Трохи менше ніж століття минуло з часу, коли до Львова прийшла європейська мода, зокрема й на музику. На танц-майданчиках спершу з’явилося пристрасне танго, тоді “легка” естрада, і нарешті – джаз!
Тоді ж, у 1930-1940 рр. у полонізованому міжвоєнному Львові молоді українці розсмакували “вільні ритми” найпопулярніших колективів: українського «Ябцьо-Джаз» та «Теа-джаз», сформованого із артистів, яких війна пригнала до Львова і змусила кардинально змінити уклад свого життя. З-за кордону прийшли театри-кабаре, молодь дивилась чужомовне кіно і слухала “чужу” музику, конкурувати з якою було на межі фантастики…
Згодом, за часів радянського союзу Україна була замкнена від зовнішнього світу у всіх сферах, в тому числі і музичній. Це спричинило великий розрив між рівнями розвитку зокрема джазової музики України та інших пострадянських країн, та країн Західної Європи.
Та сьогодні молодь знову дивиться чужомовне кіно, наслідує європейську моду в одязі і незмінно розвиває традиції музики вільних людей – культуру джазу. З початком 21 століття джазовий рух у Львові зробив колосальний прорив. Цьогоріч уже 16-й раз поспіль у Львові відбуватиметься Міжнародний джазовий фестиваль Jazz Bez, вшосте влітку збере у місті Лева видатних джазменів світу Alfa Jazz Fest. Два роки тому у Львівській національній музичній академії ім. М. Лисенка нарешті відкрили факультатив естради і джазу для студентів академії… Одне слово, Львів наполегливо крокує через століття до статусу джазової столиці країни.
Щочетверга у Дзигу, що на Вірменській, 35 , як бджоли на мед, злітають на джем (!) поціновувачі джазової культури міста. Саме там у кав’ярні “Квартира 35” вже кілька років поспіль відбуваються четвергові засідання “Джазового клубу”, а з часу заснування “Львівської школи джазу та сучасної музики”ще й джем-сейшни її викладачів та учнів.
“Львівська школа джазу” вперше відкрила свої двері для меломанів професіоналів та аматорів у грудні 2014. Тоді серед її засновників і ідейників були (а частково й залишаються) учасники гурту “ShokolaD”, зокрема Анастасія Литвинюк, Михайло Балог та Ігор Гнидин, який й сьогодні є керівником “Школи”. Така ініціатива виявилась прекрасною альтернативою до класичних музичних шкіл з кількох причин. За словами засновників “Школи”, вони аж ніяк не відкидають важливість академічної освіти, але варто зважити на факт, що остання має досить обмежені рамки. А джаз як відомо не може існувати там, де існують обмеження. Це музика людей, котрі мислять вільно і живуть поза рамками та стереотипами.
По-друге, класичні музичні школи – це віковий ценз. Але як показує досвід “Школи” є безліч людей, які вже давно досягли повноліття, але не зупиняються у прагненні навчитись чогось нового. Отже, ще одна перевага “Львівської школи джазу та сучасної музики” – жодних обмежень на вік. Учнем може стати кожен від 9 і до 109 років. Кажу кожен, адже музичної підготовки, знання нот на початок тут також не обов’язкове. Головне бажання, а решти вас навчать. Хоча, знову ж таки, як показує досвід півторарічної роботи “Школи” на навчання є попит й в професіоналів. Адже вчитися приходять багато талановитих людей різного віку з музичних шкіл, з училищ, консерваторій, які прагнуть відійти від класичного репертуару, пропонованого в академічних закладах освіти.
До кожного учня у “Школі” – індивідуальний підхід, бо кожен приходить сюди зі своїм персональним запитом, і завдання вчителя – кожного викладача – зреагувати на цей запит, коригувати методику і методичний матеріал під кожного за потребою.
Звісно, якщо приходить учень, який взагалі не володіє інструментом, то відразу вчити джазу безглуздо. Тому тут без основ не обійтися: спочатку будуть основи теорії, основи гри на музичному інструменті, якісь технічні речі: артикуляція, постановка апарату і так далі. Але навчальний процес вже на цьому етапі матиме зовсім інший вигляд, ніж в академічних закладах.
До речі, про інструменти. У „Школі” діють класи з гри на фортепіано, гітари, контрабасу чи бас-гітари, саксофону, ударних інструментів та вокалу. Окрім того, учні також вивчають джазове сольфеджіо та гармонію. А на заняттях з так званого “комбо” вчаться співіснувати в одній музичній площині.
Цікаво, що аби стати учнем школи не треба чекати нового навчального року. Приєднатися до навчального процесу можна як тільки виникне бажання.
Божена ГОРОДНИЦЬКА
