На прикладі одного літака ми покажемо як діяла радянська система в той час. Грубі помилки пілотів, порушення інструкцій та банальну недбалість вони приховували. І не просто приховували, а ще й ретельно замітали всі сліди. Та часи змінилися, з’явилися металошукачі. Ми знайшли рештки цього літака та відтворили події тих часів.
В чому кайф пошуку розбитих літаків? В тому що це суміш класичного туризму, краєзнавства і роботи з металошукачем. Ти мандруєш по мальовничих і часто важкодоступних місцях. Потрібно цікавитися військовою технікою та історією, а потім використовувати ці всі знання на практиці. До того ж пошук з металошукачем сам по собі цікаве та азартне заняття. А ще завжди хороша компанія. Прогнозую що в наступні роки пошук розбитих літаків набиратиме обертів.
Місце падіння радянського військового літака знаходиться коло села Купелів неподалік Івано-Франківська. Літак впав наприкінці 1960-х років. Місцеві жителі добре пам’ятають ті події. Проте деталей ніхто не знає, інформації про сам літак була засекречена. Що впав то пам’ятають точно. А от що це було, за яких обставин він розбився – ні. Пошук в інтернеті також результатів не дав.
Місцеві жителі оповідали що літак падав з півночі, від Дністра. Під час польоту було багато чорного диму. Один пілот встиг катапультуватися. Літак був великий і скосив ліс наче ножем. Одразу ж приїхали військові, все оточили і позбирали. Було це кінець 60-х, початок 70-х років.
Зараз про місце аварії нагадують лише поодинокі знахідки в землі. Молодий ліс повністю вкрив пагорб. Та частини алюмінію ще досі розкидані по його схилах. Деякі лежать на поверхні, деякі до 10см в ґрунті. Швидше всього тут мала місце халатність солдатів яких послали зачищати територію. Але нам це на користь. Нижче подаю фото характерних деталей які зрештою і допомогли ідентифікувати тип літака. Пам’ятники чи хрести на місці падіння відсутні.
Ну і в цей день ми шукали ще один літак. В кінці 80-х на початку 90-х військовий винищувач впав неподалік Бурштину в селі Нові Скоморохи. Досі ще живий механік який його обслуговував. Пілот також вижив. Воронку на місці падіння знають усі місцеві. Вона знаходиться за кілька кілометрів від села.
Воронку від другого літака ми так і не знайшли. Бо місцеві трохи невнятно пояснювали дорогу. Зате гарно прокаталися.
Після поширення цього матеріалу в Інтернеті ми почали отримувати повідомлення від очевидців трагедії. Люди, що служили в той час і були причетні до ліквідації наслідків катастрофи, вийшли на зв’язок. Вони розповіли правду як все було насправді.
Троха дописів з Фейсбук які допомогли розгадати загадку цього літака.
Валентин Сова: “Цей літак розбився влітку 1972 року, я добре пам’ятаю бо працював тоді електромонтером на монтажі сільських ЛЕП у с.Нижневі і прилеглих хуторах Купелів, Бушкалик, Рибаківка. В той день ще відбувався футбольний матч на Кубок кубків і грала якась російська команда (здається “Динамо”Москва або ЦСКА). Літак належав до льотної частини в м.Коломиї, здається новопризначений командир полку на спарці робив ознайомчий обліт квадратів. На другий день приїхали на 3-х “УРАЛАХ” військові : офіцери і солдати, прочісували все довкола, знайшли льотчика що катапультувався, він розбився бо була мала висота. Оцеплення стояло ще з тиждень, щось шукали.”
Denys Tomenchuk надав дуже ґрунтовний коментар. Мову оригіналу зберігаю.
“В начале апреля 1972 произошла катастрофа ЯК 28 с командиром полка п-ком Жигалковичем Н.Н. Перед этой катастрофой 23 февраля 1972 г Жигалкович был удостроен звания Заслуженного военного летчика СССР. Видно то, что он считал себя асом и привело к трагедии. Дело в том, что когда он вылетал, то не допускал что бы его контролировала вышка. Знаю это по тому, что я периодически сидел на вышке и наблюдал в бинокль за заходящими на посадку самолетами, что бы в случае невыпуска шасси давать тревогу руководителю полета. И однажды слышал, как Жигалкович матом обложил руководителя полетом, что бы не мешал ему.
Так вот о катастрофе. В это день экипаж отрабатывал упражнение по противоракетному маневру – пикирование-кабрирование. Летали над долиной Днестра. Но с одного берега была долина, а на другом берегу была холмистая местность. Причем холм полого поднимался метров на 50-100, а затем резко, обрывом шел к реке. Экипаж заходил с пологого места и видно визуально, а был уже вечер, часов 18.00, Жигалкович не соорентировался. А так как холм поднимался полого, самолет практически сел на вершину холма . Пролетел между двумя елями и полетел вниз , срезая верхушки елей. Даже было видно, что начал вроде поднималься вверх, но на пути оказался громадный дуб, в который самолет окончательно врезался и в результате самолет кувыркнулся хвостом вперед.
Я попал на место катастрофы на следующий день. Зрелище было ужасное. А первые солдаты вообще увидели останки экипажа. Штурмана разорвало ещьо до встречи самолета с дубом. Официальная версия на тот момент была – попадание птицы в двигатель. Даже искали ее останки. Но в двигателях были только опилки от елей. А еще тогда летчики говорили. что виноват командир полка. Так на самом деле и было. Вот такая история. ”
Значить це ЯК-28. Опис аварії збігається з тим що знайдено на місці. Місцеві також згадували про той дуб. Обидва пілоти загинули. 🙁 Місце їхньої смерті в лісі жодним чином не позначене.
Літак під Франківськом це непоодинокий випадок. Подібні ситуації ставалися й на інших аеропортах. Відомий турист та волонтер Андрій Брошнівський, наприклад, розповідає про літаки коло Стрийського аеродрому ”Там неодноразово літаки падали. Деякі прямо на хати. В п’ять секунд приїжджала “група захвата”, блокувала село…. вивозили рештки літаків, хат, і т.д.. а потім ставили нові хати, кращі, типу компенсації.»
То ж як бачимо практика приховування та замовчування катастроф була звичайною в ті часи.
Пошуки літаків здійснено двома експедиціями групи «Пошук Літаків ДСВ в Україні» і сайту Explorer.Lviv.Ua у складі Давида, Олександра, Юлія, Юрка і мене. Дякую всім за пошуки та чудовий відпочинок! Приєднуйтеся до нашої групи!
Андрій РИШТУН
www.Explorer.Lviv.Ua
