Безділля-це початок чинення зла…
Святий Василій Великий
Настав другий празник,оспіваний у популярній щедрівці-колядці, – празник Василія Великого, що покликаний приносити Щастя.
Народився Василій у Кесарії Каппадокійській у 329 році. Нині це турецьке місто Кайсері на півострові Мала Азія. Як пише Вікіпедія, – це визначний церковний діяч, архієпископ, один з найшанованіший на території Руси-України. Сучасники ще при його житті, яке тривало лише 50 літ, почали називати Великим. Його Правила стали кодексом чернечого життя на Сході, подібно до правил Св. Бенедикта на Заході. Аскет, єпископ, бесідник, учитель, богослов і вчений. Він вважається найдосконалішим представником Церкви свого часу. Його наука – це відбиток його життя. Титул Великого йому належить заслужено, що підтверджує шана від Православної, Греко- і Римо-католицької та Англіканської церков. Пам’ять про нього відзначають 14 січня за Юліянським календарем та 12 лютого у день Трьох святителів. На його честь називають храми, собори.
Один з таких нещодавно збудований у житловому масиві Рясне-1.Це наразі єдина у Львові культова споруда, що носить його ім’я. Вона є однією з найбільших серед дерев’яних на Львівщині. Святий Василій дав нам щастя зустрітися з умілими майстрами під орудою Василя Поляка з села Поляниця на Івано-Франківщині. Він разом з братами і ще кількома майстрами не марнував Час згідно з наукою патрона нашої церкви і збудував двоярусний храм за усіма канонами карпатського зодчества, що має шанси стати окрасою не лише Ряснянського масиву. Храм розрахований на одночасне перебування 500 осіб. Організатором і натхненником побудови є отець-адміністратор Володимир Гоцанюк. На даний час виготовляється іконостас.
День Василія Великого став жертвою календарних змін, які сталися у 1918 році, що спровокувало спробу навісити на свято ярлик з недолугою назвою Старого Нового року. Будемо сподіватися, що невдовзі з упорядкуванням календарних розбіжностей з цивілізованим світом все повернеться на свої історичні місця. І при другому празнику залишаться лише давні традиції, пов’язані з іменинами Василя і Маланки. В українському вимірі вони дуже розмаїті. Тож тут дуже доречно вжити прислів’я: що не край, то інший звичай. Цей день має кілька назв, зокрема Овсінь, Щедрець, Товста Кутя.
У ці дні церква вшановує крім Василія – преподобну Малану Римлянку. Тож напередодні свята Василія родини збиралися на другий Святвечір. Назвали його щедрим, бо господині готували на стіл ситні та багаті наїдки: ковбаси, свинину, вареники, холодець, млинці, щедру або товсту кутю. Сім’я збиралася за столом неодмінно у новому чистому одязі, веселилася, співала обрядових пісень (щедрівок). Ходили гуртом (здебільшого дівчата) по домівках і у піснях просили частувань. Молодь також іноді перевдягалась, зокрема в козу Маланку. При тім розігрувалися веселі сценки… А удосвіта лише хлопці ходили до хресних і сусідів та посівали оселі зерном і бажали господарям щастя.
Василій Великий навчав: Ніщо не діється без причини, ніщо не випадкове, все має в собі приховану мудрість…
З нагоди другого празника, що приносить щастя, і я «сію, сію, посіваю, – щастя й долі Вам бажаю!» В першу чергу, засіваю ще нині живим жертвам моїх шаржів, а перед тими, у кращому світі, шанобливо схиляю голову. В другу чергу, засіваю пані Роксоляні Мисько-Пасічник, старшій науковій співробітниці Музично-меморіального музею С.Крушельницької, авторці ідеї проєкту і редакторці, та усій її талановитій родині. В третю чергу, Романові Метельському, який люб’язно надає сторінки свого сайту «Фотографії старого Львова».
Веселих Вам усім свят! «Сійся, родися, жито-пшениця, й усяка пашниця. І на той новий рік, щоб Ви краще жили, як торік !»
Ігор ДАНИЛИХА
заступник директора Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові
