Четвертий тур карикатур, або травень па-па

Травень – це один з найкрасивіших місяців у році. Сади, каштани, тюльпани, бузки. Свято відродження природи. Може тому у травні місяці багато свят. За своїм походженням різні  і належать до різних епох та ідеологій.

Деякі з них, сподіваюся, канули в Лету. Щоправда, залишилися в нашому житті червоними мітками в календарі, але запах пороху змінили на аромат барбекю. Та й антураж тепер інший: не аплікативно-орігамний, а садівничо-грядковий.

Інші свята є продуктом  Духовного та національного відродження 80-90 рр., на хвилях якого крізь бурі і шторми визвольної боротьби до українських берегів доплив нарешті корабель нашої Незалежності. Саме тоді широкому загалові стали відомі імена та обличчя людей,що присвятили себе в тій.чи іншій мірі боротьбі за свободу.

Виявилося, що багато з них живі і  знаходяться серед нас. Тоді з народним піднесенням повернулися забуті національні та релігійні традиції. Замість заплісніли чужих постали нові свята: День міста, День Європи, День матері, Свято Героїв, Свято вишиванки. Було відновлено в правах синьо-жовтий стяг, який із проголошенням  Акту Незалежності, став Державним прапором.

Я не бачив стільки сонця й неба:
Сонця усмішок і неба прапорів.
З карпатських гір  і через місто Лева
До Києва живий Ланцюг побрів.

І не боявся цей Ланцюг застуди,
Не оминав ярів, вибалок, круч.
Подали руки щиро людям люди,
Щоб не кроїла Україну річка  Збруч.

Ні ! Я не бачив стільки сонця й неба-
Таких привітних й радісних облич.
Нікого не лякала даль  сталева
Бо зігрівав серця єднання клич.

Ланцюг соборності  зв’язав  два  береги Дніпра- Славути . До владних кабінетів були обрані справжні представники народу. Відродилася Українська церква, активізувалося національне за духом  мистецтво.

Його знаковими символами стали фестиваль «Червона рута» у Чернівцях, театр- студія «Не журись!». Відкрилися запилюжені в часи тоталітаризму  недоступні архіви. Як через прочинені шлюзи потекла правда про політичні  репресії , боротьбу шістдесятників.

Це були незабутні часи,про які ще напишуть історики, про які ще намалюють художники.

Ігор ДАНИЛИХА