Пола Шаліт – тендітна квітка музичного Дрогобича початку ХХ століття

0
446
Пола Шаліт - тендітна квітка музичного Дрогобича початку ХХ століття

Представниця знаної і шанованої родини іудейської громади Дрогобича, Пола Шаліт (Paulina Szalitówna, Paula Szalit) народилася 5 листопада 1886 року. Вона рано виявила свої небуденні музичні дані: вже в чотири роки чітко називала які чорні, а які білі клавіші утворюють акорд.

Початково обдарована дівчинка вчилась в класі свого стрийка Генрика Шаліта в Дрогобичі. Популярний і прогресивний педагог фортепіано, він мав у містечку приватну музичну школу на вул. Св. Яна, 12 (нині вул. Тарнавського), а також, за традицією часу, керував складом-магазином фортепіано і роялів марок «August Förster», «Bechstein», «Caps», «Ibach».

Його педагогічна методика сприяла ранньому і багатогранному розвитку таланту: про це свідчить те, що серед його учнів є кілька уславлених вундеркіндів.

Зокрема, випускник дрогобицької піаністичної школи Г. Шаліта, а далі – професорів Ігнаца Фрідмана й Теодора Лешетицького, піаніст, композитор і педагог Ігнаци Тігерман (Ignacy Tiegerman 1893-1968), здобув значне міжнародне визнання, що засвідчує стаття польськомовного єврейського видання «Chwila»: «Відомий зі своїх недавніх концертів Європою піаніст-дрогобичанин Ігнац Тігерман, будучи на вершині своєї слави, обійняв посаду директора музичної консерваторії в Каїрі, яка є найбільшим вищим музичним закладом у Єгипті. Тігерман, який кілька років присвятив себе виключно педагогічній праці, позавчора виступив з сольною програмою у Memoriał Hall American University в Каїрі. Цим концертом він здобув нечуваний успіх. Багатомовна преса Єгипту не могла дібрати слів захоплення від гри цього маестро клавіатури. Як нам повідомляють, невдовзі він виступить з симфонічним оркестром Єгипетського музичного товариства у головних центрах Єгипту і Палестини» [17, с. 13]. Музикант став вчителем музики єгипетського принца Хасан-Азіз-Хасана, з яким зберіг дружні стосунки.

Фото Северина Сапруна-молодшого з його вчителем Генриком Шалітом
Фото Северина Сапруна-молодшого з його вчителем Генриком Шалітом

Українська громада Дрогобича також пишалась вундеркіндом-піаністом з цієї школи – під орудою Генрика Шаліта починав свій професійний шлях Ярослав Северин Сапрун-молодший (1923-1977), який виступав з публічними концертами у прямих трансляціях львівського радіо вже в 10-річному віці (від 1933 року).

Анонс концертного виступу 10-річного Ярослава Северина Сапруна-молодшого в прямому ефірі на Львівському радіо
Анонс концертного виступу 10-річного Ярослава Северина Сапруна-молодшого в прямому ефірі на Львівському радіо

У 1941-1942 рр. навчався у класі видатного піаніста і композитора В. Барвінського в державній музичній школі з українською мовою навчання (наставник вважав його одним зі своїх кращих учнів) [1, с. 227]. Продовжив освіту у Віденській музичній академії у класах Вірера та Бруно Зайдльгофера, з успіхом гастролював у країнах Європи. Після еміграції до Південної Америки (Буенос-Айрес), заснував власну школу, а згодом виїхав до США, де працював у набірному цеху друкарні «Свобода».

Повертаючись до головної героїні допису зазначимо, що вона вже в 9-річному віці продовжила навчання у Відні в знаного піаніста Роберта Фішгофа (Robert Fischof). Тоді ж почалися її публічні виступи містами Галичини як піаністки-вундеркінда.

Рецензія на концерт 9-річної Поли Шаліт
Рецензія на концерт 9-річної Поли Шаліт

Відомий піаніст Генріх Шенкер (Heinrich Schenker), який, ймовірно, був на одному з її концертів у 1895 році, під враженням від нього писав в своєму щоденнику: «14 лютого дев’ятирічна дитина, Паула Шалліт, продемонструвала дивовижне обдарування. Дівчинка виконувала настільки приголомшливо, що – прямо кажучи – вона перевершила очікування глядачів. Вона вразила велику і дуже вигустувану  аудиторію. …. Слухачів захопили найкращі якості її гри: чудовий ритм і елегантно розвинута спритність пальців, а також спосіб, у який її витончене почуття настрою, мелодії і гармонії виходило з них. Щоправда, вони не помічали найкращі якості, якими вона наділена на рівні природного чуття: її тонку педальну техніку, якою вона володіє не гірше за зрілих віртуозів. Ця педальна техніка для неї – не просто активна робота стопою, але дає їй змогу реалізувати своє відчуття мелодії та гармонії, в той час як для більшості піаністів це так і залишається таємницею мистецтва» [8, С. 60]. В подальшому Г. Шенкер був також свідком імпровізації юної піаністки в спільному виступі з 14-річним скрипалем-вундеркіндом Броніславом Губерманом.

Броніслав Губерман
Броніслав Губерман

5 квітня того ж року Ежені д’Альбер (Eugen d’Alber, учень Ференца Ліста, який невдовзі став її педагогом), писав у відповідь на лист-звернення Г. Шенкера: «Я щиро погоджуюсь з думкою про те, що вона поки що повинна вчитися у Вас, бо ви серйозний музикант і будете спрямовувати панночку в правильному керунку … Мені дуже хотілося б якомога швидше дізнатися, чи точно панночка перейде на навчання до мене, і якщо так, коли. … Отже, ви б взяли на себе узгодження цього з  молодою леді від мого імені в проміжний період?» [15].

Наступний етап навчання Поли відбувався під керівництвом кількох прославлених концертуючих піаністів і педагогів. Сам Г. Шенкер підтримував листування зі своєю талановитою ученицею до останніх днів, а також фіксував її здобутки в своєму щоденнику. Від 1896 р. вона вчилась під керівництвом Ежені д’Альбера. Перший публічний виступ як його учениці відбувся у Відні 14 лютого. У віці 10 років Пола дебютувала в Ляйпцігу і Вроцлаві, дивуючи публіку зрілістю своїх прочитань. Щоденник Г. Шенкера 1897 року (дата не вказана) фіксує: «Паула Шаліт готується до концертів: зокрема, фуги Й. С. Баха в cis-moll (5 голосна) і es-moll». Вона виконувала віртуозні та складні для інтерпретації твори Й. С. Баха, Ф. Ліста і Ф. Шопена, а поряд з ними – свої власні композиції. Ще одна європейська знаменитість, піаніст-галичанин Артур Шнабель, який був на одному з цих концертів, назвав її «найздібнішим дитям світової піаністики».

Неодноразово вона виступала у Відні, численних містах Німеччини та Польщі. Її концертні програми були відзначені численними захопленими відгуками у пресі, зокрема такими як:

«Музичні шанувальники у Відні дуже зацікавились дитячим феноменом, Полою Шаліт, у віці десяти років. Коли вона ще не носила довгого одягу, підбирала на піаніно одним пальцем ноти пісеньок, які вона почула, співала, і задовго до того, як вона мала уявлення про друковані ноти, вона грала мелодії власного компонування – пісні, танці тощо. Її музична техніка не культивувалася, поки їй не виповнилося сім років. Спочатку її навчав дядько, а далі – професор Фішгоф і Ежені д’Альбер. Кажуть, гра маленької Паули чарівна, не тільки завдяки її чіткій техніці і енергійному звуку, що дивує від рук настільки малих, що вони навряд чи можуть розтягнутись на октаву, а також тому, що мала Паула має дуже розумних батьків, які бачать, що вона не перевершує своїх сил. Вона ніколи не гастролювала на концертах, а лише з’явилася на публіці у Відні, Празі та Берліні» [18, с. 346].

І ще один відгук: «Вона є володаркою свого інструменту у всіх відношеннях; вона розуміє свій геній. Що стосується техніки в звичайному розумінні, то вона не має чого вчитися … Її фразування є природним і невимушеним, вона ніколи не прагне ефекту, але лише строгої продуманості … Міс Шаліт наділена мудрістю, яка охоплює внутрішній зміст мистецтва, духовністю, що бачить у ньому більше ніж чуттєву красу звуків … за майже загальною згодою вона була визнана митцем, наділеним цілком винятковими даними» [7, с. 130].

Іноді відгуки преси були більш стриманими, наприклад:
«В її прочитанні творів Бетховена, Мендельсона і Шопена була відсутня глибина почуттів, але вони демонстрували розум і музикальність, які, в поєднанні з делікатним туше і прекрасною виконавською технікою, свідчать про виняткові здібності» [11, с 120].

Вона була описана авторитетним німецьким музичним критиком Вальтером Німаном як «справжній феномен піаністичного та музичного таланту» [12, с. 155].

Пола Шаліт у 10-річному віці
Пола Шаліт у 10-річному віці

Від наступного (1898) року юна Паула навчалась у Юзефа (Йосифа) Гофмана (Josef Hofmann) і вже будучи його ученицею здійснила низку концертних виступів в Перетербургу і Москві. Після від’їзду Й. Гофмана до США та за його рекомендацією 13-річна піаністка потрапляє в клас до Теодора Лешетицького (Theodor Leschetizky), віденського педагога, про якого мріяли всі тогочасні піаністи (навчається в нього у 1899-1901 рр.). Анонс на її виступ у «Wiener Abendpost» вказує: «Пола Шаліт, ще дуже молода, володіє біглістю, карколомною технікою, що демонструє великий темперамент і дотик генія. Д-р Генріх Шенкер ввів її в музичне мистецтво, з усією ґрунтовністю і базовими навичками, а в подальшому її талант розвивається під керівництвом Теодора Лешетицького» [19, с. 20]. Далі були тріумфальні виступи в Берліні (1902, 1904, 1907) і Варшаві (1903, 1905), численні концерти у Львові і Кракові (1904), в тому ж році відбулося велике турне Англією і Скандинавією.

Анонс зарубіжних концертних виступів
Анонс зарубіжних концертних виступів

Все частіше молода піаністка компонувала сама, насамперед для фортепіано, а свої нотні збірки, і окремі композиції друкувала найчастіше у видавництві Riesa i Erlera в Берліні, а також у Відні і Ляпцігу.

З її доробку вдалося встановити фортепіанні твори: «Intermezzo» cis-moll, «Traeumerei» (1897), цикл п’єс «Morceaux», op. 2 (1900, присвячений вчителю Е. д’Альберу) (1. «Rêverie. Impromptu», 2. «Mazurka. Valse», 3. «Tendresse. Scène de Ballet», 4. «Intermezzo. Gavotte»), цикл «Klavierstücke» ор. 3 (1. «Praeludium» f-moll, 2. «Carpiccio», 3. «Intermezzo» f-moll, 4. «Impromptu»), а також твори для голосу і фортепіано (1897) «Im Winter» («Schlaf ein, mein süsses Kind», «Tanzlied aus Dalekarlien» («Komm’, o komm’, lieb Mädchen»).

2 вересня 1906 року Г. Шенкер записав у своєму щоденнику: «Пола Шаліт викладає у Львові – це кінець вундеркінда?!». Справді з цього року (музикантці за два місяці виповнилося 20 років) її ім’я знаходимо серед педагогів прогресивного новаторського приватного навчального закладу – Львівського музичного інституту Анни Нєментовської (який згодом став Консерваторією ім. К. Шимановського). ЛМІ відрізнявся великою відкритістю інноваційним методикам і практикою запрошення до співпраці «доїжджаючих професорів» – європейських світил з Кракова, Відня, Варшави, Мілану та ін., які кілька разів на рік у Львові відвідували пописи учнів та студентів, проводили майстер-класи, давали публічні концерти на престижних сценах міста. Не менш активними в плані концертування були й постійні педагоги закладу. Востаннє на сцену Пола Шаліт вийшла 17 жовтня 1913 року в камерній програмі, в якій також брав участь славетний польський скрипаль Павєл Коханський.

Про успішність педагогічної роботи молодої викладачки класу фортепіано та подальший період її життя відомо дуже мало. Очевидно вже тоді й почалися проблеми з психічним здоров’ям. Зберігся один лист 1918 року від Поли Шаліт до Г. Шенкера з її портретом.

Пола Шаліт, одне з фото, надісланих вчителеві
Пола Шаліт, одне з фото, надісланих вчителеві

А 13 листопада 1918 року Г. Шенкер записав у своєму щоденнику: «Місіс Пайрамолл передала мені лист від міс Шаліт, в якому вона просить моєї поради в своєму важкому становищі» (очевидно пряме листування їй не завжди недоступне); і двома днями пізніше: «До міс. Szalit (лист): Я рекомендую терпіння: невтомність при проведенні уроків – це випробуваний і перевірений рецепт».

У 1920 році Пола Шаліт пішла з життя, будучи пацієнткою закладу для нервово хворих у Львові на Кульпаркові.

Як іудейка, вона була похована на маленькому запущеному єврейському цвинтарі поблизу закладу, від якого нині залишився лише спомин.

Місце, де знаходився єврейський цвинтар (вул. Боткіна)
Місце, де знаходився єврейський цвинтар (вул. Боткіна)

Можливо, архіви лікарні з великою історією, могли б привідкрити завісу сумного завершення шляху тендітної квітки музичного Дрогобича початку минулого століття.

Роксоляна ГАВАЛЮК
музикознавець, викладач КЗ ЛОР ЛМК ім. С. Людкевича

Література:

  1. Карась Г. Збереження і популяризація творчої спадщини Василя Барвінського митцями українського зарубіжжя. Прикарпатський вісник НТШ. Слово. 2009. № 2 (6). С. 222–235.
  2. Наш 10-літній пяніст у радіо. Діло.1933. № 83. Березень, 4.
  3. Cohen Aaron I. Szalitowna (Szalit), Paulina.International Encyclopedia of Women Composers. New York: Books & Music (1987), p. 683.
  4. Die Zeit, February 22, 1896.
  5. Dybowski S. Słownik pianistów polskich [Dictionary of Polish Pianists]. Warsaw: Selene, 2003. 879
  6. Dziadek M. Szalitówna Paulina, [w:] Leksykon muzyków pedagogów.PSB, t. XLVIII; EM PWM, t. X.
  7. A.B. as quoted in The Academy and Literature, Jan. 30, 1904, p. 130.
  8. Federhofer H. Heinrich Schenker: Nach Tagebüchern und Briefen. Oswald Jonas Memorial Collection. University of California, Riverside (Hildesheim: Georg Olms Verlag, 1985), p. 60.
  9. Federhofer H. Heinrich Schenker als Essayist und Kritiker (Hildesheim: Georg Olms, 1990), pp. 321‒322 [complete review of February 14, 1896 concert, in Die Zeit, February 22, 1896].
  10. Harold C. Schonberg. The Great Pianists. New York: Simon and Schuster, 1963. 353.
  11. London Concerts and Recitals: Pianoforte Recitals.Musical Times. 1, 1904. p. 120.
  12. Niemann W. Meister des Klaviers. Berlin 1919. 155.
  13. Paula Szalit [Paulina Szalitówna] Schenker Documents Online. – URL : http://www.schenkerdocumentsonline.org/profiles/person/entity-000878.html
  14. Polski kalendarz muzyczny na rok 1920, red. M. Skolimowski, Warszawa: Polska Artystyczna,1920.
  15. Schenker H. Selected Correspondence, ed. Ian Bent, David Bretherton and William Drabkin (Woodbridge: The Boydell Press, 2014), pp. 4‒5 [complete letter of April 5, 1906 from d’Albert to Schenker].
  16. Schonberg H. The Great Pianists. New York: Simon & Schuster, 1963. 353.
  17. Sukces drohobyczanina na estradah koncertowyh Egipty. Chwila. 1935. № Mach, 31. s. 13.
  18. (Untitled notice), Werner’s magazine (Chicago: Werner’s Magazine, v. 19 (Jan.-Aug. 1897), p. 346.
  19. Wiener Abendpost. 1897. Nowember, 28. S. 20.

 

Loading...

Напишіть відгук

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.