Галицька архітектурна спадщина зберігає імена талановитих інженерів-архітекторів, які формували обличчя міст протягом століть. Ці фахівці відігравали ключову роль у формуванні галицьких міст, оскільки були не лише технічними спеціалістами, а й творцями простору, що гармонійно поєднував різні аспекти архітектури. Завдяки їхнім проєктам, у містах сформувалася унікальна архітектурна мова, що відображала місцеві тенденції та традиції. Їхні творіння стали важливими елементами не тільки міського середовища, а й соціальної та культурної ідентичності, яка зберігається й досі.
Одним із таких діячів був Тадеуш Ільницький — інженер-архітектор зі Стрия, інспектор і громадський діяч (керівник «Читальні колійової» та оркестру залізничників). Його творча діяльність припала на першу половину XX століття. На жаль, ім’я цього інженера маловідоме широкому загалу стриян, хоча містяни щодня зустрічаються в центральному історичному ареалі Стрия з його будівлями.
Ільницький активно працював у типології громадських і житлових будівель, демонструючи майстерне володіння принципами конструктивного проєктування та організації простору. Його проєкти були чітко адаптовані до урбаністичного контексту, що свідчить про глибоке розуміння містобудівної структури Стрия, яка в той час стрімко розвивалася. Ільницький приділяв увагу пластиці фасадів, використовуючи мотиви історизму та сецесійні декоративні елементи. Проєктний стиль архітектора поєднує раціональність планування з художньою експресією, що робить його внесок у формування регіональної ідентичності та міського середовища Стрия надзвичайно важливим.
Ця стаття — чи не перша спроба висвітлення основних архітектурних творінь Тадеуша Ільницького, його манери та принципів застосування різних архітектурних стилів. Важливо простежити еволюцію його проєктної діяльності та визначити значення його творчості для історії архітектури Стрия.
Ранній період: майстерність історизму та цегляної кладки
Одним із найяскравіших прикладів ранньої творчості Ільницького в Стрию є будівля на вулиці Гайдамацькій, 6 (колишня вул. Крашевського) . Збудована в 1902 році для бурси імені Адама Міцкевича за ініціативи доктора Кароля Петеленца, ця двоповерхова кам’яниця вирізняється виразним фасадом з цегляної кладки, що органічно поєднана з декоративними елементами. Такий фасад характерний для пізнього історизму, де цегла виконує не лише конструктивну, а й естетичну функцію, формуючи пластику фасаду та підкреслюючи ритм віконних прорізів.
Подібний підхід спостерігається і в іншому відомому проєкті Тадеуша Ільницького — будівлі Стрийської спортивної школи на вулиці Франка, 15 (колишня вул. Сенкевича). Збудована в 1907 році для «Читальні колійової», де він був також презесом, ця кам’яниця вражає своїм виглядом. Її нетинькований головний фасад з декоративними елементами цегляного мурування демонструє вже більш експресивну кладку, яка різко виступає та заглиблюється. Акцентами композиції є бічні ризаліти, увінчані фронтонами. Віконні прорізи в центральній частині фасаду мають обрамлення з цегляними замковими каменями та трикутними сандриками, над якими проходить фриз, завершений аттиковим парапетом.
Усередині головна зала, яка сьогодні виконує спортивну функцію, раніше була прикрашена багато різьбленими шафами, полицями для книг і масивними столами. Ці нетиньковані будівлі мають унікальний характер, де цегляне облицювання додає їм строгості й водночас тепла природного матеріалу.
У цих роботах Ільницький продемонстрував майстерність у роботі з традиційним матеріалом — цеглою, надаючи фасадам скульптурності без зайвого декору. Його проєкти відображають декоративну логіку: кожен елемент має своє місце і значення. Застосування цегли дозволяло архітектору створювати глибину фасадів, гру світлотіні, що особливо помітно в композиції карнизів, портальних обрамлень і ризалітів.
Еволюція стилю: перехід до сецесії
Згодом у творчості Тадеуша Ільницького помітний перехід до сецесійних підходів. Однією з найголовніших будівель, яку він спроєктував у Стрию, є чиншова кам’яниця Погорецького на вулиці Незалежності, 6 (колишня вул. Беднарська) . У цьому проєкті, зведеному в 1908 році, інженер-архітектор проявив високу професійну кваліфікацію.
Головний п’ятиосьовий фасад кам’яниці виконаний у стилі сецесії й містить три ризаліти, що перетинають триповерхову будівлю. На бічних ризалітах є дві пари балконів з вишуканими огородженнями, що нагадують рослинні стебла. Фасад прикрашений лінійним рустом, сецесійними композиціями та жіночими маскаронами в коралях і квіткових орнаментах.
Вхід до кам’яниці оформлений як заглиблений портал з дерев’яною сецесійною брамою. Сходова клітка зберегла автентичні елементи, зокрема столярку з латунними деталями, стильові вікна та двері. Майданчики викладені плиткою з квітковим орнаментом, імовірно, від відомої фірми Barta & Tichy. Планування будівлі типове: на кожному поверсі розташовувалося по два помешкання.
Попри зміну стилістики, у всіх роботах Тадеуша Ільницького простежується послідовність архітектурного мислення. Його почерк виявляється у прагненні до пропорційної гармонії, чіткої структури фасадів та композиційної вишуканості.
Навіть у сецесійному об’єкті помітна його увага до деталей: форма вікон, пластика входів, ритм карнизів — усе це вказує на глибоке розуміння архітектурного цілого.
Архітектурна діяльність Тадеуша Ільницького відзначається глибоким розумінням композиції, пропорцій та грамотного проєктування, що особливо помітно в його роботах у Стрию. Ільницький майстерно використовував традиційні матеріали, зокрема цеглу, як засіб формування об’ємно-просторової структури будівель. Його еволюція від історизму до сецесії засвідчує гнучкість архітектурного мислення та вміння адаптувати стильові риси до функціонального призначення будівель. Завдяки цьому творчість Тадеуша Ільницького стала вагомою частиною архітектурного ландшафту Стрия, вписуючи його ім’я в історію регіональної архітектурної спадщини.
Архітектор Данило ГРИНЬКЕВИЧ
