Саме через це раніше несертифіковані гіди розповідали туристам міфи, що в цьому будинку нібито був дім розпусти… Однак цей будинок — звичайний житловий. А рельєфи на його фасадах — ілюстрації до міфів Давньої Греції. Свого часу монахи Домініканського монастиря домагалися зміни архітектурного декору цієї кам’яниці. Писали листи до львівського магістрату, аргументуючи тим, що зображення на барельєфах мають гріховний характер. Однак магістрат вирішив не чіпати цих зображень, посилаючись на те, що античні сюжети — класика світового мистецтва.
Отже, на фасаді, що виходить на Домінікани, бачимо чотири барельєфи оголених міфічних персонажів (на фасаді, що виходить на вулицю Ставропігійську, вони дублюються). Перший барельєф — цариця Спарти Леда з лебедем, втіленням бога Зевса, який задовольняє її. У лебедя відбита голова, тому можна лише фантазувати, куди він дотягується своєю довгою шиєю…
Друге зображення — мускулистий титан Прометей, печінку якого клює орел. Усупереч міфу, де Прометей мав бути прикутий до скелі, він лежить горизонтально (очевидно, це зумовлено горизонтальним розташуванням барельєфів). Чи видно, що герой — справжній мужчина, сказати важко, знову ж таки через відбиті деталі скульптури, але монахи, вочевидь, це побачили.
На наступному зображенні бачимо оголену жінку, що лежить, голова її повернута у напрямку все тих же Домініканів. Важко сказати, що це за міфологічний персонаж, але рукою жінка прикриває місце, звідки ноги ростуть. Четверте зображення — античний герой Геракл із зосередженим обличчям тримає щось рукою в ділянці своїх геніталій. У когось може скластися враження, що він займається самозадоволенням. Насправді барельєф зображає дванадцятий подвиг Геракла — викрадення золотих яблук вічної молодості з саду Гесперид. І Геракл тримає в руці яблуко, а не те, що хтось міг подумати. Та й у ногах Геракла бачимо невеличке дерево яблуні.
Про архівну історію цього будинку розповів старший науковий співробітник Львівського історичного музею Ярослав Бишкевич.
Наріжна кам’яниця вулиць Федоровича і Ставропігійської зведена у XVI столітті. Це був приватний житловий будинок. Первісні власники — Задикевичі, XVI ст. У ті часи це був будинок на розі вулиць Бляхарської, 6 та Домініканської, 4, мав конскрипційний номер 170. У парафіяльному плані мешканці цієї дільниці належали до таких храмів: католицький — Латинський костел Успіння Пресвятої Богородиці, греко-католицький — церква Успіння Пресвятої Богородиці, юдейський — синагога Турей Захав.
1899 року власницею кам’яниці була Клементина Казєродська, а 1916-го — Ізабела Геровська. Про це свідчать дані «Довідників королівського столичного міста Львова» за 1889, 1899 і 1916 роки. У 1934 році власником кам’яниці був Ян Бриль.
Юлія ЛІЩЕНКО
Джерело: Високий Замок
