Янівський цвинтар заснований у 1883 році, розташований при вул. Т. Шевченка. Тепер його площа становить близько 38 га, на його 68 полях поховано понад 200 тис. осіб.
До Вашої уваги 10 найвідоміших поховань некрополя.
Богдан-Ігор Антонич помер 6 липня 1937 на 28 році життя. На Янівський цвинтар труну з тілом поета несли на руках.
У 60-х роках його могилу віднайшло подружжя письменників Ірини та Ігоря Калинців. Вони встановили дерев’яний хрест, який простояв на могилі до 1989 року, коли Антоничу встановили пам’ятник авторства відомого львівського скульптора Теодозії Бриж.
Могила Антонича – поле №4.
Громадську та політичну діячку Ольгу Басараб арештувала як члена Української військової організації польська поліція. Не стерпівши катувань, жінка померла 12 лютого 1924 на 35 році життя.
26 лютого відбулася ексгумація тіла Ольги. Після розтину загиблу перепоховали на Янівському цвинтарі за участі декількох тисяч львів’ян і кількасот поліцейських. Очолили похоронну процесію десять священиків. Домовину з тілом несли студенти. Після похорону відбулася масова демонстрація.
Могила Басараб – поле №13.
На стику 31 і 14 полів похований римо-католицький архієпископ Юзеф Більчевський (1860–1923). Щоб привернути увагу львів’ян до нового кладовища, Більчевський заповів поховати себе тут. Беатифікований Папою Римським Іваном Павлом ІІ у 2001 році.
Український греко-католицький священик, історик, автор вишиваних ікон Дмитро Блажейовський (21 серпня 1910 — 23 квітня 2011) похований на полі №59. Його могилу добре видно від вулиці Шевченка.
У 2012 році на Янівському цвинтарі освятили надгробний пам’ятник 26 дітям, закатованим комуністичним режимом у 1949–1951 роках у двох львівських в’язницях. Товариство політв’язнів і репресованих 15 років домагалось від влади міста належно впорядкувати місце поховання.
Тут спочивають діти віком від одного дня до трьох років та двоє неповнолітніх, 15 і 17 років. На цвинтар їх привозили таємно і вночі із Замарстинівської в’язниці та «Бригідок». Це були діти матерів, які перебували під слідством чи були замучені НКВС.
Високу мистецьку вартість має розміщений на полі №31 гробівець родини Дзенцеловських із барельєфом “Дорога у вічність”, виконаний львівським скульптором Теобальдом Оркасєвичем.
Серед стрілецьких могил вояків УГА на полі №38 знайшли останній спочинок троє видатних українських діячів.
Кость Левицький (18 листопада 1859 – 12 листопада 1941) – один із найвизначніших політичних діячів Галичини кінця XIX століття — першої половини XX століття. Співзасновник УНДП. З листопада 1918 р.- голова Державного секретаріату ЗУНР, потім — голова комісії з виборчої реформи при уряді. У липні 1941 – засновник, голова Національної Ради у Львові.
У надгробному слові митрополит Йосип Сліпий, відзначаючи величезні заслуги Костя Левицького, назвав його “керманичем політичного життя народу до останньої хвилини”.
Мирон Тарнавський (29 серпня 1869 – 29 червня 1938) — український полководець, генерал-четар УГА та її Начальний вождь.
Похорон Тарнавського був масовою українською маніфестацією.
Василь Бень (29 березня 1885 – 26 червня 1941, за іншими данними – 1945) — старшина Армії УНР, ад’ютант Симона Петлюри.
Був замордований більшовиками у тюрмі на Лонцького.
Поховали Беня на Янівському цвинтарі, на меморіалі УГА, але на початку 1970 років комуністичні вандали меморіал зруйнували. Лише у 1992 році, коли відновлювали стрілецький меморіал, могилу підполковника було знайдено. У 1994 році його перепоховали поруч із Мироном Тарнавським.
На полі №38 розміщений військовий меморіал стрільців УГА, які загинули під час листопадових боїв за Львів у 1918 році та у наступні роки під час українсько-польської війни. Тут поховані також стрільці, які були інтерновані та померли від ран і пошестей у польських тюрмах у 1919–1920 роках.
У 1971 році меморіал знищила бульдозерами радянська влада, а у 1997–1999 роках він був відновлений.
Біля поля №55 – братська могила “Три хрести” – закатованим енкаведистами жертвам львівських тюрем.
На стіні таблички – “Під цією стіною скорботи спочивають жертви злочинів НКВД у львівських в’язницях – 1593 неопізнані особи та 24 скрині людських останків”, “Закатованим у Тюрмі на Лонцького – 283 особи”, “Закатованим у тюрмі “Бригідки” – 942 особи”, “Закатованим у Замарстинівській тюрмі – 368 осіб та 24 скрині людських останків”.
На полі №37 розташоване невелике Польське військове кладовище.
Внаслідок руйнації у 1970-х роках збереглися лише декілька могил і пам’ятний хрест, який був встановлений у липні 1939 – польським солдатам, що загинули під час оборони Львова у 1918-1920 роках.
На західній околиці цвинтаря, за межами поля 53, розташоване кладовище німецьких військовополонених, які перебували у Львові у 1945–1949 роках.
Збереглося лише 20 номерних могил.
