У середині далекого XIV століття боротьба за так звану “галицьку спадщину” завершилася тим, що значна частина території Королівства Русі відійшла до Корони Польської й правителя цього державного утворення Казимира ІІІ Великого. Уже наприкінці того ж XIV століття між правлячими елітами Корони Польської та Великого Князівства Литовського було укладено Кревську унію.
Як наслідок, впродовж наступних десятиліть королем польським і володарем та спадкоємцем Русі були Владислав ІІ Ягайло, а по тому і його син Владислав ІІІ Варненчик. Обох правителів можна запідозрити як не у любові, то в симпатії до Русі – точно. Ягайло клопотав перед патріархом про митрополита для православного населення, а Владислав підтвердив Львову привілей про право складу східних товарів, що перетворило місто у економічний та торговий центр. Очевидно, що обидва правителі йшли на подібні кроки через зобов’язання перед підданими. З іншого боку, є ще один цікавий нюанс – у жилах Ягайла, а ще більше у його сина Владислава, руської крові текло не менше (може більше) ніж польської чи литовської. Сьогоднішня історія саме про це. 
Король Владислав ІІІ Варненчик
Син Ягайло
Життя та смерть польського короля й великого князя литовського і руського Владислава ІІ Ягайла оповите багатьма легендами та міфами. По-іншому виглядає ситуація із обставинами його народження. До сьогодні притрушена густим туманом історії і прикрита холодним, як мармур, знаком питання проблема про точну дату появи його на світ. Щоправда, відомими є імена його батьків – це князівна Уляна з династії Рюриковичів, донька тверського князя Олександра Михайловича і великий литовський князь, переможець битви на Синіх Водах (1362 р.) Ольгерд. Князівна Уляна й князь Ольгерд, у кращих традиціях часу, мали понад десять дітей. Додайте ще родичів і стає зрозумілим, чому Ягайлу так непросто було вигризти, а ще важче – втримати у руках владу. 
Владислав ІІ Ягайло. Фото з http://slavpeople.com
Мама, бабця Ягайла
Проте залишимо Ягайла у спокої, а поговоримо більше про його маму, князівну Уляну Тверську (також Руську і Вітебську). Остання є донькою тверського князя Олександра та князівни Анастасії. Обоє батьків мали досить непросту долю. До прикладу, князя Олександра, разом із його сином Федором (на той момент трошки більше десяти років) стратили за розпорядженням хана Золотої Орди Узбека. Князівна Анастасія померла у 60-х роках XIV століття разом із деякими зі своїх дітей від чуми, що саме спалахнула при тверському княжому дворі, вигубивши значну частину місцевої політичної еліти.
Печатка короля Русі та князя Володимирії Юрія І. Фото з https://uk.wikipedia.org
Яким боком це все стосується нас?
Вкрай непростими були відносини короля Русі Данила з представниками ординської адміністрації. Дещо простішою й більш однозначною були ситуація із князем Левом Даниловичем, але король Юрій І Львович знову спробував кинути виклик ординцям. У цьому контексті можна розглядати і “шлюбну дипломатію” даного монарха. Так, першою дружиною цього правителя була тверська княжна Ксенія, донька князя Ярослава (1203 – 1272) а свою доньку від другого шлюбу, Анастасію, король Русі Юрій І Львович також видав за тверського князя – Олександра (1301 – 1339). Весілля відбулося у 1320 році. Таким чином, князівна Анастасія – це донька короля Русі Юрія І, а князівна Уляна, про яку було вище – його внучка.
Вбивство чоловіка та сина Анастасії Юріївни в Орді. Фото з https://uk.wikipedia.org
Дещо про князівну Уляну
Уляна Тверська або ж Руська (також Вітебська) – це друга дружина литовського князя Ольгерда. З ним вона народила понад десять дітей, що є нормальною практикою для тих часів, а після смерті чоловіка, за його заповітом, успадкувала Вітебське князівство, де правила до смерті, виховуючи найменших дітей.
Коло замкнулося
Вивчення середньовічної історії України неможливо уявити без згадки про союз Ядвіги та Ягайла. Однак, “король” Ядвіга, а саме так звучав її титул, рано померла. Ягайло одружився знову, але жодна з двох наступних дружин, як і Ядвіга, не потішили його наступником трону. Лише четвертий шлюб, який, уже пристарілий, Ягайло уклав із молоденькою Софією Гольшанською, руською княжною, можна назвати вдалим. Остання народила Ягайлу наступників: королевичів Владислава й Казимира, які, один за іншим, зійшли на трон. 
Фрагмент видання Біблії, яке ініціювала та підтримувала королева Софія. Фото з https://uk.wikipedia.org
Оптика також важлива
Зазвичай поміж нащадками Юрія І Львовича згадують його синів – князів Андрія і Лева. Цей наратив, так чи інакше, закінчується історіями про занепад королівства Русі та прихід іноземних правителів. Однак, не варто забувати і про жіночу лінію Рюриковичів-Романовичів. Тим більше, що великі князі литовські й королі польські, політика яких визначали історію наших території в XIV – XV століття – з Рюриковичами та Руссю також пов’язані, що можна побачити із даного тексту.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Гулюк Є. Найбільш “пухнастий” монарх для Львова, окупація, якої не було і боротьба зі злочинністю у давнину // Фотографії старого Львова, 2018 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/najbilsh-puhnastyj-monarh-dlya-lvova-okupatsiya-yakoji-ne-bulo-i-borotba-zi-zlochynnistyu-u-davnynu/
- Drąźek A. Zofia Holszańska – ostatnia nadzieja (na) Jagiellonόw // Histmag, 2014 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://histmag.org
- Władysław Jagełło I Zofia Holszańska. Dopiero czwarta źona dała 70-letniemu krόlowi upragnionego syna // Histmag, 2020 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://historia.wprost.pl/10295513/wladyslaw-jagiello-i-zofia-holszanska-dopiero-czwarta-zona-dala-70-letniemu-krolowi-upragnionego-syna.html
