Місце для пам’ятника вибирали довго й прискіпливо. Могло б так статися, що Міцкевич постав би біля сучасного Львівського Державного Університету, неподалік від Опери, що тоді ще тільки будувалася, або поблизу собору святого Юра. Поруч з Оперою місце було надзвичано вдалим, але через близькість Полтви в колекторі, вирішили не ризикувати.
Нарешті вибрали Маріяцьку площу, звідки перенесли трохи вбік статую богородиці і фонтан. Наріжний камінь було закладено в день столітнього ювілею поета, 24 грудня 1898 року.
П’ять років тривало створення монументу (на кошти з внесків громади) – і нарешті 10 жовня 1904 року пам’ятник було відкрито в присутності сина поета, Владислава Міцкевича. Урочистості з нагоди відкриття монументу тривали тиждень! Було все, як треба: святково прикрашені вулиці і будинки, урочисте богослужіння, львівський композитор Станіслав Нєвядомський написав спеціальну кантату, яку виконував перед монументом зведений хор зі 150 осіб.
А починалося все ще в далекому 1897 році, за рік до сторіччя з дня народження автора “Дзядів” і “Пана Тадеуша”. Великі урочистості планувалися по всій Польщі: приміром, і у Варшаві, і у Кракові теж олімпійськими темпами йшло спорудження монументів поету. Більше року комісія зі зведення пам’ятника у Львові розглядала різні варіанти майбутньої прикраси міста, а в лютому 1898р. головний редактор Gazety Lwowskiej Адам Креховецький запропонував створити монумент у вигляді колони. У конкурсі на найкращий проект розглядалися лише роботи, де б була присутня колона.
З 20 проектів, поданих на конкурс, що розпочався 10 грудня 1989 року, у “півфінал” увійшли дві роботи: Яна Завєйського та Антоні Попеля, учня скульптора Марконі (це його роботи оголена красуня вітає відвідувачів Етнографічного музею). Проекти були схожі: колона (куди ж без неї), біля неї фігура Міцкевича, над поетом – крилатий Геній Поезії з лірою (Попель) чи лавровим вінком (Завєйський). Тільки завершення монументу були різними: у Завєйського зірка, у Попеля тринога з невгасимим вогнем. Перемогу отримав А. Попель, отримавши нагороду в 1000 австрійських крон. А оте відмінне від проекта-конкурента навершшя пам’ятника (висотою в 3 метри!) виконав український скульптор Михайло Паращук.
Непросто було й вибрати виконавця робіт, й потрібні матеріали. Одна з львівських фірм за поставку рожевого граніту і його обробку запросила 95-99 тисяч корон. А міланська фірма Іннокентія Піровано за той самий матеріал запросила лише 64074 корони. Патріотизм – чи економія? Компроміс: граніт взяли італійський, а обробляли камінь львів’яни. Частина колони, якою займався М.Паращук важила 16 тонн. Монтували її зха допомогою спеціального підйомника. Коли у вечірній час встановлювали колону, у небі спалахнули смолоскипи і вогні феєрверків. Вартість усього будівництва становила 200 тисяч корон, з них 40 тисяч – гонорар скульптору Антоні Попелю.
На сьогоднішній день цей монумент вважається чи не найкращим з усіх існуючих пам’ятників Міцкевичу в світі і безперечною візитівкою Львова.
Реклама в блозі: Протягом тривалого періоду історії готелі Львова відігравали в житті міста дуже важливу соціальну економічну та політичну роль. Тут зупинялися купці, котрі привозили до міста дорогі вишукані тканини, тут зустрічали вельмож та консулів інших держав, тут відбувалися бали.
