Будівельний бум у Львові на зламі XIX – XX ст., швидкий розвиток міста, прокладання нових вулиць суттєво змінили вигляд львівських вулиць … Не були виключенням і прилеглі до центральної частини міста маршрути …
Давня дорога Святого Юра ( нині вулиця Листопадового Чину ) ще в пер. пол. XIX ст. потопала в зелені, поодинокі маєтки і палацики прикрашали ідилічну картину. На сьогодні справжні архітектурні ” перлини ” тієї епохи ” ховаються ” у пізнішій забудові і є маловідомі львів’янам. Ампірний маєток Єльського є одним з таких шедеврів …
На початку ХІХ ст. ділянка ( парцеля ) під № 642 2/4, на якій згодом з’явиться вілла, була розташована на схилах Святоюрської гори і належала греко-католицькій консисторії. У молодості тут любив спацерувати майбутній драматург граф Олександр Фредро.
1828 року уряд Львівського бецірку ( циркуля ) передав цю парцелю в оренду професорові рільництва Львівського університету Міхалові Штокеру. Хоча вона залишалась і надалі власністю греко-католицької митрополії, якій Штокер мав щороку, в день св. Михайла, платити 280 золотих ринських оренди. Пан професор звів невеликий мурований будинок.
Згодом, 1835 – го, до нього, за проектом ад’юнкта будівельного департаменту Галицького намісництва Вільгельма Шмідта, добудували більший будинок із колонами – невеликий палацик у стилі ампір. Посередині колонного портика знаходилась статуя Матері Божої авторства Йогана Шімзера чи Павла Евтельє, нині втрачена.
Новим господарем забудованої парцелі став Владислав Єльський, дідич з Милятина. Він викупив ділянку в митрополії, з тих пір маєтність за документами носила його ім’я.
Генріка Зигмунтовська, нова власниця садиби, заснувала тут 1851 року невеликий шпиталь для хворих та убогих дітей. Її добродійну акцію підтримала родина Сапігів. Князь Леон Сапіга ( 1802-1878 рр. ) був патроном Товариства католицької ремісничої молоді “Скала”.
У 1860 році за сприяння князя шпиталь було перенесено в інше місце, а садиба стала власністю товариства. Тут було встановлено газове освітлення. Більшість приміщень призначили для навчання молоді. Один будиночок виділили невеликому шпиталю для лікування молодих ремісників і челядників. На подвір’ї було влаштовано гімнастичні знаряддя, збудовано зал для гри у кеглі та літню сцену.
Куратором товариства був також митрополит Андрей Шептицький. Згодом Євген Нагірний заснував 1884 року схоже товариство ” Зоря” для греко-католицьких ремісників.
” Скала ” проіснувала до ІІ Світової війни. За радянських часів у митрополичому парку, під собором Св. Юра, було встановлено три вежі для заглушування ” ворожих ” радіопередач. Одна з цих веж стоїть і донині. А в будівлях на вул. Міцкевича, 28 встановили обладнання для цих ” глушилок “. Донині тут ще перебуває ” секретний об’єкт “, і старовинний палацик можна частково оглянути лише з вулиці.
Використані джерела :
http://uk.wikipedia.org/ , http://postup.brama.com/ , http://www.pslava.info/
