6 січня у Львові початку XX століття було днем дивовижного релігійного двобою та водночас абсолютної гармонії. Доки римо-католики святкували завершення свят виходом «Трьох Королів», українська громада лише завмирала в очікуванні Святвечора. Це був день, коли місто пахло одночасно морозним сіном, паленим ладаном та солодким маком [1, 9].
Ринок як епіцентр підготовки
З самого ранку 6 січня площа Ринок та прилеглі вулички — Руська і Сербська — перетворювалися на ліс із Дідухів.
-
Дідух-гігант: Селяни привозили снопи жита такої висоти, що вони ледь проходили у двері львівських кам’яниць. Найкращий Дідух мав бути з «вусами» (остюками), бо вірили: що пишніший сніп, то багатшим буде наступний рік для родини [3, 10].
-
Пошуки омели: Цікавий факт: саме 6 січня львів’яни масово купували омелу. Римо-католики вішали її над входом після відвідин костелу, а українці прикрашали нею кути кімнат поруч із сіном [6].
Кулінарні секрети: Кутя «по-міському»
Львівська кутя була особливою — вона відображала статус міста як столиці Галичини.
-
Багата начинка: На відміну від сільської куті, у Львові до пшениці додавали не лише мак і мед, а й екзотичні на той час цукати, мигдаль та навіть терті марципани, які купували в цукерні Залевського на вул. Академічній, 10 [1, 5].
-
Борщ із «вушками»: Головною інтригою кожного Святвечора був розмір «вушок» (крихітних вареників із грибами). У престижних родинах на вул. Панській (вул. Франка) господині змагалися: чиї вушка будуть настільки дрібними, щоб у ложку їх помістилося рівно дванадцять [7, 9].
Містика Трьох Королів та написи крейдою
Поки в українських хатах готували вечерю, католицький Львів штурмував Латинську Катедру (пл. Катедральна, 1).
-
Золото і ладан: 6 січня освячували шматочки золота (зазвичай обручки) та крейду. Цікавий факт: освяченою крейдою на дверях писали «K+M+B» (або «C+M+B» — Christus Mansionem Benedicat / «Христос благословляє цей дім»). Якщо ви пройдетеся Львовом сьогодні, ви все ще знайдете ці написи на старих дверях, що є прямою тяглістю традиції столітньої давнини [2, 8].
Забобони 6 січня: Чого боялися львів’яни?
-
Перший гість: Напередодні Святвечора на вулиці Вірменській чи Краківській дуже сподівалися, що першим до хати зайде чоловік. Якщо ж першою заходила жінка (навіть сусідка за сіллю), це вважалося поганою прикметою на весь рік [3].
-
Павук у кутку: На відміну від сучасних господинь, львів’янки 100 років тому не вимітали павутиння перед 6 січня. Павук вважався символом удачі, який «плете долю» на наступний рік [10].
Вечірній акорд: Коляда, що зупиняла трамваї
Коли на небі над Високим Замком з’являлася зоря, місто занурювалося у тишу Святвечора. Але вже за кілька годин вулиці заповнювали вертепи. Цікавий факт: найбільші вертепи організовували студенти Львівського університету та «Політехніки». Вони ходили з величезними зірками, що світилися зсередини свічками, і іноді навіть зупиняли перші львівські трамваї на вул. Коперника, щоб заколядувати водієві та пасажирам [5, 9].
Аристарх БАНДРУК
Список використаних джерел:
-
Лильо І. Прогулянка Львовом. Путівник. — К.: Балтія-Друк, 2005. — С. 120-125 (Атмосфера свят).
-
Козицький А. (ред.) Енциклопедія Львова. Том 3. — Львів: Літопис, 2010. — С. 640-642 (Свята і традиції).
-
Котлобулатова І. Львів на фотографії. 1860-2006. — Львів: Центр Європи, 2006. — С. 28-30 (Світлини ринків та площ).
-
Центр міської історії. Проект “Інтерактивний Львів”. Стаття “Різдво у Львові” [lvivcenter.org].
-
Газета “Діло”. — № 4 від 6 січня 1912 р. — С. 1-2 (Святкове число).
-
Gazeta Lwowska. — № 5 від 6 січня 1905 р. — С. 3 (Свято Трьох Королів).
-
Мудрий М. Львів: місто, суспільство, культура. — Львів, 1999. — С. 234-237.
-
Харчук Х. Сакральна архітектура Львова. — С. 112-115.
-
Островський Г. Львів. Історико-архітектурний нарис. — С. 56.
-
Стаття: “Традиції галицького Святвечора” // Сайт «Фотографії старого Львова» [photo-lviv.in.ua].
