У Львові переважно всі люблять каву. Навіть ті, хто приїздить до Львова з інших міст, за деякий час теж починає любити каву. Нині, в товаристві Торгової Марки Кава Старого Львова, хочемо підтвердити це твердження фактами. Розкажемо кавову історію Івана Боберського.
Сьогодні виповнюється 149 років від народження відомого українського педагога, громадського та військово-політичного діяча, видавця, редактора, журналіста, мецената Івана Боберського (1873–1947). Про його суспільно-культурну та військово-політичну діяльність з’явилося вже достатньо багато розвідок, зокрема й на сторінках сайту Фотографії Старого Львова. Однак, чимало таємниць є з його повсякденного життя. Мало кому відомо, що у житті Івана Боберського кава займала особливе місце. Відомості про це знаходимо у його щоденнику, листуванні, різних замітках в особистому архіві.
Особливо цінним джерелом, що вказує наскільки він полюбляв пити каву є його «Дневник» (щоденник). Документ охоплює час від 15 вересня 1918 року до 22 травня 1919 року. Перебуваючи в еміграції, спочатку з 1920 року у Канаді, а з 1932 року – у Югославії, Іван Боберський упорядкував щоденник (22 жовтня 1944 року – кінцева дата упорядкування записів) й один примірник надіслав до «Українського музею» в Празі (цей примірник згодом опинився у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України), другий – до Національної бібліотеки у Відні, третій – Осередку української культури і освіти у Вінніпезі. У 2003 році третій примірник «Дневника» Івана Боберського упорядкував та опублікував Юрій Мицик. На сьогоднішній день вдалося віднайти два примірники «Дневника», що зберігаються у Києві та Вінніпезі.
У 1918 році Іван Боберський писав свої нотатки у різний час доби та обставинах. Частину записів зроблено ним у кав’ярнях Львова та Відня. Час від часу він вказував навіть ціни на каву.
Отож, у «Дневнику» Івана Боберського за 1918 рік знаходимо декілька цікавих записів про каву та поціновувачів цього запашного напою:
Дня 26.ІХ.1918, четвер, Львів
Вечером йду до молочарні Вовка. Власник виглядає дійсно дещо вовкувато на лиці і в поведению. Але це українець і треба подивляти, що держиться на поверхні і дає добрі страви. Вечеря коштувала мене із 30 корон. Говорю з Михайлом Возняком. Він спокійний і скромний. Хоче оцінювати українське письменство, як воно росте і як виглядає, що треба додати до нього і як плекати, щоб виховало нарід, свідомий своїх обов’язків і прав. Письменство все є сніданням, або обідом, або вечерею, або перекускою для ума, щоб набирав більшої сили.
Пишу це в каварні «Сансусі». На Західнім фронті, а також над Вардаром перемагає Антанта. До вивідчика часопису «Daily Telegraph» сказав головний вожд Фош: «Ми переступили верх гори і йдемо в діл. Коли дістанемо розгін лявіни, тим ліпше».
Кава і три тістечка 4 корони, напивок для пивничного і для платіжного по 20 сотиків. Година 1-ша в ночі.
Дня 11-го жовтня 1918, п’ятниця, Відень
В прегарній каварні «Райхстрат» обговорив з Білинським видання творів Руданського з мистецько виконаними образцями. Село і місто повинні читати українські книжки, але книжки мають притягнути змістом і виглядом.
Пшеничну муку, яку я привіз для жени, попакував я і виложив на шафу в бюрі управи, щоб лишилась сухою. Чай і кава у Відні все ще добрі, але харчів мало. Місто посідає особливший чар, як ніяке друге німецьке місто в Європі. Навіть війна не потрафила попсути природної ввічливости віденців.
Дня 13-го жовтня 1918, неділя, Львів
По тих бурливих розмовах пішов я успокоїтись до каварні «Roma» при площі Фредри, де збігається сім вулиць. Камениця в шкотським стилю, каварня в приземеллю (партері) дуже приязна.
Дня 21 жовтня 1918, понеділок, Львів
Ми [разом з Сенем Горуком. – А. С.] зайшли оба до каварні поговорити і переглянути часописі.
Дня 22.X.1918, вівторок, Львів
Рано несу білля до прання, на снідання п’ю каву в Центральці. Професор Юрко Рудницький питає мене, коли піде до друку його повість, що її купив «Сокіл-Батько». Відповідаю: «Хочемо печатати, дохід потрібний на закупно землі під «Український город», але якийсь неспокій довкола».
Дня 24.X.1918, четвер, Львів
На снідання в Центральці стрічаю Ґорука і Панчака. Панчак має дивно поморщене, старе лице, хотяй молодий. Переходить попри нас Северин Левицький, вже сивий, а прецінь цілком не старий. Кава коштує 1 корону, три тістечка по короні, снідання виходить якесь дороге.
Між 1-шою і 2-гою, на обіді, укладаю лист до архикнязя. Йду до народної гостинниці і заповідаю Букшованному, що о 7-мій передам йому лист до Вишиваного. Заходжу до каварні, є Цегельський, передаю йому нарис листа, чи не додасть якої замітки.
Дня 28.Х.1918, понеділок, Львів
Читаю і пишу в Музеї, потім на каварні. Всі каварні не наші. З цілої Галичини приїздять українці до Львова і не потрафили уладити й утримати навіть однієї української каварні. Коли я одного разу зайшов в Празі до якоїсь каварні при площі Вячеслава і замовив в німецькій мові каву, удали, що мене не видять. Чекаю, чекаю, чекаю, чекаю, нема кави. Тоді відозвався я до обслуги по-українськи. Зрозуміли, що мають перед собою якогось слов’янина, який в чеській каварні відважився ґерґотати по-німецьки. Подали каву, цукор і краяну булку з приязним усміхом. Потрібна у Львові каварня, де говорять зі слов’янами виключно по-українськи, стіни украшені на український лад, прислуга у вишиваних сорочках і синіх жупанах. Кава, печиво, всякі напитки мусили б бути перворядної якости. Це могло б статись, коли б свої однодушно підперли свого.
Замовляю кілька тістечок і пишу дальше. Якась жадоба солодощей, бо чуюсь змучений.
Дня 29.X.1918, вівторок, Львів
В молочарні кава з молоком 8 корон. Приніс я з собою 12 яєць, щоб в молочарні зварили мені на твердо. Це домашній припас. В каварні кава, чай і булочки 2,70 корон. Гроші стають якісь безсильні супроти хліба, молока і масла.
Дня 2.XI.1918, Львів, субота
На вечерю вийшов я скорше, бо вчора прийшов перед замкнені двері. Приніс я два медівники для Добрянського. Зайшов однак ще на короткий час до каварні Сансусі на часописі. Читаю, якийсь панок зближається до мого столика, показує на котрийсь часопис і каже: «Czy mogę prosić?». Відповів я дуже ввічливим тоном: «Прошу дуже, свобідне». «Nie rozumię, wolne?» – відповів панок, взяв часопис, вернув до свого стола і говорив голосно до пивничого: «Панімаєтє? Ето істінно рускі народ. Маєте ґаваріть только па рускі. З мной нє шуткі». Повтаряв це кілька разів, голосно на цілу порожню каварню, бо сидів в ній лишень він і я. Пивничий нічо йому не відповідав, але коли приносив мені каву, запитав зниженим голосом: «Чи безпечно?» – Успокоюю його відповіддю: «Стійки ходять, длячого малоб бути небезпечно». Часописі прочитані, плачу вісім і пів корони, одягаю плащ, припоясую ремінь з баґнетом, надіваю мазепинку на голову. Панок дивиться люто, але нічо не говорить. Я також нічо не кажу і виходжу мовчки з каварні. Спішусь до Музея, де пакуємо до 9-тої години.
Дня 3.ХІ.1918, неділя, Львів
Йду на снідання до Вовка. Дві кави і медівник 3 корони. Питаю Вовка: «Робили ви вчера службу?»– «Був я до 8-мої в Народнім Домі. Надїхали фаєрвахи і їх наші гальмували. Стрілили, бо не хотіли станути, а потім їх завернули. А одного з наших вбили, таки наші». Не питаю дальше, бо це вже може бути видумка, щоб щось нечуваного оповісти.
Дня 14.XІ.1918, четвер, Львів
Під червоною плахтою з військового намету не змерз я нині в ночі. Випив каву з цукром, дві склянки, яку набрав я собі впрост з возової кухні на подвірю Ратуша.
Дня 15.ХІ.1918, пятниця, Львів
Рано, по каві пійшов я до намісництва. При каві був молоденький хорунжий в чоботах з холявами і з острогами. Десь, видно, служив в провіянтовім таборі. Тепер не їде на коні, ані на возі. Пощо йому острогів? Командант залоги магістрату також з острогами і в високих жовтих чоботах. Харчовий Метельський також з острогами. Всі опинились з поля на бруці.
На вечерю пироги і кава, але я голоден.
Дня 16.ХІ.1918, субота, Львів
Студінь. В ночі треба вставати і бігати на малу сторону до виходка, де тихо стоїть вонюче озеро. Не пю кави на снідання, хочу їсти лишень хліб, який має мені видати капраль Гера, але його нема в «Портієрці».
Дістаю на вечерю яєчницю, каву з молоком і хліб. Не відчуваю, що я заспокоїв голод по цілодневній біганині.
Дня 17.ХІ.1918, неділя, Львів
В ночі зимно на підлозі спати. Я скулився в четверо, щоб не замерзнути, встав захриплий, з болем голови, голоден, голоден. Кави не пив я, бракувало мені до цього рішучости, взяв я лишень один бохонець хліба через крати на два дні, зїв скірку, сховав мякушку в шуфляду і вийшов.
Лікар поляк, що зачіпив мене одного разу в центральній каварні, заговорив до мене в городі по українськи, що має много роботи. Кожний робиться приємний і не знає, як збути свою чемність при зміні порядку.
Дня 18.ХІ.1918, понеділок, Львів
На обід росіл з макароном, мясо з бульбою і капустою, без смаку, бо без ніякої заправи. До того горнятко кави. Я був ситий і не боявся зимна і перестуди.
Дня 19.ХІ.1918, вівторок, Львів
На снідання одержав я білу каву. Нині дістав я два бохонця хліба. Незнаю, чому два, а не оден. На обід юшка, мясо з бульбою, макаран з яблоками. Виглядає на празник, але пайки малі.
Андрій СОВА
історик
Джерела та література:
- Боберський І. Щоденник, 1918–1919 рр. / Упоряд. Ю. А. Мицик. – Київ: Вид. дім «КМ Академія», 2003. – 260 с.
- Сова А. Іван Боберський: суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-виховна діяльність: монографія; Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України; Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського; Центр незалежних історичних студій. – Львів, 2019. – 512 с.
- Сова А. Іван Боберський і Листопадові події у Львові 1918 року // Новітня доба / гол. ред. Михайло Романюк; НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича. – Львів, 2020. – Вип. 8. – С. 185–211.
