Львів настільки прекрасне місто, що його хочеться відтворювати – малювати, фотографувати і анімувати. Чи є проблеми в створенні львівської анімації, в яких мультиках і як зображався Львів, а також про талановитих аніматорів нашого міста далі у матеріалі.
В 2013 році вийшов чудовий мультик під назвою «Лежень», відзнятий за казкою Юрія Винничука. Там львівський замок, своєрідна говірка і персонажі в історичних костюмах. Яскравий, цікавий, повчальний мультик про з першого погляду лежебокого, але насправді хороброго парубка зібрав безліч переглядів на ютуб-каналі. Режисером та автором сценарію анімації стала українська художниця-мультиплікатор Людмила Ткачикова, виробництво – «Укранімафільм».
Людмила Ткачикова для «Фотографій старого Львова»:
– Чи багато часу знімаються такі мультфільми як «Лежень», і в яких умовах бюджетування вдалось його відзняти?
– 2013 рік – це ще було до війни, знімали все за державний кошт. Ми подавали проект на державний пітчинг і виграли. По часу такого плану мультфільми робляться приблизно півтора року, «Лежень» ми робили менше, десь місяців 8 (анімація має 11хв).
– Як щодо відтворених костюмів персонажів – у вас були якісь історичні консультанти?
– Ні, ми самі цікавились історією і костюмами стародавніх часів. Загалом це умовні костюми, умовні інтер’єри, натуральні тільки тексти. Цікаву пісню в мультфільмі «Квітка ружова між тернівками» виконала прекрасна актриса Наталя Сумська. Історія ж її така, що батьки Наталі колись працювали в львівському театрі ім. М. Заньковецької. Там також працював художник по костюмах, який наспівував цю пісню і маленька Наталя коли ходила туди з батьками, то занотувала її, а тепер вона нам цю пісню подарувала і заспівала.
– Як ви думаєте – що бракує львівській анімації, українській анімації загалом, щоб її могли поширювати, популяризувати, як, наприклад, мультфільм «Микита Кожумяка», який розкупили і показували в більше чим 20-ти країнах світу, в чому феномен успіху?
– Я б сказала, що причина не в грошах, зараз українська анімація має гроші з бюджету досить великі, можливо популярність 3д анімації, якою ми особисто не займаємось.
В мультсеріалах «Духовне намисто» і «Легенди України» компанії «Арт-Відео» теж можна знайти куточки Львівщини, зокрема, в «Духовному намисті» – святі місця такі як церква Юра, Преображенська церква, Патріарший собор Воскресіння Христового, про Андрея Шептицького і край де він народився та ін. Сергій Гармаш був автором і режисером даних анімацій.
Сергій Гармаш для «Фотографій старого Львова»:
– Чи важко було відтворювати в мультфільмах архітектурні споруди Львова?
– Процес створення цих мультсеріалів – це є потік, це не була надзвичайно індивідуальна робота, це серійність, ми за основу брали фотографії і їх перемальовували, це проект навіть не Full HD. Доволі була велика команда, ми декілька серіалів робили одночасно, щоб сказати кількісно скільки людей працювало, наприклад, над проектом «Духовне намисто», в середньому мабуть від 30 до 45 людей. Ми працювали з Тарасом Микитчаком, це львівський письменник, готували разом з ним матеріали, він писав сценарії і там доволі багато було про Львів. Коли ми малювали якісь фони, то за основу брали ті світлини Львова, які були або старими, або новими зі старими місцями, забирали те, що зараз є осучаснене і пробували зробити відтворення. Наші вулички фактично не змінилися від старих часів, в певних моментах щось додавали від себе. Якщо прочитали, наприклад, що біля Вірменської церкви був сад, то деякі будинки забирали і малювали сад. Розкадровки доволі прості, при випуску 30 серій в місяць промальовувати класичним стилем просто нереально, треба було дуже швидко все робити. В команді всі розуміли, що від них вимагається, я робив розкадровку, люди малювали на планшетах, то була швидка і якісна підготовка без розхолодження, без мільйонних бюджетів.
– Як ви гадаєте – що бракує львівській анімації, українській анімації загалом?
– Для української анімації в цілому треба перше – гроші. Без них якісного продукту неможливо зробити що б там не казали. Друге – хороших спеціалістів, в нас їх є вкрай мало. Як на таку велику країну, то вони є, але процентне співвідношення невелике. Ну і в нас немає шкіл анімації на державному рівні, це є проблемою. Маємо хіба навчальну програму «режисура анімаційного фільму» в університеті ім. Карпенка Карого, але для такої країни це є мізер. Є просто багато самоучок, є багато книжок в інтернеті, є безкоштовні деякі програми для анімації, але має бути системне навчання, і тоді буде з’являтися більше студій, буде розвиток анімації, тоді все буде гаразд.
Роман Дзвонковський – львівський аніматор, який займається таким видом анімації як stop-motion, працює на замовлення. Він має власну студію «DzvonkMotion», яку відкривав своїми силами, а навчався за спеціальністю «комп’ютерна анімація та кінодослідження» у Польщі. Нещодавно Роман розробив промоційний ролик про Львів для Львівської міської ради.
Роман Дзвонковський для «Фотографій старого Львова»:
– Ти працюєш з анімацією stop motion, розкажи про неї.
– Я займаюсь покадровою предметною анімацією, яка буває об’ємною і плоскою. У нас вона рідко використовується, на даний час більше популярніша закордоном, тому немає як такої конкуренції.
– Скільки часу робиться той чи інший анімаційний ролик?
– Все залежить від складності, це може бути від 2 місяців часу. Спочатку йде продумування, розробка, затвердження, робота з декораціями, далі зйомка анімації, озвучка, монтаж, зведення – це якщо говорити про ролик в районі 30-ти секунд. Недавно працював на замовлення Львівської міської ради для створення промоційного ролика про Львів, це плоска анімація, де було дуже багато ручної роботи, зокрема, вирізав з паперу багато дрібничок. Власне на цю анімацію пішло 2 місяці роботи, а від Львівської міської ради отримав подяку.
– Ти працюєш сам у студії, чи є команда? Чи важко було відкрити свою студію?
– Зазвичай постійно когось задіюю, це можуть бути дизайнери одягу, оператори, художники, звукорежисери, композитори – на різні проекти по різному. Все залежить від бюджету, складності, строку в який треба зробити проект. Спочатку я працював вдома, але згодом зрозумів, що хочу займатись цією роботою серйозно, відкрити студію, приводити клієнтів. Все робилось власними силами, я є підприємцем, плачу податки і працюю на себе. То був крок, на який треба було відважитися і піти, в тому числі, коли даєш людям повноваження, щоб вони щось робили і отримувати хороший результат, знайти спеціалістів, яким довіряєш і після яких не потрібно переробляти. Дана галузь – не є шалені заробітки, але я люблю те, чим займаюся. Це чудове відчуття, коли береш щось в руки і створюєш, оживляєш. В цій роботі треба бути перфекціоністом, інакше хорошого результату не досягнеш.
– Як вважаєш – що бракує львівській анімації, українській анімації загалом?
– Бракує, звичайно, можливості людям, які хочуть працювати в даному напрямку, здобувати професійну освіту. Тим же, хто створює анімації, потрібно більше давати про себе чути, а замовникам розуміти, що це складна робота, щоб аніматори працювали не тільки на ентузіазмі.
Тетяна ЖЕРНОВА
Подяка за надані фото для статті – Володимиру Слєпцову, Сергію Гармашу і Роману Дзвонковському.
Як знайти повний текст пісні: “Квітка ружова”? Буду дуже вдячна. Тел: 0967168199