Як Устя перетворювалася на “Йордан”, а рівняни — вірили в чудесну силу води

1523
Свято Йордану в Рівному на Усті, 1936 рік
Свято Йордану в Рівному на Усті, 1936 рік

Військовий салют і випускання в небо голубів — так пишно в давнину в Рівному відзначали свято, що завершує різдвяний цикл. Про ті події нині можна дізнатися хіба що зі спогадів старожилів. А ще — гортаючи сторінки старих місцевих газет.

Третій празник, як співається у старовинній колядці, Святе Водохреще, завершує низку різдвяно-новорічних свят. Відзначають його, як і Різдво, три дні. Розпочинає Водохреще пісна кутя на так званий Другий Свят-вечір 18-го січня, 19-го — день самого Водохреща або Йордан, і наступний день, 20-го січня — Іоанна Предтечі. Сучасні рівняни, які із здобуттям Україною незалежності отримали можливість вільно справляти усі релігійні свята, зазвичай на Водохреще відвідують храми і несуть додому освячену воду. У цей день також відбуваються традиційні уже зимові купання у відкритих водоймах. Утім, нині для багатьох мешканців обласного центру третій різдвяний празник зводиться в основному до набирання в пляшку освяченої води. Зовсім не так було в давнину.

На Устю — воду святити

Рівняни в давнину, як й інші православні, щиро вірили в те, що на Водохреще вода в річках і озерах стає цілющою. За повір’ями, вона зберігає свіжість упродовж року. Вважалося, що навіть ті, хто з якихось причин не відвідав святкове богослужіння та освячення води, міг набрати її будь-де. У Рівному, як пригадують старожили, здавна на Водохреще містяни збиралися на березі Усті.

Свято Йордану в Рівному на Усті, 1936 рік. На Устю, де святили воду, поспішали і дорослі, і діти
Свято Йордану в Рівному на Усті, 1936 рік. На Устю, де святили воду, поспішали і дорослі, і діти

Це була дуже гарна й пишна подія. Напередодні святкування обирали безпечне місце на річці й облаштовували його до урочистого ритуалу. Усіма цими приготуваннями опікувалися члени церковної громади, але виключно чоловіки. Якщо погода була морозною, з льоду вирізали хрест, ставили його на березі, обливши для кольору буряковим квасом, прикрашали ялиновими гілочками. Поруч споруджували так званий престол, який також прикрашали. Освяченню води передувала урочиста літургія у православних храмах міста і велелюдний хресний хід до річки.

Свято Йордану в Рівному на Усті, 1936 рік. Перед початком церемонії освячення
Свято Йордану в Рівному на Усті, 1936 рік. Перед початком церемонії освячення

Окрім ікон та церковних хорогв учасники процесії несли запалені три свічки, перевиті висушеними волошками, чебрецем — так звані трійці. Занурення священиком хреста у воду супроводжувалося церковними піснеспівами у виконанні хору прихожан. Парубки випускали в небо спеціально принесених голубів. Цей звичай народився з переказів, що буцімто, коли Ісус прийняв хрещення, з небес зійшов на нього Святий Дух в образі голуба. В урочистостях брали участь і польські військові, які в момент освячення води салютували холостими пострілами з гвинтівок.

Почесна варта 40-го полку піхоти вишикувалася для салюту під час свята Водохреща у Львові, 1930 рік (фото ілюстративне). На жаль, подібної світлини з Рівного поки що віднайти не вдалося
Почесна варта 40-го полку піхоти вишикувалася для салюту під час свята Водохреща у Львові, 1930 рік (фото ілюстративне). На жаль, подібної світлини з Рівного поки що віднайти не вдалося

Не залишалася осторонь і місцева влада. Про це, зокрема, можна прочитати в газеті “Ехо Волинське”. У одному з січневих номерів за 1932 рік ішлося:

“Свято Йордана в Рівному 19 січня 1932 року відбувалося урочисто. У процесії до річки Усті і освяченні з неї води взяли участь представники державних влад і місцевого самоврядування. Почесна варта із державним прапором, а також у значній кількості гурти православних віруючих”.

А ось як у статті “Свято Йордану у Рівному” описуються святкування 1934 року:

“19 січня 1934 року в місті Рівному відбувалася урочиста хода із православної церкви до річки Устя для освячення води в свято Йордана. У процесії взяли участь: рота сержантської школи, представник Рівненського старости референт пан Поцєха, генерал Кноль-Ковнацькі, представник Рівненського магістрату віце-президент Едвард Дембіньські-Пюро, а також натовпи вірних Богові”.

Місцеве жіноцтво приходило до річки з усіляким посудом, здебільшого глиняними глеками. Декотрі господині прикрашали їх віночками з сухих квітів і трав. Набрану з річки воду берегли цілий рік, називаючи її водичкою-йорданичкою. Її давали пити хворим, змащували нею хворі місця, “виливали” дитячий переляк, нею причащалися, а також кропили помешкання від усілякого зла й лиха. Використовувати свячену йорданську воду для приготування їжі було не заведено.

“Моржі” серед рівнян знаходилися й у давнину

Сучасні рівняни уже звикли до традиційних запливів так званих моржів під час святкування Водохреща. Виявляється, що й у давнину серед наших земляків були охочі пірнути в зимову купіль. Щоправда, як розповідають старожили, запливи не були такими масовими, як нині. Та й, власне, запливами це назвати не можна було, але видовище було незвичайне. Тому після освячення води в річці й після того, як усі охочі набрали цілющої вологи, присутні не поспішали розходитися додому. Попереду був заключний акорд святкування — купання у крижаній ополонці. Щоправда, церковний ритуал не передбачав обов’язковості занурення в холоднющу воду. Це було справою добровільною. Сенс цього дійства полягав у тому, що віруючі готові піти за Христом, приймаючи хрещення і християнську віру. Після того, як священик освятить воду у водоймі, охочі, хрестячись і промовляючи молитву, тричі занурювалися у воду з головою. Сміливців зазвичай знаходилося небагато.

Свято Йордану, Волинь, 1930 роки. Місце події не вказано
Свято Йордану, Волинь, 1930 роки. Місце події не вказано

нколи бувало й так. Хтось із парубків чи чоловіків, роздягнувшись, сідав на край ополонки, спустивши у воду ноги. Двоє інших брали його за руки й під схвальні вигуки присутніх занурювали в крижану купіль. Тривало таке купання доти, доки “морж” не починав волати, щоб його витягували. Тоді сміливцю наливали келишок горілки (чого категорично не радять робити лікарі і сучасні “моржі”), й він, ковтнувши її й цокаючи зубами від холоду, швидко одягався. Хоча охочих до таких морозних купань було в давнину небагато, люди вірили, що завдяки такій процедурі можуть упродовж року уберегтися від різних недуг.

Рівняни — хто набирає освячену воду з Усті, хто намагається вмитися нею
Рівняни — хто набирає освячену воду з Усті, хто намагається вмитися нею

Молоді дівчата йшли до ополонки чи краю річки, щоб, зачерпнувши цілющої води, вмитися нею, аби були рожевими щічки й білим личко.

Береги Усті в Рівному на початку 1950-х років
Береги Усті в Рівному на початку 1950-х років

За спогадами старожилів міста, такі святкування на Водохреще відбувалися аж до кінця 30-х років минулого століття, доки в місто не прийшла радянська влада. Під час німецької окупації водосвяття на Усті знову дозволили.

Нова набережна в Рівному пролягла там, де колись святили воду, поч. 1960-х
Нова набережна в Рівному пролягла там, де колись святили воду, поч. 1960-х

У післявоєнні роки, коли почали масово закривати храми, заборонили хресні ходи, і воду в Усті вже не освячували. Тим паче, що її береги почали “окультурювати”, засаджуючи деревами, вкриваючи асфальтом і бетоном. На початку 1960-х там, де колись рівняни збиралися на освячення води, пролягла новозбудована набережна.

Світлана КАЛЬКО

Джерело: РівнеРетроРитм
Джерела фото: фонди РОКМ, NAC

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.