http://ntsh.org/"/>Добігає кінця листопад і з ним ми завершуємо серію публікацій, присвячених 100-річчю ЗУНР та подіям, що відбувалися 10 років потому. В одній з них подавалася стаття в якій очевидець описував свої враження від листопадових подій у Львові 1928 р. Сьогодні ж пропонуємо познайомитися із спогадами учасника подій того ж часу, але локальних, які відбувалися в Академічному домі. Публікація із розповіддю про те, що відбувалося в цьому осередку українського студентства побачила світ на сторінках вже відомого читачам Фотографій Старого Львова ілюстрованого тижневика “Неділя” (ч. 12 за 18 листопада 1928 р.)
Теодозий Морозенко
Академічний Дім
1.ХІ – 14.ХІ. 1928
Заки приступлю до опису подій першолистопадових в акад. домі, подам кілька заміток про саме положення акад. дому. Академічний дім фронтом звернений до вулиці Супінського (сучасна Коцюбинського – ред), від котрої відгороджений опарканеним подвірям довгим на кількадесять кроків. На подвірю ліворуч народня школа У.П.Т., праворуч тенісова площа з будкою-гардеробою. Ліве крило акад. дому звернене в сторону цитаделі, де на горбку стоїть бастіон а при ньому стійка. Праве крило притикає до городу приватної власности. З полуднево-західньої сторони акад. дім звернений до вулиці Пелчинської (сучасна Вітовського – ред.), відгороджений від неї опарканеними віллями. Віддаль від паркану до акад. дому кілька кроків. Стільки про саме положення акад. дому.
О годині 7.25 вернув я до акад. дому після крівавих подій на пл. св. Юра. В акад. домі товаришів було мало, бо більша їх частина виїхала домів, користаючи з чотиродневної перерви у викладах. В харчівні дехто вечеряє, дехто купує у крамниці, більшість ділиться небуденними вражіннями з панахиди й з площі св. Юра. Кождий, що вертає з міста твердить це саме: польські корпоранти прийдуть. А все ж таки не хотілось просто вірити, щоб вони прийшли. Стільки разів вибиралися вони зложити нам візиту а якось в останній хвилині опускала їх охота. Мабуть і тепер так буде. Це був загальний погляд майже усіх мешканців акад. дому, відносно візити корпорантів. Коли я пішов до своєї кімнати, доходила саме 8 година. Нечайно счинився рух у цілому акад. домі. Неначе електрична струя, впала вістка: корпоранти йдуть! Чути замикання входових дверей, швидкі кроки, голосні накази. Знадвору швидко зростає шум, що за хвилину-дві перемінився у рев скаженої многочисельної товпи.
Що діялося на дворі?
Один із спізнених товаришів не маючи вже змоги дістатися до акад. дому був свідком перших хвилин облоги. Ось що оповідає він:
«Корпоранти зявились у так великому числі (польські часописи подають число атакуючих на 2500 до 3000, а нас в акад. домі було всего на всего не цілої пів сотні) що в одну мить, збитою масою заповнили вулиці Мохнацького (сучасна Драгоманова – ред.) і Супінського. Погасивши вуличні ліхтарні, з ревом кинулись у наступ. Наші студенти, розуміючи грозу небезпеки, почали боронитися, кидаючи з вікон каміння. Це спинило на мент погромницьку товпу. По хвилині вже далеко обережніше почала вона наступати, засипуючи вікна градом револьверових стрілів. Поява кінної поліції,що приїхала майже в годину пізніще викликала голосне не годування серед товпи».
В той час, положення в нутрі академічного дому представлялося так:
На вістку про похід корпорантів позамикано входові двері. Товариші поділилися на два гуртки. Одні з вікон камінням здержували наступ, другі опинилися при наскоро уставлених барикадах на сходах першого і другого поверху. Барикади уставлено зі столів , крісел та лавок. Положення вже з самого початку представлялося доволі грізно. Зложилося на це багато причин. Як я вже згадав нас було доволі мало, ніхто не вірив, що погромницька товпа таки прийде, тому й не подбали ми про більшу скількість каміння-цегол, а цеї «амуніції» вже по кількох хвилинах не ставало. На нещастя до тої цілої корпорантської «імпрези» вмішалося військо, що крісовими сальвами почало бити з цитаделі по коритарях першого й другого поверху. Обсада барикад мимо такого подвійного обстрілу з усіх сторін, таки видержала. Впрочім мусіла видержати, бо в міжчасі забракло каміння та цегол, а осмілені цим корпоранти почали наступ зі здвоєною силою. Врешті вдалося їм вдертися крізь бічні входові двері й вікно кухонних сіней та харчівні до сутерин, а через виломані головні входові двері на партер. Наступив найгрізніщий момент. До цеї хвилини боронили ми вступу до акад. дому, тепер же перед кожним з нас виринула дука про оборону свого життя. В голові кожного з нас промайнула нестерпна думка-запит невжеж судилось нам вмирати та ще так негідною смертю? … Кожний з нас прощався в душі зі всім близькими собі, постановляючи дорого продати своє життя. Почалась завзята крівава боротьба-оборона вже внутрі акад. дому. Стягнено обсаду вікон і всі ми кинулися до барикад. А час був найвищий, бо корпоранти кинулися вже здобувати І поверх. Та тут мимо щедро посиланих куль їм не повелося. Обірвавши здорового прочухана вони почали відступати. Все це діялося серед темноти, страшних протягів, безнастанного тріскоту револьверових стрілів, зойку ранених та пронизливого реву. Але це, як виявилося, була тільки передишка. Корпоранти по першій невдачі знова кинулися здобувати здобувати І поверх. Їм на голови знову полетіли цегли, крісла, шухляди, словом усе, що було в даний мент під рукою. І знову почався відворот серед стрілів. Бачучи, що І поверх не так то легко здобути кинулися ці сміливці, демолювати сутерини, партер, дальше обстрілюючи акад. дім з усіх сторін. Рев не вгавав, робота була легка.
Поліція надійшла 5 хвилин перед 9-тою год. Обступивши акад. дім, поволи та обережно почали поліціянти входити до середини. Усіх нас замкнено в одній кімнаті на другому поверсі, а тимчасом почали ревізію кімнат, що трівала кілька годин. Пізно вночі відвідали нас пп. Добрянський та ред. Навроцький. Їхній, в дану пору просто неоцінений дарунок – папіроси, знайшов серед студентства загальне признання. Тимчасом комісар поліції почав стягати протоколи, що затягнулося поза 4 год. рано. Держали нас до 1-ої год. полудня. По цій годині, тим кого не арештовано, можна було вийти куди воля.
Вже зранку на вул. Супінського почали збиратися люде, щоб оглянути наслідки вчорашньої облоги. Дійсно було що оглядати. Огородження рознесено в кусні, а гардероби при ситківковій площі майже нічого не лишилося, в школі У.П.Т. вибито шиби. Подвіря вкрилося штучним снігом – стиртами подертих паперів і книжок. Туди бач перенесли польські корпоранти канцелярію Студентської Громади. Основи, читальню й бібліотеки поодиноких студентських товариств як гуртка істориків,україністів, і т.п. Довкруги безліч побитих шиб. Сам академічний дім перемінився у руїну. Фронтова стіна просто обсіяна слідами куль, усі шиби повибивані, поломані віконні рами сутерен та виломані головні входові двері. Це так сказатиб зверхний вид руїни, внутрішній далеко страшніщий. Всеціло здемольована кухня, магазин, харчівня, читальня, виставка школи маляра Новаківського, канцелярії Студентської Громади й Основи. В Студент. Громаді лише телєфон залишився. Кухня знищена, на долівці стоси побитої посудини. Поломані крісла, столи, лавки, віконні рами, цукор, мука, сіль разом змішані розкинено довкруги. В магазині під стіною дві порожні бочки з котрих квашену капусту розкинено по долівці. В харчівні подібна картина. Крім цего розбита крамниця та вирвана деревляна стіна через котру подавано обіди.
Приватні кімнати студентів також впали жертвою погрому. Кожний з нас вернувши у свою кімнату застав нагі стіни, пусті ліжка, шухляди, куфри, валізи. Куфри та валізи порозбивані мимо ключів у замках, подібно як двері де мимо встромлених ключів вирізано замки. На долівці подерті книжки, папери, білизна, постіль, одяги все це стоптане чобітьми, забрукане до непізнання.
Багатьом з товаришів попропадали такі річи як бритви, шкіряні течки а навіть дещо з харчів. Не від річи буде згадати про цей факт, що ревізію перепроваджувало в нашій неприсутности, хоч один із комісарів незанятих ревізією сказав до нас: Ja tak rewizji nigdy nie przeprowadzam, może co żginąć, a człowiek musi póżniej odpowiadać za to.
Почавши від 2 ц.м. студенти днем і нічю держуть сторожу, бо все стоїть отвором. Майже щодня, що ночі повторяються ревізії й арштування, тож і не диво, що більша частина мешканців акад. дому в тюрмі. Крім цього слабка залога, акад. дому, сильно на ніч меншає, бо ріжні українські інституції телєфонічно зверталися з проханням, щоб прислати бодай кількох студентів на сторожу. Часто на ніч в акад. домі лишається нас 20 людей. Так сходять першолистопадові дні в академічному домі.
