Мандруючи вулицями Львова щоразу натрапляєш на пам’ятку архітектури цієї чи іншої доби. І це не дивно, адже Львів – це місто розкішних храмів, затишних вуличок і кав’ярень.
У Львові ми бачимо поєднання різних культур і стилів. Є пам’ятки які збереглись від княжих часів, готики і ренесансу. Але добою розквіту слід вважати XVII – XVIII ст., коли витворюється стиль, що має назву українського бароко, цей період називають також золотою добою. Початки бароко сягають ще перших років XVII ст. в будовах Львова і Києва, але розквіт українського бароко починається від другої половини XVII століття. У цьому стилі створено справжні шедеври національної архітектури.
Саме в період бароко в церковній архітектурі і образотворчому мистецтві з’явились такі характерні стилістичні риси бароко, як зіткнення протилежних елементів, контрасти ритміки й масштабів, світла і тіні, динамізм композиції.
1. Гарнізонний храм
Храм свв. верховних апостолів Петра і Павла знаходиться на вул. Театральній,11. Історія цього храму розпочинається у 1540 році. Будівництвом керував чернець Себастьян Ламхіус, а потім – Д. Бріано. Архітектура костелу оформлена за взірцем римського костелу Іль Джезу (1570).
Гарнізонний храм, або храм свв. верховних апостолів Петра і Павла будували до 1635 р., однак оздоблювальні роботи тривали ще кількадесят років. Збудований у бароковому стилі, храм є одним із найбільших у місті.
Вже на час будівництва у Львові з 1607 року діяла Єзуїтська колегія (з 18 ст. добула собі ім’я академії), засновниками якої були Єлизавета з Гостьмських Синявська та Ян Яблонський. Є свідчення, що у цій колегії навчався Богдан Хмельницький.
Архітектурний вистрій чільного фасаду формують скульптурні твори та елементи декору XVII та ХІХ ст. У планувально-просторовому вирішенні – тринавова базиліка, з невеликим гранчастим вівтарем. Фасад дворівневий, горизонтально членований на дві частини розвиненим антаблементом, акцентований великим фронтоном із бароковими волютами по боках і трикутним завершенням, прикрашений пінаклями по боках.
Скульптурне оздоблення верхнього ярусу – фігури Матері Божої, мученика Мартина Лятерни, св. Станіслава-єпископа, Папи Павла ІІІ. На нижньому ярусі зображені фігури отців єзуїтів: св. Франциска Ксав’єра, св. Ігнаціо Лойоли, Андрія Боболі та св. Станіслава Костки.
Костел – зразок бароково-ренесансної базиліки. Його творцями є відомі архітектори, скульптори, різьбярі, малярі.
- Храм Святого Архістратига Михаїла (колишній костел кармелітів босих).
Храм Святого Архістратига Михаїла знаходиться на вул. Винниченка 22, а саме на узгір’ї між вул.Лисенка та Дарвіна. Цей храм входив у загальну систему фортифікацій міста.
Будівництво розпочалось у 1634 р. Олександром Заславським, Олександром Купавою, та Адамом Покоровичом, а завершилось у 1641 році, правда костел не одразу набув закінченого вигляду, бо тривалий час він стояв без веж. У 1835-1839 проекти їх добудови зробили Мюніх та Алоїз Вондрашка. Одночасно з костелом збудований і монастир, що оточений муром. Велике значення для оборони мало місце розташування, що робило його неприступним.
І хоча костел завжди вважався фортифікаційною спорудою, він має цікавий зовнішній вигляд. Мурований з каменю, собор святого Михаїла має тринавну форму відображає стиль раннього бароко. Фасад прикрашений живописом, у першому ярусі і нішах встановлені вази, а в другому – скульптури святого Йосипа і святої Терези. Центральну наву увінчує купол. Скульптурне оздоблення костелу зробив львівський скульптор 2-ї половини XVII століття Антон Штиль.
Храм має чудове розташування, здіймаючись над шумним і неспокійним містом, він навіює спокій і тишу, яких інколи так бракує в місті постійного темпу.
- Костел Стрітення Господнього (кармеліток босих)
Костел Стрітення Господнього – вул. Винниченка, 30. Колишній костел Стрітення споруджено на пагорбі, з півдня до нього прилягають келії колишнього монастиря.
Церква заснована як костел для жіночого монастиря Кармеліток босих (з 1842 року – семінарійний костел Св.Духа). Фундаторами костелу стали представники двох знатних польських родин: Собєських і Даниловичів. Будівництво храму, що почалось 1642 р., завершив польський король Ян ІІІ Собєський у 1692 р., оздобивши його власним коштом. Архітектором був Джованні Баттіста Джізлені з Риму, до речі прототипом для костелу обрано римський бароковий собор Санта Сузани.
Церква Стрітення збудована в стилі зрілого італійського бароко з мальовничим фасадом, тосканським порталом, нішами у верхній частині будівлі. Фасад храму розділений на два яруси карнизом, фризом і архітравом. В нішах першого ярусу стоять декоративні вази, а на другому – скульптурні постаті св. Йосифа і св. Терези, виконані у 1688 році Андреасом Шванером.
Ансамбль костелу Стрітення Господнього є одним з яскравих та неповторних зразків епохи раннього бароко.
- Костел Непорочного Зачаття Діви Марії і монастир францисканців
Це комплекс споруд, що складається із костелу Непорочного зачаття Діви Марії, монастиря францисканців та саду, оточеного муром, розташований на вулиці Короленка, 1. Сучасного вигляду храм набув після перебудов у XIX-XX ст.
Головним елементом ансамблю є костел – базилікова, тринавова, мурована з цегли. Архітектурне вирішення костелу досить скромне. Фасад акцентований строгим трикутним фронтоном. Храм значною мірою повторює форми Костелу Преображення Господнього при монастирі капуцинів у Варшаві.
На другому ярусі прорізано два вікна, між якими знаходиться рельєф що символізує Непорочне зачаття Діви Марії. Під рельєфом знаходиться ще одне вікно. Інтер’єр головної нави прикрашений розбудованим карнизом, що ділить її на два яруси.
Костел знаходиться в центральній частині міста, на вулиці Максима Кривоноса, 1. Комплекс монастиря реформатів із Костелом св. Казимира (Церква св. Климента Шептицького) та шпиталь сестер милосердя з Каплицею св. Вінцента належать до ранніх зразків львівського бароко.
Архітектурне вирішення корпусів дуже скромне – гладкі фасади пожвавлені ритмом вікон, бічні фасади позбавлені архітектурного декору, лише головний фасад вирішений у барокових формах.
Костел св. Казимира – однонавова з прямокутною апсидою споруда, вимурувана з цегли і тесаного каменю. Його декорують фронтон із кам’яними вазами та ніші зі статуями святих. До головного входу, був прибудований бабинець із фронтоном такого ж стилю.
- Костел Святого Миколая
Костел Святого Миколая, Костел Найсвятішої Трійці та Святого Миколая Єпископа, Тринітарський костел (зараз – Церква Покрови Богородиці) – пам’ятка архітектури XVIII століття у Львові. Знаходиться в центральній частині міста, на вулиці Михайла Грушевського, 2.
Сучасного вигляду храм набув впродовж 1739-1745 років, коли під егідою архітектора Казимира Гранацького було зведено кам’яний храм.
Так, будівля храму повністю відповідає архітектурним тенденціям часу свого зведення. Костел відноситься до типу тринавної базиліки. Розташований на підвищенні, на ділянці, оточеній муром. Будівля – мурована з каменю. В композиції головного фасаду домінує високий фронтон, що є типовим для бароко.
Ірина ХЛЯН
Джерела:
- І. Крип’якевич. Історичні проходи по Львові. – Л.: «Каменяр»,1991.
- М. Голубець. Історія Львова від найдавніших часів. Історичні пам’ятники старовини. Друкарня оо. Василіян у Жовкві, 1925.
- http://www.lvivbest.com/
- http://petrapavla.org.ua/
- https://uk.wikipedia.org/
