У 1922 році в рамках подорожі по містах до Луцька з великою делегацією завітав Юзеф Пілсудський. Це був не перший його візит до міста. Раніше маршал зустрічався тут з Петлюрою. Однак цього разу все відбулося з пишністю.
Хоча Пілсдуський пробув у Луцьку лише один день, але той день, здається, місто жило тільки цим. Натовп вітав делегацію на вулицях і майданах, а діти присвячували вірші.
Про цей епізод залишилися натхненні спогади тодішнього міського голови Луцька Яна Сушинського. Він як офіційна особа був відповідальним за організацію візиту, весь час супроводжував маршала. У своїх нотатках описав і кілька цікавих фактів, які розповів йому Пілсудський під час особистих розмов.
Як ідеться у мемуарах бурмистра Луцька Сушинського, з вечора 15 жовтня цілий Луцьк отримав святковий вигляд. Всі будинки були декоровані державними прапорами. О 9 годині вранці 16 жовтня 1922 року спеціальним потягом прибув до Луцька маршал Юзеф Пілсудський в оточенні численної свити з генералом Яциною на чолі, капеланом-помічником прелатом Мар’яном Токажевським і шефом цивільної канцелярії Станіславом Царем.
На вокзалі його вітали волинський воєвода Мєчислав Міцкевич, командир 24 піхотного полку підполковник Станіслав Калабінський, президент Окружного суду Вітольд Єловицький, бурмистр міста Луцька і багато інших представників війська, адміністрації і громадських організацій.
З прибуттям потягу оркестр 24 п.п. виконав державний гімн. Після воєнних урочистостей вся делегація поїхала до кафедрального костелу. Вздовж вулиць Вокзальної, Ягеллонської і Королеви Ядвіги учні луцьких шкіл утворили живий ланцюг, а численний натовп вітав маршала. При вході до костелу Пілсудського привітав єпископ Ігнатій Дубовський з духовенством. Потім відбулася коротка святкова служба.
Після її закінчення відбувся парад на кафедральному майдані. Там освятили знамено Волинського стрілецького союзу. Звідти Пілсудський з делегацією виїхали на поле за казармами 24 піхотного полка в район нинішньої вулиці Стрілецької. На полі їх уже чекали вишикувані війська і великий натовп. Одразу після прибуття маршала розпочалася делегація освячення штандару 24 п.п. єпископом Дубовським. Перший золотий цвях в дерев’яну частину знамена вбив Пілсудський.
О 13 годині дня в офіцерському казино відбувся урочистий сніданок. Звідти процесія посунула в приміщення Волинського воєводства біля православного собору. Там глава держави протягом кількох годин приймав делегації різних організацій.
Урочистий обід, організований міською радою Луцька, розпочався о 18:30 в репрезентаційній залі адміністрації Волинського воєводства. Були запрошені представники влади і різних організацій, загалом 160 осіб. По ліву сторону від Пілсудського сидів Ян Сушинський. Праворуч сидів єпископ Дубовський.
Після промов воєводи, єпископа, бурмистр звернувся до маршала, чи не хоче він чогось сказати. Але той сказав, що ні, бо його слова можуть розтлумачити як політичну агітацію в виборах Сейму і Сенату, які мали от-от відбутися.
За обідом маршал показав Сушинському срібний портсигар, який останньому видався скромним, і сказав, що це йому подарували його солдати. На кришці портсигару розміщувався малюнок нападу школи підхорунжих на Бельведер в 1831 році.
«Бачте, пане, коли мої дочки бувають неґречні, я показую їм підхорунжих і кажу: почекайте, ще і на вас прийде покара», – розповів Пілсудський бурмистру Луцька.
Він частував цигарками єпископа і Сушинського. Маршал розповів, що ці цигарки він отримав у подарунок від румунської королеви Марії, коли перебував у Румунії. На кожній цигарці був видрукований напис Marszałek Piłsudski. Згадав він і своє перебування в Житомирі у 1920 році. Там він мешкав у палаці єпископа. Пілсудський зазначив, що кілька разів стикався з привидами. Наприклад, в бібліотечній шафі кімнати, в якій маршал допізна працював, чув, як рухалися книжки, і був навіть випадок, коли двері до сусідньої кімнати самі відкрилися. Там спав черговий.
Розказуючи Сушинському про вхід військ до Вільна, Пілсдуський розповів, що під час своїх військових маршів мав улюбленого коня Каштанку, і постановив собі, що тільки на ній в’їде до улюбленого міста. Каштанка захворіла і маршал наказав знайти схожого на неї коня, на якому і в’їхав до Вільна. Про це місто він розповідав із замилуванням.
«Всю розмову провадив Глава держави симпатичним голосом, з чарівливим усміхом, дуже захоплюючи слухача», – відгукувався Сушинський.
Ввечері того ж дня о 21 годині в офіцерському казино відбувся раут, в якому взяло участь 200 осіб. Потім Пілсудський подякував за прийом і опівночі під звуки оркестру покинув Луцьк надзвичайним потягом.
Олександр КОТИС
Джерело : Хроніки Любарта
