Тадеуш Станіслав Врубель (1886 — 1974) — архітектор, урбаніст, педагог, представник львівської архітектурної школи міжвоєнного періоду, один із співзасновників Вроцлавської політехніки.
Народився 13 травня 1886 в місті Сянок у сім’ї викладача гімназії. 1898 року переїхав до Львова, тут у 1904 році закінчив гімназію. Того ж року вступив на архітектурний факультет Львівської політехніки. 1911 року став членом Політехнічного товариства у Львові. Входив до Кола польських архітекторів, яке діяло в рамках товариства, 1925 року обраний його членом правління.
Викладав у львівській Художньо-промисловій школі (1913—1914). До початку Першої світової війни зумів реалізувати лише кілька проектів, після чого був призваний до австрійського війська. Остаточно демобілізований 1921 року, працював до 1924 року асистентом на кафедрі утилітарного будівництва Львівської політехніки. 1928 року спільно з Леопольдом Карасінським відкрив власне архітектурне бюро у Львові. Довідник від 1939 року вказує адресу будівельного підприємства Врубеля на вулиці Романовича №8 (тепер вулиця Саксаганського).
У жовтні 1945 виїхав до Вроцлава, де взяв участь у створенні Вроцлавської політехніки, працював у відділі сухопутного будівництва. Після заснування відділу архітектури і будівництва, став його першим деканом (1945—1947). Здобув статус професора надзвичайного (1948), і створив кафедру урбаністики. Нагороджений Лицарським Хрестом Ордена Відродження Польщі. Помер у Вроцлаві 18 листопада 1974 року, похований у Варшаві.
Будинок на вулиці Фредра №2 (1912)
П’ятиповерховий, колишній прибутковий будинок Фейвела Френкеля. Збудований протягом 1909–1912 років на розі з нинішньою вулицею Князя Романа. Проект у формах раціонального модерну розроблено Тадеушем Врубелем і Максимільяном Бурстіном у бюро Станіслава Улейського і Кароля Ріхтмана-Рудневського. Після Першої світової війни будинок придбано Касою хворих, яка влаштувала тут лікарню, а на першому поверсі — аптеку.
У 1980-х роках перебудовано інтер’єр аптеки, вхід з нинішньої вулиці Князя Романа перенесено на вулицю Фредра. Нині це комунальна аптека №1
Будинок на площі Яворського №1 (1913)
Будівля зведена у стилі раціонального модерну з елементами класицизму.
За часів Польщі тут містилося Акціонерне електричне товариство, а зараз – Федерація футболу Львівської області.
Павільйони Клініки інфекційних хвороб на вулиці Пекарській №54-56 (1910—1914)
Комплекс збудовано в 1910–1914 роках у стилі раціональної постсецесії за проектами Тадеуша Врубеля та Казимира Норберта Каменобродського.
Обидві споруди належать Інфекційній клінічній лікарні. У будівлі №56 за Польщі була Державна установа гігієни, в 1950-х — гуртожиток Торговельно-економічного інституту.
Головний павільйон «Східних торгів» (1922) та павільйон-ротонда кондитерської фірми «Scarotti» (1925)
Східні торги — щорічні міжнародні виставки, що відбувалися із 1921 по 1939 роки у Львові. Орієнтовані на розвиток торгівлі Польщі з іншими країнами Центральної та Східної Європи. Для Торгів було обрано територію, на якій у 1894 році проводилась Загальна крайова виставка, а у 1916 році — військова виставка (зараз – територія Стрийського парку). Заходами опікувалось Міністерство промисловості та торгівлі та Міністерство закордонних справ Польщі. Загальна виставкова площа становила 220 тис. м², з яких 22 тис. забудовані павільйонами. За усі роки у виставці взяли участь біля 229 фірм із близько 23 країн. Найактивнішим учасником Торгів 1926 року була Австрія (52 фірми), Німеччина (41 фірма), Франція (40 фірм).
Головний павільйон (або ж «Підкова») був зведений у стилізованих формах ампіру із орнаментикою у стилі ар деко у співавторстві Тадеуша Врубеля, Івана Багенського та Броніслава Віктора. Проіснував до кінця 1970-х років, коли згорів через недотримання елементарних правил пожежної безпеки
Житловий будинок на вулиці Городоцькій №33 (1923)
У житловому будинку №33, зведеному у стилі ар деко, за Польщі містилося ательє дамських капелюхів Ротштайна та ювелірний магазин Шорра, у повоєнні часи до 1950-х тут був скупний пункт дорогоцінних металів і цінних речей, у 1960—1980-х — магазин взуття та крамниця електротоварів і культтоварів, тепер тут відділення «ПроКредит Банку».
Школа №58 на проспекті Чорновола №6 (1928—1929)
У 1928-1929 роках на пл. Місіонерській (частково це вул. Під дубом) була збудована за проектом архітектора Тадеуша Врубеля Загальна жіноча школа ім. Миколая Рея у стилі конструктивізму. І в 1939-1941 роках, і після ІІ Світової війни тут розташувалася Львівська середня школа №58, тепер – середня загальноосвітня школа №58 за адресою проспект В’ячеслава Чорновола №6.
Проект забудови «Професорської колонії» (1930-ті)
Професорська колонія — місцевість у Личаківському районі міста Львів.
Професорська колонія виникла на рубежі XIX і ХХ століть як район вілл і особняків на одному зі сприятливих для проживання підвищених ділянок львівських околиць. Забудова місцевості переважно одно-, дво-, триповерхова, 1930-х років у стилі конструктивізму, окрім того у 1950-х роках тут було побудовано декілька барачних будівель, потім будинки початку 1960-х років та сучасні вілли 2000-х років.
Тадеуш Врубель працював спільно з Леопольдом Карасінським, Максиміліаном Кочуром. Помешкання в Професорській колонії, де слабкий транспортний рух та багато зелених насаджень, вважаються престижними. Район характерний тим, що проїжджа частина більшості його вуличок дуже вузька (на одну машину); вони викладені переважно дрібною чорною бруківкою.
Будівля середньої школи №28 на вул. Архипенка №28 (1932)
Львівська середня спеціалізована школа №28 із поглибленим вивченням німецької розмістилася у колишньому навчальному закладі Сестер Уршулянок для дівчат. Школа уршулянок складалася з двох будівель при вул. Яцка (тепер Архипенка), які постали у різний час і за проектами різних архітекторів. Стару будівлю в стилі історизму 1894 р. звів Михайло Ковальчук, і 1923 р. перебудовував Міхал Кустанович. Нову звів Тадеуш Врубель у стилі функціоналізму 1934 р.
Будівля школи збудована в характерному для 1930-х рр. стилі функціоналізму з елементами ар деко. Фасад прикрашали декоративні панно Казимира Пьотровича в техніці сграфіто (не збережені).
Після війни навчальний заклад уршулянок перепрофілювали на середню школу з поглибленим вивченням німецької мови.
Будинок Управління міських електричних закладів Львова на вул. Вітовського №55 (1935—1936)
Колишня будівля адміністрації Міських електричних закладів. Збудована у 1935—1936 роках в стилі функціоналізму, співавтори – Леопольд Карасінський та Оттон Федак. Спорудженню передував конкурс проектів 1934 року. Перемогу здобув проект варшавських архітекторів Болеслава Шмідта, Януша Юрашинського і Юліуша Думницького. До реалізації однак прийнято проект Леопольда Карасінського і Тадеуша Врубеля, котрий не здобув призових місць.
У 1940 році у будинку розмістилося регіональне управління НКВС, у роки війни — гестапо, пізніше — КДБ. Нині тут розміщується обласне управління СБУ.
Колишній Будинок лікарів на вулиці Конопницької №3 (1935—1937) Будинок Медичної палати (1935 —1937) архітектор Тадеуш Врубель і Леопольд Карасінський. Будівля вдало вписана в існуючу забудову. Початково будинок планувався із фігуративним фризом на алегоричну тематику.
Однак фриз не реалізовано і замінено на 5 написів латиною, виконаних у техніці сграфіто. На них зображено емблему медицини (чаша зі змією), латинські написи та рослинний орнамент. У будинку було запроектовано зал, клубні приміщення та бібліотека. [16]
Палац культури імені Гната Хоткевича на вулиці Кушевича №1 (1933—1938)
Історія найстарішого в місті Палацу культури сягає 1924 року, коли під час загального робітничого страйку у Львові робітники вирішили збудувати свій клуб. Кошти на будівництво повинні були надходити з їхніх надбавок до зарплати. Через три роки було прийнято рішення відраховувати на заснування клубу один відсоток платні кожного робітника. Оголосили конкурс на кращий проект будинку, в якому перемогли архітектори Леонід Карасінський і Тадеуш Врубель.
Будівництво споруди завершилось у листопаді 1934 року. Клуб мав свій зал засідань, бібліотеку, приміщення для оркестру, хору та різноманітних гуртків. У 1976-1980 роках здійснено реконструкцію будівлі Палацу. Замовником було Львівське трамвайно-тролейбусне управління, а фінансувало виконання будівельних робіт обласне комунальне управління. Під час реконструкції була добудована торцева частина будівлі, внаслідок чого збільшилась загальна площа приміщення палацу.
Христина БАЗЮК
Джерела:
Фото:
