Дитяча література — це насправді надзвичайно серйозно. Адже ці книги не лише для дітей, а й для їхніх батьків. Бо через казкових героїв нам, дорослим, письменники доносять різноманітні проблеми, яких ми через щоденну метушню не помічаємо, або ж забуваємо, що нас хвилювало в дитинстві. Саме таким баченням літератури для дітей поділилася відома письменниця, педагог та громадська діячка Лариса Ніцой на зустрічі в рамках авторського проекту „Від книги — до мети“ мовознавиці Ірини Фаріон, яка відбулася 16 березня у Національному університеті „Львівська політехніка“.
Як вчитель Лариса Ніцой дбає про те, як сприйматимуть книжку діти. Перед тим, як готувати книгу до друку, йде до дітей у садочки та школи читає, показує спостерігає за їхніми емоціями.
— Багато уваги приділяю ілюстраціям, бо завжди перші враження моїх читачів саме від малюнків. Я вередливий автор, тож часто художникам доводиться по кілька разів перемальовувати картинки до моїх текстів. Завжди різні варіанти показую дітям і саме ті, які вони обирають, потрапляють у книжки, — наголосила письменниця.
Для заохочення дітей, і батьків до читання Лариса Ніцой створила ще й інтерактивний сайт, де все живе і рухоме. Окрім ознайомлення з творчістю письменниці, його можна використовувати для навчання в школі, наприклад, на інформатиці, а також можна брати участь у різноманітних конкурсах і вигравати книжки.
Є книжки, які називаю маляцькими і для шкільного віку аж до сьомого класу. Всі казки базуються на реальних історіях і більшість персонажів навіть мають реальні прототипи, наприклад, Ярик-векалка — це син Лариси Ніцой Ярослав, а лисенятко Бум — донька Леся. В усіх історіях присутні батьки, родина, бо всі книги, як наголосила письменниця, для родинного читання.
Гостя проекту свою діяльність та творчість націлює на розвиток української дитячої літератури, популяризацію читання не лише серед дітей, а й дорослих. У дитячих книжках авторка закладає доросле підґрунтя. Так, „Історії про звірят-друзяк“ про патріотичне виховання. На прикладі життя звірят в українському лісі показує підготування до свята лісової незалежності, яке мешканці лісу радісно очікують.
Кожна книга Лариси Ніцой має якусь мораль. Багато з них на тему екології, бережливого ставлення до природи, довкілля, тварин та доброї поведінки один із одним. Особливо багато пересипані твори письменниці цікавими словами. Вона каже, що інколи доводиться вигадувати неологізми чи вишукувати вже забуті перлини нашої мови.
— Буває, що бракує якогось слова, тож тоді фантазую, вишукуючи нові. Так, в історії про природу „Павлусь і Павлинка“ є новеньке слово, щоб розрізняти равликів хлопчиків і дівчаток — равлинка, повертаюся до давньої української мови: дідуся-равлика назвала равл — це слово знайшла в словнику Грінченка, — додала письменниця.
Є в Лариси Ніцой історії для дорослих — книжка про хлопчика-сироту „Зомба“, передмову до якої написав Патріарх Філарет. Авторка показує як дорослі, співчуваючи, не діють, бо для них важливіше купити нове авто, зробити ремонт, аніж змінити життя дитини. На допомогу хлопчикові прийшла небагата жінка, для якої вагоміше було допомогти дитині.
Найновіше видання, яке письменниця ще „гарячим“ презентувала на зустрічі, —„Непереможні мураші“. Це розповідь для дітей про АТО. На мурашів, які живуть у своєму гарному мурашнику, нападають їхні сусіди мурашині леви. Мураші встали до бою, та до перемоги їм треба дорости. В книзі відображені всі проблеми, які постали перед нашим народом на початку війни — відсутність армії та зброї. Та врешті, мурашки переможуть битву.
— Ми сьогодні говорили про найвищий сенс. Навіть не знаю, чи на якійсь зустрічі ми так заглиблювалися у наше буття: що несемо нашим дітям — свій спосіб думання чи модель поведінки. Націю можна втримати тільки тоді, коли в руках є дві зброї — духовна та мілітарна. Теперішній тил — це сила нашої мови, — наголосила на завершення Ірина Фаріон.
Довідка:
Лариса Ніцой — член Координаційної ради з застосування української мови у всіх сферах життя при Міністерстві культури, ініціаторка щорічного круглого столу „Книга на захисті дитячої душі“, присвяченого Міжнародному Дню захисту дітей, за участю високих посадовців, письменників, діячів культури та освіти. Вона також запровадила низку святкувань та акцій на підтримку читання — Всесвітній день письменника, рух „Дорослі читають дітям“, письменницький флеш-моб „Читаємо дітям“, акцію „Почитай мені, татку!“, авторка серії уроків для загальноосвітніх шкіл „Бібліотечний урок веде письменник“. Вона — дипломантка міжнародного літературного конкурсу „Коронація слова“, лауреатка Всеукраїнської літературної премії „Гілка золотого каштана“ в царині соціальної прози, „Людина року“ за версією газети „День“ за створення феномену в освітньому процесі. А також одна з трьох авторів театрального українсько-білорусько-російського проекту — вистави „Ярик і дракон“ для Мінського театру „Зьніч“.
Творчий спадок Лариси Ніцой багатий і кількісно і тематично. Серед її книг „Казка про славного Орленка“ (присвячена річниці загибелі В’ячеслава Чорновола), „Пригоди лисеняти Бума“, „Як хом’ячок друзів шукав“, казкова повість „Невигадані історії про звіряток-друзяток“, „Казка про Українське Щастя“, „Ярик і дракон“, „Невигадані історії про звіряток-друзяток“, „Ярик-векалка“, „Ярик і рогатий Мі“, „Страшне страховисько“, „Мій Блек“, „Неслухи і вередулі“, „Зомба або історія про милосердя“, „Павлусь і Павлинка“, „Дві бабуськи в незвичайній школі або скарб у візку“ тощо.
Наталія ПАВЛИШИН
