Учора, 16 лютого, село Вовчухи на Львівщині знову стало місцем сили та пам’яті. Громада, небайдужі українці та духовенство зібралися разом, щоб відзначити 107-му річницю Вовчухівської офензиви. Це подія, яка вписала імена воїнів Української галицької армії (УГА) золотими літерами в літопис нашої боротьби за незалежність.
Урочистості розпочалися біля меморіалу «Героям Вовчухівської офензиви». Присутні поклали квіти до підніжжя пам’ятника, віддаючи шану тим, хто понад століття тому не вагаючись став на захист рідної землі. Над селом розкотилося спільне виконання Державного Гімну, після чого відбувся чин панахиди. У молитві згадали кожного воїна, чиє життя обірвалося у запеклих боях 1919 року. Мистецька частина заходу допомогла присутнім ще глибше зануритися в атмосферу тих буремних часів.
Чим була Вовчухівська офензива? Ця масштабна воєнна операція розпочалася саме 16 лютого 1919 року під час польсько-української війни. Командування УГА мало амбітний план: повністю оточити Львів. Для цього потрібно було розірвати залізничне сполучення міста з Перемишлем — головну артерію постачання польських військ.
Українські підрозділи діяли рішуче та професійно. Нам вдалося захопити ключові стратегічні пункти, серед яких особливе місце посідали саме Вовчухи. Захоплення села дозволило фактично заблокувати польську залогу у Львові, поставивши противника у безвихідне становище. Перемога була за крок від реалізації.
Проте в долю української зброї втрутилася міжнародна політика. На вимогу дипломатичної місії Антанти наступ довелося призупинити для встановлення перемир’я. Ця пауза стала фатальною: поки українці тримали слово, польська сторона використала час для перегрупування та підтягування свіжих сил. У результаті УГА втратила ініціативу, а Львів було деблоковано.
Уроки історії для сучасної України
Вчорашнє вшанування у Вовчухах — це не просто щорічний протокольний захід чи формальна данина минулому. Це живий зв’язок поколінь, який нагадує нам, що українська армія завжди відзначалася високим стратегічним мисленням та незламною волею до перемоги. Історія Вовчухівської офензиви вчить нас критично оцінювати зовнішній політичний тиск та покладатися на власну силу зброї.
Згадуючи подвиг галицьких вояків, ми не лише рефлексуємо над трагічними помилками дипломатії, а й черпаємо натхнення для сучасної боротьби за цілісність та свободу України. Кожен крок по цій землі сьогодні відлунює кроками героїв 1919 року, нагадуючи, що шлях до справжньої незалежності лежить через єдність народу та міцність його війська.
Наталка РАДИКОВА
