Циліндри, футра та «Христос Рождається!», або як львівська еліта святкувала Різдво у Шептицького

Якщо 6 січня Львів проводив у родинному колі, то 7 січня, після урочистої Літургії, всі дороги вели на Святоюрську гору. Це був день «великих візитів». Піднятися до палат Митрополита Андрея Шептицького вважали за честь і обов’язок представники всіх прошарків українського суспільства — від селян у вишитих кожухах до академіків у бездоганних фраках [1, 9].

Різдвяний підйом: Парад львівської інтелігенції

Вулиця Святого Юра (нині — Листопадового Чину) та підйоми до собору 7 січня перетворювалися на живий потік.

• Дрес-код свята: Львівські пани з’являлися у довгих пальтах з каракулевими комірами та циліндрах, а пані — у вишуканих зимових капелюшках та хутряних муфтах. Попри холод, на обличчях була піднесена радість. Вітання «Христос Рождається!» лунало сотні разів на хвилину, створюючи неймовірний багатоголосий гул [3, 7].

• Екіпажі та автомобілі: Багатші містяни під’їжджали до брами собору на винайнятих фіакрах. Цікавий факт: візники 7 січня зазвичай прикрашали коней святковими стрічками, знаючи, що за «різдвяний рейс» на Святоюрську гору отримають щедрі чайові [2, 10].

У палатах Митрополита Андрея

Митрополит Андрей Шептицький перетворив свою резиденцію на місце, де Різдво відчувалося особливо масштабно.

• Прийом колядників: 7 січня палати були відчинені для хорів. Найбільшою подією був виступ хору товариства «Боян». Коли понад сто голосів заводили «Бог предвічний» під високим склепінням палацу, здавалося, що стіни дрижать від потужної енергії [1, 5].

• Дарунки для бідних: Митрополит завжди дбав, щоб свято було в кожного. У цей день у подвір’ї Святого Юра влаштовували частування для сиріт та найбідніших львів’ян. Кожна дитина отримувала «митрополичу пачку» — пакунок із солодощами, пампухами та теплими речами [6, 9].

Таємна дипломатія за кутею

Різдво у Шептицького було також часом «високої політики». У неофіційній залі палат, за святковим столом із пампухами та узваром, митрополит приймав лідерів українських партій, меценатів та митців, як-от Олекса Новаківський чи Іван Труш. Саме тут, між колядками, часто обговорювалися плани на наступний рік: відкриття нових шкіл, лікарень чи виставок [5, 8].

Світло у вікнах собору

Коли вечірні сутінки опускалися на Львів, собор Св. Юра, підсвічений тисячами свічок, виглядав як величний корабель, що пливе над містом. Ті, хто не зміг потрапити всередину, стояли на площі перед храмом, підхоплюючи коляду, що линула з собору.

Аристарх БАНДРУК

Список використаних джерел:

1. Лильо І. Прогулянка Львовом. Путівник. — К.: Балтія-Друк, 2005. — С. 132-135 (Святоюрський комплекс).

2. Котлобулатова І. Дата за датою. Хроніка подій міста Львова. — С. 202 (Святкування на поч. XX ст.).

3. Козицький А. (ред.) Енциклопедія Львова. Том 4. — С. 210-215 (Стаття “Святоюрська гора”).

4. Центр міської історії. Проект “Інтерактивний Львів”. Стаття про палати Митрополитів [lvivcenter.org].

5. Часопис “Нива”. — Випуск за січень 1913 р. (Репортаж про різдвяні прийоми у Шептицького).

6. Газета “Діло”. — Число від 8 січня 1910 р. (Хроніка різдвяних подій).

7. Мудрий М. Андрей Шептицький і львівське суспільство. — С. 45-48.

8. Харчук Х. Архітектура ансамблю собору Св. Юра. — С. 88.

9. Островський Г. Львів. Історичний нарис. — С. 62.

10. Стаття: “Різдво з Митрополитом” // Сайт «Фотографії старого Львова» [photo-lviv.in.ua].