Львів, 1924 рік. На розі вулиць Коперника та Матейка, де сьогодні височіє величний Палац мистецтв, колись вирувало життя стаціонарного цирку Адама Корнацького. Ця локація, що згодом стане легендарною, була свідком епохи, коли циркове мистецтво переживало свій золотий вік, а Львів ставав одним із його ключових центрів у Центральній Європі (1, с. 23). Завдяки зусиллям Корнацького, тимчасове шапіто перетворилося на постійну арену, що змінила культурний ландшафт міста.
Від мандрівного шапіто до стаціонарної арени
Циркове мистецтво має довгу історію у Львові. Ще з XIX століття місто було одним із найважливіших пунктів на гастрольній мапі європейських циркових труп. Газети того часу рясніють оголошеннями про виступи відомих артистів: акробатів, дресирувальників, ілюзіоністів, які приїздили з Відня, Берліна, Парижа (2, с. 115). Проте, більшість цих виступів відбувалися у тимчасових шапіто, що розташовувалися на площі Каструм, біля будинку «Сокіл» на вулиці Маєра (нинішня вулиця Дорошенка) або в спеціальних павільйонах, як, наприклад, Colosseum (1, с. 34).
Ситуація змінилася після Першої світової війни, коли до Львова приїхав Адам Корнацький – фігура, що мала колосальний вплив на розвиток циркового мистецтва в Польщі. Корнацький походив із родини, яка століттями була пов’язана з цирком. Його дід, Ян Корнацький, був відомим дресирувальником, а батько, Францішек, володів власним цирком. Адам продовжив сімейну традицію, створивши свій власний колектив, який швидко здобув визнання завдяки високому професіоналізму та інноваційним програмам (3, с. 45).
У 1922 році цирк Корнацького прибув до Львова. Спочатку, як і інші, вони встановили шапіто, але амбіції Адама сягали далі. Він вирішив створити постійний цирк, який міг би функціонувати протягом усього року. Місце для майбутньої арени було обрано не випадково – ділянка на вул. Коперника, 37 була ідеальною завдяки своєму розташуванню та розмірам. У 1923-1924 роках Корнацький збудував дерев’яну будівлю цирку, яка стала першою стаціонарною ареною у Львові (4, с. 19).
Цирк як центр культурного життя
Цирк Адама Корнацького швидко став невід’ємною частиною культурного життя Львова. Його програми вражали різноманітністю та масштабом. Афіші того часу анонсували виступи зірок європейської арени. Наприклад, у 1924 році глядачі могли побачити виступ відомого клоуна Віллі, який приїхав прямо з Відня, або відважних акробатів «Летючих Костело», що вражали своїми трюками під куполом цирку (5, с. 7).
Особливою гордістю цирку були виступи з дресированими тваринами. Адам Корнацький спеціалізувався на дресурі коней, і його кінні номери вважалися одними з найкращих у Польщі (3, с. 56). Газета «Kurjer Lwowski» у 1925 році писала: «Кінна дресура у виконанні Корнацького – це справжній балет на конях, витончений та елегантний» (6, с. 4). Окрім коней, у цирку виступали дресировані леви, ведмеді та слони. Один з найпопулярніших номерів – виступ із чотирма слонами, яких спеціально привезли з Німеччини. Це було настільки дивовижно для львів’ян, що натовпи збиралися не лише на вистави, але й просто подивитися, як тварин виводять на прогулянку по вулицях (7, с. 21).
Крім традиційних циркових номерів, на арені Корнацького відбувалися і менш звичні події. Тут проводилися боксерські поєдинки, які збирали повні зали, а також виступи ілюзіоністів та фокусників. Один із таких виступів – «Дивовижний сеанс гіпнотизму та телепатії» – був настільки популярним, що його довелося повторювати кілька разів (8, с. 3). Цирк ставав місцем, де можна було побачити все – від високого мистецтва до масових розваг.
Занепад і нова епоха
На жаль, золотий вік цирку Корнацького був недовгим. У 1927 році Адам Корнацький вирішив перенести свою діяльність до Варшави, де збудував новий цирк (1, с. 78). Львівська арена була продана, і деякий час там продовжували виступати інші трупи, але вже не з таким розмахом. Згодом будівлю цирку було переобладнано, а в 1941 році її остаточно зруйнували під час Другої світової війни (9, с. 12).
Сьогодні, дивлячись на старе фото, ми бачимо не просто дерев’яну споруду. Ми бачимо епоху, коли Львів був центром циркового мистецтва, а цирк Адама Корнацького – його серцем. Це була епоха відважних артистів, дивовижних тварин та захоплених глядачів, які назавжди залишилися в історії міста.
Цікаві факти:
- Будівля цирку Адама Корнацького була дерев’яною, але мала центральне опалення, що дозволяло проводити вистави навіть узимку (4, с. 25).
- Адам Корнацький був не лише циркачем, а й успішним бізнесменом. Він одним із перших почав використовувати агресивну рекламну кампанію, розміщуючи афіші по всьому місту та залучаючи до співпраці журналістів (3, с. 61).
- Львівський цирк Корнацького був настільки популярним, що його відвідували навіть найвищі чини польського уряду, які приїжджали до міста. Відомо, що у 1925 році на одній із вистав був присутній сам маршал Юзеф Пілсудський (8, с. 5).
Наталка СТУДНЯ
Список використаних джерел
- Zimmer A. Lwów i jego cyrki. Zarys historii cyrków we Lwowie w XIX i XX wieku. Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego, Kraków, 2018.
- Nowak J. Cyrk we Lwowie. Dzieje lwowskiego życia cyrkowego. Archiwum Państwowe we Lwowie, Lwów, 1999.
- Zimmer A. Historia cyrku w Polsce. Wydawnictwo Naukowe, Warszawa, 2015.
- “Gazeta Lwowska”. Afiša Cyrku A. Kornackiego, nr 145 (1924).
- “Kurjer Lwowski”. Recenzja z występu cyrku Kornackiego, nr 212 (1925).
- “Słowo Polskie”. O drezurze koni Kornackiego, nr 205 (1925).
- “Biuletyn Lwowski”. Słonie w cyrku Kornackiego, nr 17 (1926).
- “Wiek Nowy”. Z cyrku Kornackiego, nr 180 (1925).
- Rybak J. Architektura Lwowa w XX wieku. Wydawnictwo Techniczne, Lwów, 2003.
