У четвер, 12 вересня 2013 року, о 09:40 у виставковій залі Львівського історичного музею, пл. Ринок, 6, ІІІ-й поверх, була відкрита виставка «ЛЬВІВСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ: ПОДОРОЖ У ЧАСІ», яка з допомогою текстових та іконографічних документів відображала передумови створення і основні віхи діяльності Львівського історичного музею.
Першими відвідувачами виставки стали працівники Львівського історичного музею, зокрема: Олена Роман, Ірина Полянська, Марія Гуль, Емілія Зарубій, Ярослава Стецько, Галина Федчишин, Вероніка Іващенко, Люся Перейма, Володимир Бойко, Михайло Шингельський, Андрій Музика та інші.
Об’єднання пам’яткоохоронців та кореспондентів Східної Галичини здійснювало охорону культурної спадщини в Королівстві Галичина і Володимирія від 1889 року до Першої Світової війни, в тому числі в спосіб ініціювання створення музеїв.
Так, у Владислава Лозинського, голови Об’єднання пам’яткоохоронців у 1889–1898 роках та у Александра Чоловського, секретаря Об’єднання пам’яткоохоронців у 1889–1917 роках, виникла ідея створити музей історії міста Львова.
Після того як, Александр Чоловський став директором Архіву давніх актів Ради міста Львова у 1891 році та отримав підтримку від президента міста Львова Едмунда Мохнацького, була підготовлена відозва (відомий лише рукописний варіант від 22 грудня 1892 року) про намір створити музей історії Львова.
Історичний музей міста Львова розпочав свою діяльність із затвердження документу який мав регламентувати його діяльність, а саме – «Регламенту для Архіву давніх актів та Історичного музею королівського столичного міста Львова» ухваленого Радою міста Львова 29 квітня 1897 року.
У 1908 році з ініціативи А. Чоловського та сприяння міської влади було створено Національний музей імені короля Яна ІІІ у Львові, який мав виховувати патріотичні почуття польської громади Львова. Як його філія у 1932–1939 роках діяв музей «Магнатська резиденція у Підгірцях».
В часи радянської влади музеї різної форми власності та приватні збірки Львова було об’єднано в більші державні музеї зі спрямуванням діяльності відповідно до радянської музейної системи. В спосіб об’єднання Історичного музею міста Львова та Національного музею імені короля Яна ІІІ у Львові створено Львівський історичний музей, що було закріплено юридично 8 травня 1940 року. До новоствореного музею в 1940-ві роки було приєднано інші музеї чи їхні окремі збірки (Музей імені князів Любомирських, Музей Руського інституту «Народний дім», Музей імені Дідушицьких, Музей Ставропігійського інституту у Львові, Музей Наукового товариства імені Шевченка, Музей вірменської архиєпархії, Міський музей старожитностей Червенської землі, збірки Владислава Лозинського, Гелени Домбчанської, Болеслава Ожеховича та інші). Практично усі збірки зброї було сконцентровано в Львівському історичному музеї та левова частка археологічних колекцій.
Першим директором Львівського історичного музею став археолог світового рівня Ярослав Пастернак (1892–1969). Згодом його очолювали С. Ліньов, М. Кибальчич, О. Куц, О. Савчук, І. Богодіст, Б. Дудикевич, А. Пашук, Ю. Гошко, Г. Жеваго, В. Макаренко, Т. Новак, Р. Багрій.
Музей розвивався відповідно до тогочасних політичних реалій, нові відділи, які відкривались, були покликані служити комуністичній партійній пропаганді. Однак, значним позитивним моментом було надання Львівському історичного музею під експозиції чи фондосховища таких пам’яток архітектури як Підгорецький замок, кам’яниці на пл. Ринок, 24, 5, 7, комплекси Бернардинського та Домініканського монастирів, Міського арсеналу, що в свою чергу сприяло кращому їх збереженню.
У Львівському історичному музеї постійно існував структурний підрозділ, який займався інвентаризацією та охороною пам’яток.
Одним з найактивніших напрямків діяльності музею були археологічні дослідження, відповідно археологічна збірка музею є однією з найбагатших на заході України.
Значну роль впродовж другої половини ХХ ст. і до сьогодні музей відіграє у створенні нових музеїв різної форми власності чи методичній допомозі вже існуючим. Львівський історичний музей у спосіб створення нових відділів та філіалів дав почин таким вже самостійним інституціям як Львівський музей історії релігії, Музей пам’яті (c. Борщовичі), Музей історії давньоруського міста Звенигорода.
Львівський історичний музей сприяв розвитку як своїм відділам —Музею «Підгорецький замок», Бродівському та Перемишлянському краєзнавчим музеям, Державному історико-культурному заповіднику «Тустань» та ін.
Із підсумковим словом на виставці виступила заступник директора з наукової роботи Львівського історичного музею Олена Роман.
Виставка «ЛЬВІВСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ: ПОДОРОЖ У ЧАСІ» була спробою показати, в контексті історії Львівського історичного музею, історію багатьох інших музейних інституцій Львова та області, переплетіння їхніх доль.
Збірка представлених світлин демонструвала фраґменти експозицій музеїв з кінця ХІХ ст. до сьогоднішніх днів, портрети постатей які спричинились до розвитку музейної справи у Львові та науки і культури в цілому, тогочасні зображення будівель в яких розміщувались музеї чи музейні збірки.
Виставку було присвячену усім кому не байдужа доля культурної спадщини Львова.
Для виставки відібрано матеріали з фондових груп «Фотоматеріали», «Фотонегативи» (Тетяна Петрів) і «Архів» (Тетяна Степанова) Львівського історичного музею, з приватних збірок (Ірина Котлобулатова, Руслан Серцелевич), архівні документи та іконографічні матеріали з Центрального державного історичного архіву України у Львові та Державного архіву Львівської області (Руслан Серцелевич).
- Дизайн та макетування: Христина Маліновська та Ольга Аржанова.
- Монтаж виставки: Світлана Олексенко, Ольга Аржанова, Ігор Мисяк.
- Фотограф: Зіновій Підперигора.
Руслан СЕРЦЕЛЕВИЧ
