“Наслідки пожежі в місті — жахливі, — повідомляє “Львівська газета” 6 листопада 1848 року. — Згорів великий і красивий будинок ратуші на Ринку. З труднощами вдалося врятувати архів магістрату й частину крайової бухгалтерії. Пожежа знищила університет і бібліотеку, головну нормальну школу, технічний інститут з музеєм і колекціями, старий театр із редутовою залою і багато довколишніх приватних будинків. Хвала Небесам, уночі пішов дощ і перешкодив подальшому поширенню пожежі”.
Галичина входить до складу Австрійської імперії — як коронний край зі столицею у Львові. Від початку 1848-го по всій території держави тривають виступи проти авторитарного правління. Під тиском населення, імператор Фердинанд І змушений проголосити свободу преси та скликати Конституційні збори. На території Галичини скасовують панщину.
Для патрулювання вулиць місцеві формують Національну гвардію. До неї беруть усіх чоловіків віком 19–50 років, здатних тримати в руках зброю. Гвардійці носять мундири кольорів тогочасного прапора Галичини — синього й малинового. На голові мають шоломи зі срібним орлом. Звертаються один до одного “товариш”.
У Львові Національна гвардія налічує три батальйони піхоти, кожен із яких містить шість рот по 150 людей. Понад тисяча молодих людей об’єднуються у студентську гвардію. Ще 120 осіб складають кавалерію. Зібрати всіх одночасно вдається рідко. Особливо під час літніх канікул.
Гвардія діє з дозволу і за сприяння офіційної влади. Однак це — лише формальність. Командувач імператорського гарнізону генерал Вільгельм Гаммерштайн (1785–1861) шукає першої-ліпшої нагоди, щоб дискредитувати новостворене формування. Періодично виникають сутички між його підопічними та гвардійцями. Довгий час обходиться без жертв. Напруга доходить до піку 1 листопада.
Того дня римо-католики відзначають День усіх святих. Несуть свічки і лампадки на цвинтарі, аби вшанувати небіжчиків. Керівник Національної гвардії Роман Вибрановський побоюється, що влада може влаштувати провокації, аби використати це для придушення тимчасових свобод. Тому збирає підопічних у приміщенні бібліотеки Оссолінських. Із настанням сутінків виникає перший конфлікт між жителями міста. Гвардійці беруться втихомирити їх. Бійця Франца Навроцького ранять у голову.
“В публічному місці сталася колотнеча між двома цивільними і трьома артилеристами тутешнього гарнізону, — описує “Львівська газета”. — При цьому одного цивільного побили шаблею до живого. Той випадок спричинив значне збіговисько, яке щораз розросталося. Спільними силами війська і Національної гвардії вдалося заспокоїти розбурханих людей. Після обіцянки, що інцидент ретельно розслідують, збіговисько почало розходитися”.
Містом шириться чутка, що поранений гвардієць помер. Переказують, начебто в казармах вояки готують зброю для атаки на місто. Люди збираються на площі Ринок і беруться зводити барикади. Вибрановський намагається стримати обурений натовп. Ніхто не хоче слухати його посланців.
“Нема сумнівів, що серед новоспечених командирів були запалені революційним духом люди, які прагнули помсти і крові, — пише історик Юліан Старкель (1840–1918). — Однак також факт, що там були наймані провокатори, які привели з собою купку робітників, пияків і єврейчиків. Про це свідчать рапорти гвардійських спостерігачів. Один поручник виразно переказує, що, коли він наказував розійтися людям біля волоської церкви, натрапив на зухвалий опір чоловіка, вбраного у солдатський плащ”.
Повстанці цілу ніч ведуть переговори з Гаммерштайном. Домовляються розібрати барикади, й солдати випустять їх по домівках. Але вранці стається чергова сутичка. Вояки нападають на двох вершників-гвардійців. Одного скидають із коня і б’ють прикладами. З вікна поблизького будинку лунає постріл. Солдати відповідають канонадою.
Львів’яни знову сходяться до центру.
— До зброї! На барикади! — лунають заклики.
Для барикад використовують бруківку, бочки та коробки з найближчих крамниць, меблі з приватних помешкань.
О 10:00 Гаммерштайн віддає наказ розпочати бомбардування. Протягом 2,5 год. місто обстрілюють із гармат, розставлених на вершині та схилах гори Високий Замок. Випускають 648 ядер. Не зважають навіть на білий прапор, який повстанці кілька разів піднімають над ратушею. Площа Ринок і довколишні вулиці палають. Вояки розстрілюють усіх, хто трапляється їм на очі.
Повстанці змушені капітулювати. Гаммерштайн наказує розформувати Національну гвардію. Закривають усі газети, окрім урядової “Львівської газети”. Протягом 48 год. місто повинні покинути всі чужинці.
“Після Дня всіх святих у Львові запанувала тиша, — оповідає Юліан Старкель. — Промені свободи гаснули, ніби лампадки на могилах. На видноколі залишилися тільки генерал Гаммерштайн і холера, яка нишпорила тут вже від початку серпня. Вони стали повноправними господарями життя і смерті в краї”.
55 осіб загинули під час бомбардування центру Львова 2 листопада 1848 року. Серед них 42 чоловіки і 13 жінок. Іще 75 людей отримали поранення.
Денис МАНДЗЮК
Джерело: Gazeta.ua
