20 серпня 1932 року на збори у село прибув делегат від Сокола–Батька Володимир Мигаль. Після короткої промови він запропонував бажаючим стати членами спортивно – руханкового товариства. Одразу ж зголосилось 50 мужчин та 11 жінок. Вибрано старшину.
Не обійшлось і без проблем, пов’язаних з реєстрацією товариства. В листі адресованому на ім’я Григорія Хомина від 19/9/1932 р., Староство повітове у Львові повідомляє про заборону вільного згромадження товариства гімнастично-спортового в Хоросні Старому. Але згодом усе налагодилось і члени старшини приступили до спортивно-виховної роботи.
У 1932 р. члени товариства сходились на свої засідання у кооперативному домі. Для проведення вправ соколи збирались на громадській площі. До вправ «вільноруч» стануло 20 мужчин та 8 жінок. До руханкових вправ активно долучається молоде покоління – доріст у кількості 30 осіб. Мужчини у кількості 10 осіб приступили до вправ на коні, 20 до побудови веж. Нажаль, але жодного разу не приїздив у село відпоручник зі Львова. 27 серпня 1933 року старшина руханково-спортивного Товариства «Сокіл» у Хоросні–Старому скликала загальні збори на яких вдруге було обрано головою побратима Хомина Григорія. Містоголовою призначено Матвіїва Захарія.
На посаду справника вибрано Дикого Михайла, начальницею вправ стала Фітьо Анастасія, провідницею учасниць Дика Марія. За членів провірної комісії були Панчишин Михайло, Буць Іван, Данилів Михайло.
В дні 16 і 17 травня 1934 року для вивчення вправ з причини підготовки Товариства до запланованого Крайового здвигу у село прибули інструктори: побратим Роман Копач і посестра Ірена Оглій. Вивчено 4 вправи для чоловіків та жіночі. Загалом на Краєвий здвиг, присв’ячений 120 річниці з дня народження Т.Г.Шевченка, від громади села Хоросно–Старе прибуло побратимів у числі 18 осіб та посестер в числі 18 осіб. Готуючись до великого свята, соколи пошили собі однострої. Посестри – бордові спіднички у складку та вишивані блузочки з однаковим українським узором вишитим бордовими та чорними нитками, а побратими – гранатові штани та білі трикотажні безрукавки з емблемою «Сокіл» на грудях.
Учасники шикувались в ряди на чолі зі своїми провідниками, щоб бути готовими до рапорту з нагоди змагань. Лунала команда «Позір», «Струнко», вносився сокільський прапор. Начальник Сокола-Батька Ярослав Благітка звітував голові Михайлові Хроновяту про кількість готових до виконання вправ. Звучав гімн «Соколи, соколи, ставаймо в ряди”. Всі присутні співали натхненно, з піднесеним настроєм. Видовище було грандіозне, на площу вийшли колони з усіх гнізд району, на підвищенні перед масою вправляючих стояла Ірена Оглій і показувала черговість вправ , з усіма їх виконувала чітко в такт музиці. Сокільські гнізда демонстрували свою підготовку та справність.
Однак стався прикрий інцидент зі стрийськими соколами, котрі вчинили бунт – стояли непорушно, ігноруючи музику. Частина вправ була зірвана. Михайло Хроновят після проведеного розслідування, пояснив таку поведінку окремих гнізд небажанням виконувати вправи під супровід міської, фаєрманської музики (отже польська), яка доречі грала на всіх попередніх здвигах. Львівська музика складалась не тільки з поляків та жидів. Між музикантами також були й українці. Але на думку націоналістів дійство мало б відбутись під супровід музики, що приїхала зі Стрия. Перед вправами йшла сильна агітація від місцевих демагогів і це призвело до нечуваної досі несубординації у молодечих лавах. Справді, тоді зі Стрия приїхали музиканти, але вони не мали досвіду і нікому не спадало на думку що вони зможуть замінити львівських музикантів. З цього приводу соколами гнізда в Хоросно–Старому. 26 листопада цього року було проведено сходини на яких вони одноголосно одобрили резолюцію надзвичайних зборів Сокола-Батька, які відбулись 14 листопада і рішуче засудили поступок некерованих соколів на площі С-Б.
Головою Товариства було обрано Яроша Івана. Виділовими – Івана Биленя та Івана Мазура. Провідником вправ у побратимів Олексу Угрина. Головою Провірної Комісії – о.Дорика Івана. До новообраних членів старшини звернувся побратим Володимир Билень, нагадуючи обов’язки супроти централі С-Б, та діяльність в рамках власного гнізда. Далі взяв голос побратим о. Іван Дорек. У своїй короткій та теплій промові пов’язуючи діяльність Сокола у минулі та теперішні часи він наголосив : «Сокільська ідея не сміє занидіти у нашому гнізді, але під крилами Сокола-Батька повинна виховати кадри дисциплінованих, свідомих соколів та сокілок, котрі як такі напевно: До праці для неньки у вічні часи Положать все душу і тіло …» Наприкінці засідання привіт соколам з села Хоросна передав побратим Галушка від соколів з Ланів і закликав місцеве Товариство до співпраці з окружними соколами, бо як каже Сокільський гімн : «Разом соколи ставаймо в ряди»!… Попри те, що діяльність українських товариств відбувалась на громадських засадах, без державної підтримки, була сформована чітка система організації спортивних змагань. Змаги агітаційно-масового характеру були достатньо популярні і проводились у різних формах під час національних свят, народних зібрань, чи інших імпрез. Змагання проводились на усіх рівнях, з окремих видів спорту, вони були своєрідними українськими олімпіадами,традиційно визначався переможець.
Популярними й завжди масовими були такі спортивні свята, як “Запорізькі Ігрища», «Краєвий тризмаг», «Галицький марафон», турніри з відбиванки, «Дні лещатарських гінців», «Спортивне свято сільських дружин». Посеред інших популярних видів спорту частіше за все привертає увагу на себе саме легка атлетика та гімнастика. Гімнастичні вправи, елементи акробатики, художньої гімнастики були основою сокольської системи тіловиховання. Гімнастика сприймалась більшою мірою, як елемент культури, а не як вид спорту. Особливе місце серед спортивних уподобань галицької молоді займали туристичні мандрівки та походи. Такі мандрівки несли в собі не тільки фізичне навантаження, але й мали глибоке пізнавальне, краєзнавче значення. Засоби фізичного виховання і туристики дозволяли глибше зрозуміти і пізнати потребу спілкування з природою, потребу рухатися і вільно володіти своїм тілом . Від половини травня 1935 року сокільське гніздо у Хоросно-Старому щонеділі почало проводити гімнастичні вправи на «коні» за участі 8- 10 учасників.
9 червня організувало біг навпростець на 4 км. Участь брали 27 учасників. Кращий результат показав побратим Габалевич з часом 18 хв. 28 сек. На площі облаштовано скічню та стовпи для вилазу по линві. У липні було улагоджено сокільський тризмаг у якому 1 місце здобув Панчишин Василь, друге Угрин Олекса, третє Кульба Микола. В жовтні місяці вислано дружину на змагання з гуртового бігу до Львова. Серед соколів пропагується лещетарство, у листопаді ухвалено придбати рукавиці для занять з боксу. На кінець року 1935 Товариство нараховує членів дійсних 37; спомагальних 25; учасників 15; учасниць 14. На загальних зборах, що відбулись 12 січня 1936 року було перевибрано начальника стягу. Ним став 23-річний Степан Потурай. Провідниками вправ назначено наступних членів старшини: Василь Дикий, Осип Гарасимович та Катерина Кульба.
Вже 21 січня цього ж року старшина Руханково Спортивного Товариства «Сокіл» у Хоросно-Старому звернулась з листом до Славної Старшини Сокола-Батька у Львові ,висловлюючи прохання відрядити на свято в честь організатора С-Б, Сеня Горука делегата для відкриття дійства із вступним словом. Свято було заплановане на 26 січня ц.р. «Є надія, що Славна Старшина не відмовить нашому проханню». Гаразд. Голова Іван Ярош Справник Іван Билень .
16 лютого 1936 року хороснянські соколи влаштували у цілях пропаганди руханковий вечір у Красові. Було проведено вправи вільноруч, на коні, бокс-побратими, вправи з вінками – посестри. Доволі багата руханково-вокальна програма сподобалась не чисельній публіці. Виступ справив гарне враження на глядачів. Під проводом начальника побратими виставляли на протязі трьох днів Великодніх свят сторожу при Божім Гробі. У неділю 15 березня сокільське гніздо влаштувало весняний біг навпростець з перешкодами. До бігу стануло рекордне в Хоросні число змагунів, до 65 осіб. До бігу долучився гурток старших побратимів. Траса доволі важка, однак гарна своєю різноманітністю. Змагання переглядало біля 100 видців. 20 квітня на площі для вправ було було поставлено ручник, вежу до вилазу по линві та скічню. Дня 1 червня 1936 року гніздо відбуло тризмаг для посестер та побратимів. Судіювали посестра: Питльована Ольга і побратими: Шевчук та Билень. Окрім цього відбулись гурткові забіги на впростець. Участь взяло 3 гуртки чоловічі і 2 жіночі. Відстань для побратимів 200м.,для посестер 1500 м. Першим став гурток побратимів у складі: Лопатка Михайло, Теодор Дзьоба, Фуртак Осип, Чичкевич Мирон 8хв.
Серед жінок перемогу отримав гурток посестер у складі : Катерина Мельник, Лепак Анна, Стосик Марія, Камінська Марія 5хв. На свято 1 листопада на згадку про події Листопадового Чину, о.Іван Дорик виголосив реферат і відправив панахиду, а соколи на пам’ятній таблиці у церкві поклали вінок і тримали варту при стійці.
На початку 1937 року діяльність організації пішла на спад. Перші три місяці року до руханкових вправ долучалась дуже мала кількість учасників: побратимів – 10; посестер – 16. Лещатарську прогулку не відбули, сокільську ялинку не влаштовано бо побратими були роз’єднані, танцювальний курс не проводився. Загалом у товаристві спостерігається рух до розпаду. На загальних зборах кількість присутніх надзвичайно мала , лише 35 членів. 4 червня 1937 року , звітуючи у листі, перед старшиною С-Б ,голова товариства руханкового Захарія Матвіїв доповідає про «страшне роз’єднання” і просить прислати інструкторів зі Львова для підтримки у проведені Сокільського свята.
Також він зазначає, що 14 травня відбувся весняний біг на впростець з перешкодами. Траса для побратимів 2 км,а для посестер 1 км. Однак посестри до бігу не встали бо відвідували в цей час вечірнє богослужіння. У квартальному звідомленні за 6 липня ц.р. наводяться невтішні дані, котрі нажаль засвідчують спад у розвитку сокільського товариства . У анкеті під № 14 стоїть запитання : «Чи переведено приречення членів» . Відповідь – «новаків немає». Востаннє, Сокільське свято у Хоросно-Старому було заплановане на 18 липня 1937 року.
Андрій Книш
