1915 року розпочалися бої за гору Маківка між Українськими січовими стрільцями (УСС) та російськими військами.
Упродовж осені 1914 – зими 1915-го усуси воювали як партизани у тилу противника, а також як авангард регулярного війська у бойових діях у Карпатах. Навесні 1915-го року легіон УСС направили в район гори Маківка, де очікувалися найзапекліші бої. Через Маківку відкривався шлях на Угорщину, чим і планувало скористатися російське військове командування. Відтак, битва за гору мала стратегічне значення.
Російські війська розпочали наступ на позиції Українських січових стрільців на г. Маківка 29 квітня 1915 р., атакувавши їх з трьох сторін. Вони захопили перші лінії окопів та 114 полонених, але були відкинуті внаслідок артилерійського вогню та контратаки двох куренів Українських січових стрільців.
Другий штурм центральної вершини Маківки був проведений 30 квітня – 1 травня 1915 р. силами двох полків російської армії. Їм вдалося зайняти першу лінію окопів та зруйнувати дротові загородження супротивника, проте після цього російські війська потрапили під щільний вогонь Українських січових стрільців, які невдовзі перейшли у контратаку і захопили 3 кулемети та полонили 173 російських солдатів. Це сповільнило початок атаки лівого флангу російського війська. Загальний наступ останніх 1 травня призвів до першого захоплення вершини Маківки та полону 588 солдатів австро-угорської армії. Залучивши резерви та артилерію, австро-угорські війська перейшли у контратаку, однак були відкинуті супротивником. Третя контратака стала для них успішною –вершину гори вдалося повернути, а ввечері 1 травня залишки російських батальйонів відступили, залишивши на полі бою чимало вбитих. Ввечері 3 травня 1915 р. два курені легіону УСС були відведені у резерв 130-ї австро-угорської бригади.
4 травня російським військам вдалося захопити Маківку, використавши усі резервні сили. Та продовжити наступ не змогли через величезні втрати й змушені були поспішно відступити. Після цього вирішального бою почався загальний відступ російських військ із території Галичини у 1915-му році.
Наталка РАДИКОВА
