Італієць Ріккардо Гуаліно трохи менше століття тому зробив колосальну справу – почав забудовувати пустельний острів Голодай в Петербурзі, запросивши кращих архітекторів того часу. Газети обіцяли цьому величезному кварталу майбутнє Манхеттена. Але Манхеттен не вийшов, і про Ріккардо Гуаліно в Петербурзі забули, адже розпочалась Перша світова війна.
Проте сьогодні нас більше цікавить, що саме пов’язує італійця Ріккардо Гуаліно з Волинню? Що потрібно було 100 років тому успішному фінансисту, підприємцю, меценату, колекціонеру та кінопродюсеру у волинських лісах? Але для початку трішки про нього самого.
Гуаліно став мільйонером у 30 років. Уродженець п’ємонтського містечка Бієлла, спочатку скромний адвокат в Генуї, він звернув свою увагу на Східну Європу і на Російську імперію. Подорожуючи Буковиною, Поділлям, Поволжям і Каспієм, він створив компанію «Румунські ліси». Своїм компаньйоном обрав Остіна Чемберлена, в минулому міністра фінансів Великобританії.
В 1908 році амбітний італієць Гуаліно оселяється на Волині. Саме тут він купує кращі землі з дубовими лісами розміром 23 тисячі гектарів. Італієць планує не лише бізнес, а й приватне життя на Волині, тому оселяється в маєтку поблизу села Листвин на Дубенщині.
Гуаліно і компаньйони розпочали на початку 1900-х активно рубати волинський ліс і продавати його в Європу. Проте італієць не лише вивозив дорогі ресурси, а й розбудовував село Листвин. Саме завдяки йому там проклали залізничну колію, побудували лікарню та школу.
В біографії італійця є згадки про його приїзд на Волинь, де в далеких селах він побачив архаїчне життя, місцеві жителі хворіли на туберкульоз, тому для того, щоб полегшити їм життя, і створити нормальні умови, він відкрив лікарню. Гуаліно одним із перших проводив меліорацію на Волині за свій кошт, також видавав кредити місцевим мешканцям, допомагав будувати будинки.
Італієць планував назавжди оселитись у Волинському краї, і навіть одну із двох доньок назвав Листвинія на честь свого маєтку. Проте через 10 років маєток в нього відберуть у зв’язку із початком Першої світової війни. І Гуаліно за виручений капітал зведе під Туріном замок в стилі Відродження, який декорує картинами та предметами античного мистецтва.
В якийсь момент ще до війни Гуаліно стає тісно на Волині. Відпочивши від міського гамірного життя якийсь час, він вирішує підкорити Петербург. Купує там землю. Для місця забудови обирає острів Голодай. Цей острів після революції назвали островом Декабристів. «Мій Ельдорадо» – так ласкаво називав італієць в ті роки своє будівництво в Петербурзі.
В проект «Новий Петербург» передбачалося тоді поселити півмільйона людей. У 1914 році в «Новий Петербург» протягнули навіть трамвайну лінію. Але будівництво зупинили. В будівлях Гуаліно розмістилися військові госпіталі.
Гуаліно покидає Волинь з дружиною та дітьми на початку Першої світової війни, спочатку вони виїхали в Німеччину, і далі в Італію через Швейцарію. Його капітали та землі в Російській імперії були втрачені назавжди.
8 грудня 1919 р. подружжя Гуаліно переїжджають в Турин. Після закінчення Першої світової війни Гуаліно організував доставку з Америки вугілля для італійського уряду. Гуаліно мав також частки участі у французьких і англійських банках, в італійському Credito Italiano, в газетах, в італійських підприємствах, таких як Фіат Джованні Аньєллі. У Фіаті Гуаліно стає віце-президентом компанії. Паралельно сприяє розвитку великих суднобудівних верфей в Техасі і в Міссісіпі, де заснував такі компанії як Snia (Società Navigazione Italo Americana – Італо-американська судноплавна компанія), яка тоді займалася судами і торгівлею, Unica (виробництво шоколаду), а також підприємства з виробництва штучного шовку, віскози.
Потім він створив нову фірму Snia-Viscosa – підприємство, що спеціалізувалося у виробництві штучного шовку. У 1926 р він заснував в Парижі банк Oustric, через який він фінансував і оздоровлював різні підприємства, передаючи їм свій динамізм: виробництво текстилю, вовни, шкіри, лінолеуму, взуття та цементу.
Гуаліно зумів створити собі настільки солідне становище, що в 1925 р. його вважали одним з найвпливовіших людей Європи.
Цінним джерелом перебування італійця на Волині є фото з села Листвин на Дубенщині (сучасна Рівненська область), які зробили його дружина Чезаріна. На фото, які нам вдалось розшукати бачимо підприємство по обробці дерева, а також місцевих жителів, які працюють в лісі.
На старості літ Гуаліно писав мемуари, про Волинь він сказав такі слова: «Не можу забути зіркові небеса, сани, що мчаться по снігу, сухі степи, темні гаї…».
Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО
Джерело: Хроніки Любарта
