Мистецтво фотографії, від початків свого винайдення, завжди викликало велику зацікавленість у суспільстві. Адже світлина – це не лише предмет домашньої колекції, але й документ, який характеризує цілу епоху, а збережене на ній зображення є неоціненим джерелом інформації для наступних поколінь.
Серед найбільш потужних професійних фотографів Львова кінця ХІХ-початку ХХ ст., особливо виділяється постать Давида Мазура, який розпочав кар’єру в спілці з Каролем Рошкевичем у 1882 році. Їхній фотографічний павільйон був розташованому у подвір’ї кам’яниці барона Петра Бруніцького на пл. Маріяцькій, 3 (тепер пл. Міцкевича, 3). Зараз від триповерхової кам’яниці № 3 залишилася лише половина. Перший її поверх до 2008 року займав магазин-салон «Художник» Львівської організації Національної спілки художників України.
Свій перший власний заклад Мазур відкрив у 1887 року на вулиці Панській, 5. “…ательє влаштовано з вишуканим артистизмом та вродженим естетичним смаком…”. “…Широкий розголос та визнання публіки завоював альбомом портретів львів’янок, завдяки чому став дуже популярним фотографом навіть у Відні. Його знімки відзначалися рідкісною точністю та майстерним виконанням кожної фотографії …”
У 1894 році про Давида Мазура говорили, що він належить до перших фотографів у краю. Єдиним серед професійних фотографів був членом “Товариства розвитку та прикрашання Львова”, одного з ініціаторів влаштування Загальної Крайової виставки 1894 року у Львові. У цій події, що мала для Галичини величезне господарське та економічне значення, Давид Мазур брав участь як експонент фотографічних праць, відзначених срібною медаллю та почесною нагородою Міністерства торгівлі. Експонував серію жіночих портретів з відомого “Альбому краси наших львів’янок”, а також “позовані твори” – штучно скомпоновані у фотографічному ательє. Знімки виконував при світлі магнезієвої лампи власного винаходу.
Клієнтура Мазура складалася з шанованих громадян міста Львова – у нього фотографувалися цілі покоління міщанських та шляхетських родин. Одним з таких клієнтів був у 1895 р. молоденький Станіслав Ігнатій Віткевич з матір’ю. Ательє давало добрі прибутки – у 1899 р. Давид Мазур купив гарну віллу на вулиці Пекарській, 11 серед гарного саду. Колись вона була влaсністю відомого книгаря та видавця Франца Генрика Ріхтера. Перебудова вілли із врахуванням облаштування фотоательє була доручена відомому архітектору Каролю Боубліку; на першому поверсі будинку розташувався приймальний салон, ательє розміром 9. 30 х 6.45 м та дамський будуар; у напівпідвальному приміщенні розташувалися майстерні, лабораторія, “полокарня”, склад кліше, комора та кімната для готування паперу. “Мазур сам керував будовою нового закладу та отримав надзвичайні результати щодо сили світла”.
В 1904 року ательє було надбудовано архітектором Авґустом Богохвальським та отримало модерністичну конструкцію з металу і скла, що забезпечила верхнє освітлення – її встановила відома львівська фірма Зиґмунта Пйотровича та Яна Шумана. У травні 1905 р. відбулося перенесення закладу на вул. Пекарську, 11, де він існував до 1911 року, коли з невідомої причини вілла із земельною ділянкою була продана книгарю, видавцю та друкарю Казимиру Станіславу Якубовському. Якубовський демонтував чудову віллу, а на її місці збудував існуючі дотепер багатоповерховий житловий будинок та друкарню в глибині ділянки.
Фотографічний заклад Давида Мазура був перенесений на пл. Галицьку, 12а, до центру міста. Надбудову кам’яниці відповідно до потреб фотографічного закладу проектував відомий архітектор Артур Шлеєн. Це був заклад, набагато скромніший від попереднього: “…Прибуткове приміщення на площі Галицькій, 12а складається: на ІІІ поверсі 1 приймальний зал; 1 майстерня; на IV поверсі – ательє для зйомки з верхнім освітленням”. Зараз це будинок під № 13, який капітально перебудували у 1930-х роках.
Оселився Давид Мазур у престижному місці – на вулиці Асника, 8 (зараз вулиця Академіка Богмольця). Його добра репутація серед клієнтури та колег послужила тому, що 12 листопада 1913 року Давида Мазура було обрано головою Ґреміуму фотографів, першої організації професійних фотографів у Львові. Однак невдовзі, весною 1914 р. він переїжджає до Відня, де до своєї смерті в лютому 1916 р. провадить фотоательє на Кольмарк, 10.
Джерела :
Ірина Котлобулатовa http://www.lvivcenter.org/uk/lia/persons/mazur-dawid/
Ігор Мельник. Львівські вулиці і кам’яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. – Львів: Центр Європи, 2008
