Традиційно, в часі війни, люди шукають безпеку, де розклад мирного життя визначають не повітряні тривоги та інші буденності «мирного» воєнного життя. Водночас, не зважаючи на всі реалії військового тилу, у Львові активно розбудовують мистецькі ландшафти культурної спадщини. Одним із таких нововідкритих імен, творчого доробку, справді феноменального митця, стали твори українсько-американського художника Василя Польового. Мистецька спадщина цього художника представлена на виставці «Повернення наративу» у Музеї модернізму (експонується з 04 листопада до 31 грудня 2022 р.).
Варто зазначити, що цій виставці передувала майже детективна історія своєрідного повернення художника «додому», на Батьківщину. З нашої точки зору, той факт, що виставка Василя Польового «Повернення наративу» відбувається в період війни, надає цій події додаткового смислового навантаження. Адже після вимушеної еміграції у 1989 р. до США, художник Василь Польовий, впродовж тривалого часу не виставлявся у Львові, та й в Україні загалом. Водночас, як парадокс, художник який був майже забутий вдома, має дуже велику популярність у всьому світі. Тож «музейники-модерністи» провадили , насправді, велику роботу, щоб повернути наратив творчості Василя Польового і в орбіту української публіки.
Проте цей шлях до українських глядачів був найтриваліший, але з набагато цікавішими оказіями та несподіваними життєвими поворотами. Отже, два роки тому, тогочасна завідувачка Музею модернізму, знана мистецтвознавиця Галина Хорунжа досліджуючи фонди Львівської національної галереї імені Бориса Возницького виявила , що у фондах наявна певна кількість творів Василя Польового. Впереваж, то був живопис, але також були згадки, що до фондів були також передані ескізи Василя Польового, його графіка. Тож завдяки спільним розшукам завідувачки відділом науково-фондової роботи ЛНГМ ім. Бориса Возницького Любові Андрійчук, молодшої наукової співробітниці цього ж відділу Ірини Місько та згадуваної науковиці Галини Хорунжої в запасниках галереї, справді, були виявлені ці ескізи, та графіка. Відтак, Галині Хорунжій вдалося успішно здійснити атрибуцію цих творів митця, що в результаті дозволило сформувати цілісну унікальну збірку творів Василя Польового у фондах Львівської національної картинної галереї імені Бориса Возницького.
Окрім атрибування, наступний важливий етап , в опрацюванні збірки, який тривав близько двох років, була надзвичайно клопітка і якісна реставрація. Справді, над цією збіркою працювала досвідчених команда львівських реставраторів під керівництвом Інни Дмитрук-Сорохтей, зокрема: Юлія Островська, Інна Баблоян, Тарас Камецький, Лілія Волкова, Юлія Сидор, Олег Левчак, Андрій Кабарівський.
Варто окремо зазначити, що твори 2-гої пол. ХХ ст., є одні із найважчих для реставрації, адже митці цього часу, зазвичай, не дотримуються якоїсь однієї техніки чи матеріалу, а багато експериментують, і через певний час, навіть самим авторам складно відтворити пропорції матеріалу чи свою ж авторську техніку. І саме з цієї причини твори Василя Польового , завзятого шукача нового, митця-експериментатора , були водночас вкрай складною професійною задачею для реставраторів, але разом з тим давали можливість професійного росту, і – унікального досвіду.
Так, одна із згадуваних львівських реставраторок Інна Баблоян у своєму професійному портфоліо представила результати реставрації творів Василя Польового, і виграла грантовий конкурс у Національному реставраційному центрі Литви. Тобто, професійна командна робота львівських реставраторів над творами Василя Польового отримала міжнародне визнання.
І тільки наступний етап – був вже безпосередній процес підготовки виставки творів Василя Польового «Повернення наративу» до експонування в залах Львівського музею модернізму. Мені пощастило підглянути завершальну фазу підготовки виставки до відкриття. Окрема вдячність належить кураторці цього проекту, мистецтвознавці Олені Кіс-Федорук за докладні коментарі з приводу життєпису, творчого доробку митця, а також мистецтвознавчі дослідження контексту культурного середовища Львова 70-80-х рр.
Як зазначила Олена Кіс-Федорук, для неї, як дослідниці творчості Василя Польового, було важливе безпосередньо спілкування з художником як першоджерело інформації. Тож О. Кіс-Федорук, як кураторка внесла відеозапис цього інтерв’ю як інформаційно-джерелознавчий компонент самої виставки Василя Польового «Повернення наративу». Зауважимо, що це інтерв`ю вдало вписалося в композицію самої виставки, стало справді доречним елементом виставки.
Також зазначимо, що контакти митця Василя Польового для усієї команди галереї, яка була дотична до підготовки виставки, допомогла отримати Тетяна Шаленко, вдова художника Валерія Шаленка, близького товариша Василя Польового.
Тож не зважаючи на воєнний час, художник Василь Польовий після тривалої мандрівки світами таки повернувся «додому». А наративи його творчості завдяки Львівському музею модернізму тепер доступні для споглядання та вивчення широкого кола глядачів.
Оксана ПАЛІЙ
