Про велич постаті та величність духа патріарха Йосифа Сліпого говорили 13 лютого 2017 року в Національному університеті „Львівська Політехніка“ в рамках зустрічі з єпископом Української греко-католицької церкви Борисом Ґудзяком.
Директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків із діаспорою Львівської політехніки Ірина Ключковська, яка ініціювала та провела діалоги з владикою Ґудзяком наголосила, що незважаючи на те, що тепер він живе в Парижі, продовжує працювати для України, інтегруючи наші історичні, християнські, національні цінності в європейське середовище.
Борис Ґудзяк — єпископ української греко-католицької церкви, єпархії святого Володимира Великого в Парижі для українців візантійського обряду у Франції, країнах Бенілюксу та Швейцарії, громадським діяч, провідний науковць у галузі церковної історії, президент Українського Католицького Університету. У 2015 р. владика Борис Ґудзяк став кавалером Орден Почесного легіону.
Привітав почесного гостя ректор Національного університету „Львівська Політехніка“ Юрій Бобало, а народний чоловічий хор „Орфей“ виконав коляди та завершення — духовний гімн „Боже Великий єдиний“.
Владика Борис Ґудзяк наголосив, що цей рік — 125-ліття від народження патріарха УГКЦ Йосифа Сліпого, постаті величної, не до кінця пізнаної, не повністю належно оціненої, може послужити натхненням для кожного: більше від себе вимагати, більше відкритися на потреби інших і в принциповий спосіб протистояти спокусам, зуміти сказати собі — я можу зробити щось для свого народу, країни, церкви чи окремої людини.
— Цього року важливо зуміти поглянути на всі етапи життя Йосифа Сліпого: академічний — через серйозну науку і розбудову наукових структур; період страдника і сповідника, який боровся з найбільшим викликом ХХ ст.; період, коли в поважному віці, пройшовши страшних вісімнадцять років радянських таборів, розпочав велику справу — єднання українців по цілому світі, представляючи нас у міжнародному контексті, — наголосив гість. — Цей ювілей для мене є нагодою знов поглянути на значення Патріарха, його здобутки, його витривалість і значимість цієї постаті для сьогодення. Якби не було патріарха Йосифа, його діяльності, яку провадив у поважному віці, — не було б Українського католицького університету.
Аналізуючи життя патріарха, Борис Ґудзяк наголосив передовсім на надзвичайній наполегливості та працелюбстві Йосифа Сліпого.
— Хлопчина зі села вступив до гімназії, згодом до Львівської семінарії, звідси Андрей Шептицький відіслав його до Австрії на навчання на найкращому богословському факультеті. Патріарх Сліпий прекрасно володів українською, польською, німецькою мовами, викладав і писав латинською, перекладав грецькою, вчив французьку і італійську, добре засвоїв англійську мову. Вже в ранньому віці в ньому Андрей Шептицький побачив такого провідника, якого може ставити на чільне місце. Його становлення як очільника Богословської академії (заснував митрополит Шептицький, щоб українські богослови мали можливість надалі розвивати науку та навчати), яка мала перерости в Український католицький університет, відбувалося в винятково складних умовах — українці в Галичині переживали надзвичайний тиск від польської влади, яка окупувала наші терени. У 1928 році Шептицький призначає Йосифа Сліпого ректором Богословської академії. Він розбудовує її, стараючись, щоб там були найвищі наукові стандарти, докладаючи максимальних зусиль, щоб українське духовенство займалося наукою. На жаль, війна обірвала розвиток академії, — розповів про життя патріарха гість.
Переломний для Йосифа Сліпого став час його таємного висвячення на архієпископа з правом наступництва Львівського митрополичого престолу (таємна хіротонія відбулась 23 грудня 1939, у свято Непорочного зачаття Діви Марії). Відтоді він став мішенню для радянської та нацистської влади.
— 12 квітня 1945 року його арештували. Тоді ж у квітні арештували увесь єпископатом. І вистачало, щоб один єпископ зламався і погодився на співпраці, але жоден не зламався. Йосиф Сліпий, як свідчать документи допитів, постійно боровся, декларував право на існування УГКЦ. Незважаючи на жорстокі побої, виснажливі допити, моральний тиск — обіцянки, що він буде митрополитом Київським в православній церкві —вистояв. У своїх споминах мало писав, а ще менше говорив про ті вісімнадцять років радянських тюрем, які вважав втраченим часом. Він хотів бути професором і розвивати науку для української церви і України загалом. Навіть у таборах Йосиф Сліпий не припиняв наукову діяльність — написав багатотомну історію Української церкви. Уявіть собі, як у тих нелюдських умовах, виснажений фізично, з обмороженими ногами, змушувати себе до такої систематичної праці, — наголосив Борис Ґудзяк.
Папа Іван ХХІІІ вплинув на те, щоб в 1963 році Йосифа Сліпого звільнили з таборів. Для тодішнього закордонного світу поява патріарха була чимось надзвичайним. Всі дивувалися, як він зранку до вечора шукав у ватиканських бібліотеках всі знаки історичної, церковної спадщини українців. На ІІ Ватиканському Соборі патріарх виступив, декларуючи, що УГКЦ в Україні жива, хоч і в підпіллі, проголосив створення Українського католицького університету, якого не допускала в Україні жодна тодішня влада.
— У 1966-1968 роки патріарх об’їхав цілий світ, відвідуючи всі українські згромадження. Важливо розуміти значення цього за чверть століття після Другої світової війни, коли в діаспорі втратили надію на визволення України. Маючи майже 80 років Йосиф Сліпий їхав до людей, давав безліч інтерв’ю, дискутував із політиками, відправляв Богослужіння. Ці зустрічі змінювали людей, цілі громади солідаризувалися, одна з таких зустрічей стала доленосною і для мене. Згодом і я зрозумів, яке значення для всього українства має постать Йосифа Сліпого: він був на найскладнішому фронті ХХ ст. — протистояв тоталітаризму, який нищив людину, сприймав, як біомасу, а патріарх вистояв проти цього. Раджу всім переглянути документальний фільм „Патріарх“, прочитати „Спомини“, подивитися на світлини Йосифа Сліпого — це чоловік, який виходить із Біблії. І саме так його завжди сприймали, бо духовні речі — правдиві, — додав наостанок гість зустрічі.
Від присутніх було чимало запитань на різні теми. Та основний посил до українства від Бориса Ґудзяка був у тому, щоб вміти бачити позитиви в тому, що маємо. Бо зараз, попри війну на Сході України, попри складні економічні обставини, маємо значно більше і значно комфортніші умови для праці і розвитку, аніж будь-коли в нашій країні. Тому варто кожному на своєму місці якісно робити свою справу і зрозуміти: наше майбутнє — наша спільна праця і відповідальність.
Наталія ПАВЛИШИН
Джерела світлин:
- facebook.com/photo.php?fbid=1311655252244961&set=pcb.1311657092244777&type=3&theater
