. Експозиція не прагне порівнювати, вона — про гармонійне співіснування двох різних світів. Спільною точкою дотику для майстринь є пристрасть до подорожей та нестримний імпульс до творення. Подорож тут інтерпретується ширше за маршрут: це стан душі та особлива оптика сприйняття дійсності.
Світ Ганни Животовської: Місто мрій
У живописі Ганни Животовської виразно прочитується любов до «міста мрій» — уявного, тихого та глибоко інтимного. Це простір настроєвих рефлексій, спогадів і витончених емоцій. Мистецтвознавиця Ірина Гах зазначає:
«Олійні полотна Ганни Животовської вирізняються авторською інтерпретацією образу міста, яскравою палітрою та підкресленою декоративністю. Живопис сприймається легко й повітряно, з ліричним настроєм та оптимізмом».
Важливим акцентом експозиції стали численні акварелі, які, за словами дослідниці, приваблюють свіжістю та виразною образно-художньою сутністю.
Світ Оксани Калмикової: Магія дотику
Оксана Калмикова представляє глядачеві не лише живопис і текстиль, а й масштабну колекцію авторської кераміки. Це теплий, «земний» матеріал, що апелює до тактильності. Її керамічні намиста постають символом дороги й пам’яті — ніби частка рідної землі, яку можна взяти у мандри та носити близько до серця.
Ірина Гах підкреслює, що роботи Оксани демонструють її багатогранність як малярки, керамістки й дизайнерки. Мисткиня майстерно поєднує етнічні мотиви з актуальними художніми тенденціями, де кожна деталь прикраси несе унікальне авторське навантаження.
Філософія невидимих зв’язків
Філософський вимір проєкту тонко окреслює Вікторія Сипняк, аналізуючи природу самого дотику:
«Дотик — це значно ширше, ніж фізичний контакт. Ми торкаємося світу очима, слухом, пам’яттю, інтуїцією. Ми торкаємося думкою — коли згадуємо, передчуваємо, аналізуємо. Саме ці невидимі дотики формують наш досвід і перетворюються на образи».
На думку Вікторії, мистецтво є інструментом для пошуку ключів до внутрішніх
переживань. Символи — гранат, соняшник, намисто — стають мовою, за допомогою якої глядач зчитує особистий досвід митця на підсвідомому рівні.
У діалозі матеріального та ефемерного проявляється контраст підходів: Оксана Калмикова вибудовує образ мозаїчно, фокусуючись на деталях, тоді як Ганна Животовська тяжіє до розмитих обрисів та узагальненого внутрішнього простору. Ця відмінність не розділяє авторок, а створює особливу інтелектуальну напругу та глибину проєкту.
Шамот, ручне ліплення, оргаліт
Виставка «Дотик і уява» — це не маніфест гучних висновків. Це запрошення до уважності, чутливості до матеріалу та тиха робота уяви всередині кожного відвідувача.
Зоріана МІРУС
