В 1911 році владу на курорті Трускавець отримує акціонерна спілка, що створилася для цієї цілі – «Трускавецькі джерела», керівництво якою акціонери доручили молодому успішному підприємцю, Раймонду Ярошу, на той час бургомістру міста Дрогобича.
Раймонд Ярош народився в місцевості Кальварія Зебжедовська (Східна Польща) 16 березня 1875 року, в сім’ї повітового судді Рудольфа Яроша і Марії з Клименсевичів, яких дуже рано втрачає. Завдяки сестрі батька він навчається у Кракові, де успішно закінчує середню школу і факультет права Ягеллонського університету, в якому він знайшов вірних друзів та компаньйонів на все своє політичне та підприємницьке життя.
У подружньому житті Раймонда Яроша з Еммою Зоеллнер народилося три сини Роман, Олександр, Станіслав, а також дочка Софія. Один з них Роман став продовжувачем справи батька на курорті Трускавець.
Після закінчення Ягелонського університету, як юрист Раймонд Ярош розпочинає своє професійне життя в Товаристві Взаємних Страхувань, і в 1902 році прибуває до Дрогобича, де згодом очолює місцеву філію згаданого Товариства. Щасливий випадок і вдало вкладені кошти в нафтову промисловість, зробили його багатим, що і дозволило йому стати співвласником вищезгаданої акціонерного товариства. Зосередивши всю свою увагу на страхових акціях фірм нафтового промислу, молодий підприємливий страховик не помилився: Ярош швидко розбагатів і став помітною постаттю серед місцевого фінансово-бізнесового і громадсько-політичного життя Дрогобиччини. Тому, невипадково Ярош був обраний спочатку до місцевої повітової ради, а згодом до міської ради, а у 1909 році він очолив магістрат та став бургомістром Дрогобича, якому був вірний протягом всього свого життя.
Та, звісно, найуспішнішим його підприємницьким проектом було створення акціонерної спілки та вкладення коштів у придбання трускавецького курорту. Протоколи курортної комісії дають відомості, що при купівлі курорту акціонерною спілкою в 1911 році, Раймонд Ярош володів тільки 5% власності, а в 1918 році йому вже належало 18% акцій, поряд із д-ром Парнасом зі Львова (34%), д-ром Франкелем з Дрогобича (24%) та д-ром Ресігне (24%), притому місце голови Спілки акціонери залишалося за самим Ярошем. Поступово викупивши всі акції товариства, в 1928 році Р. Ярошу вдалося стати єдиним повноправним власником трускавецького курорту.
Керуючи акціонерною спілкою «Трускавецькі джерела», Раймонд Ярош з великим ентузіазмом проводив прогресивну реформаторську діяльність на курорті, в чому яскраво проявилися його організаторські та господарські здібності. Маючи в основі досягнення своїх попередників на курорті, він продовжував європизацію Трускавця.
Для потреб курорту будується перша електростанція, яка приводилася в дію за допомогою води та забезпечувала світлом курорт – приватні вілли та пансіонати, вулиці та територію парку, що в черговий раз наближувало його до Європи.
В 1909 році розпочалося будівництво залізничної вітки Дрогобич-Трускавець. Згодом курортна влада збудувала новий залізничний вокзал, і 1 червня 1912 року з платформи Трускавця вирушив перший потяг. Курорт отримав регулярне транспортне сполучення з містами Галичини та великими містами Польщі. Описуючи історію курорту сучасники характеризують цей період «золотим віком» для Трускавця. Швидкими темпами зростало число відпочивальників. За даними протоколу курортної комісії, в 1911 році на курорті відпочивало – 4.550 осіб, в 1912 р. – 5.500, 1913 р. – 6.500, в 1914 р. до 15 липня – 3.331 особи.
За успіхи та досягнення в галузі розбудови курорту та в галузі дослідження по визначенню лікувальних властивостей джерела «Нафтуся», курорт Трускавець в 1913 році був нагороджений Золотою медаллю на спеціалізованій виставці у Львові.
З початком І Світової війни робота трускавецького курорту призупинилася. В час ведення бойових дій між австро-угорською та російською арміями (1915-1917 роки) у Трускавці почергово квартирували як російські, так і німецькі війська (з серпня 1915 до квітня 1918 року), які завдали часткової шкоди декільком курортним віллам, вивезли до Німеччини медичну апаратуру, меблі, картини тощо. Натомість в другій половині 1918 року відвідуваність курорту становила вже до 2-х тисяч чоловік.
З новим приходом польської влади, восени 1921 року спілка «Трускавецькі джерела» відновила роботу курорту та продовжила його модернізацію. Керівник спілки Раймонд Ярош, маючи політичне підґрунтя, почувається більш впевненим у своїх діях. Він звертає посилену увагу на благоустрій курорту, модернізує курортний парк та облаштовує сільські дороги. Вздовж вулиці Об’їздової (вул. Т. Шевченка) постають нові вілли та пансіонати: «Клюберг», «Ютженка», «Світ», «Великий Косинір», «Сонячна» та інші. В 1925-1928 роках д-р Ярош будує свою власну курортну резиденцію, основу під яку заклав ще в 1921 році та яку називає «Гопляна» (з польської – русалка), за проектом відомого на курорті архітектора Яна Сімковіча. Саме в цій віллі на запрошення п. Яроша відпочивали поважні гості курорту. Президенти, міністри, посли, держані та громадські діячі, відомі співаки та артисти були звиклим явищем для трускавецького курорту. Організацією концертів та вистав відомих артистів, музикантів та композиторів особливо відзначився Трускавецький Клуб, який функціонував на курорті в установі Товариський клуб.
Популярність прикарпатського курорту приводить до зростання кількості бажаючих відпочивати та лікуватися в Трускавці. Якщо в 1923 році курорт відвідало 6.080 гостей, в 1927 році кількість відпочивальників виросла до 12.633 осіб, в 1931 році – курорт оздоровив 14.659 чоловік, то в сезон 1933 року, незважаючи на світову економічну кризу, налічується понад 17 тис. чоловік.
Ріст гостей курорту зумовлює потребу будівництва нових помешкань. Нові віяння в архітектурній забудові карпатських курортів, знайшли своє місце і в Трускавці. В цей час зводяться будівлі у традиційних формах модерну з елементами «садибного» стилю, серед яких вілла «Щастя Боже» (вул. Шевченка, 29) та Пансіонат для залізничників (вул. В. Біласа, 6 ); будівлі з елементами історизму представлені віллами «Едем» (вул. Ю. Дрогобича, 7) та віллою «Ягуся» (вул. Шевченка, 15), збережених на сьогодні.
На рубежі 20-30-х років зусиллями родини Ярошів та зокрема професора палеонтології Яна Яроша, брата власника курорту було введено в експлуатацію літній курорт “Помярки” з соляно-сірчаним басейном та відкрито в цій місцевості чудовий природничий музей з найкращими зразками флори та фауни прикарпатського краю, названий в честь Емми Ярош. А в 1936 році з води гіркувато-солоного джерела “Барбара”що на Помірках шляхом виморожування та кристалізації розпочалося виготовлення лікувальної солі, ефективне лікування якою проводилось на трускавецькому курорті.
Світова економічна криза та прогресивне бачення розвитку курорту, зумовили Раймонда Яроша створити програму рекламування курорту, спрямовану на донесення до відвідувачів курорту елементарної інформації про Трускавець і курортний відпочинок. першою ластівкою стала публікація у 1933 році першого ілюстрованого путівника по курорту Трускавець та його околицях з відповідними картами, інформацією для проживання, транспортне сполучення та ін. До видання цього путівника долучився головним чином син д-ра Яроша Роман.
У 1936 році у Трускавці друкується «Одноднівка трускавецька» – збірник статей науково-популярного характеру, присвячений 25-літтю діяльності президента Дрогобича Раймонда Яроша. Цей проект був організований комітетом громадян міста Дрогобича та курорту Трускавець. Дрогобицький лікар Максиміліан Курцрок, який очолював у різний час дільниці бальнеології в Трускавці, опублікувавв цікаве інтерв’ю з бургомістром, про його життя та діяльність, під загальною назвою: «Я все здобував важкою працею…».
До своїх господарських здібностей Раймонд Ярош завжди був видним педантом, завжди одягнений у вишуканий одяг та взуття, від відомих варшавських та французьких модельєрів.
Ще в 1935 році, відчуваючи втому та хворобливість, право керувати справами на курорті Раймонд Ярош надає своєму синові Роману, який достойно продовжив справу батька. В цьому ж році Р. Яроша особисто відвідав президент Естонії Константин Пієтц, який привселюдно оголосив нагородження Раймонда Яроша естонським орденом Св. Хреста з орлом другого класу.
Після раптової смерті Раймонда Яроша в 1937 році від інсульту, владу на курорті перебрав один з його синів д-р Роман Ярош, гідно продовжуючи справу батька.
Завдяки новаторським діям техніки створюються умови для оздоровлення та відпочинку в зимовий період, що робить курорт круглорічним. З цією метою запроваджено центральне парове опалення в курортних установах, ресторанах, приватних віллах та пансіонатах. Для зручності пиття лікувальної води в зимовий період облаштовується перший бювет. Зимовий сезон розпочинався 1 грудня і тривав до кінця лютого.
На курорті все частіше починають з’являтися муровані вілли та пансіонати у стилі «функціоналізм». В 1930-х роках будується цілий ряд таких будівель, серед них вілли: «Аїда» (вул. Біласа,6), «Наталка» (вул. Шевченка,35), санаторій доктора Сташевського (вул. Суховоля, 28). Однією з капітальних будівель є Санаторій для відпочинку польських офіцерів (вул. І.Франка, 6), санаторій «Капітоль» (вул. Суховоля, 36), санаторій «Кришталевий палац» (вул. Суховоля, 35) та багато інших.
Одним з наймодерніших був санаторій «Кришталевий палац», збудований для багатого промисловця п. Гжегожевського за проектом архітектора Р. Гірмеліна. Це був трьохповерховий будинок із житловим цокольним поверхом. В інтер’єрі ручки дверей були виконані з кришталю, підлоги з мореного дубу. Для того, щоб блищали фасадні стіни, нагадуючи кришталь, в тиньок додавали мідних стружок і скляного лому, що виділяло його з поміж інших.
Добре організована реклама через друковану продукцію та радіо сприяла популяризації курорту та його лікувальних чинників, які попри все залишалися головною причиною успіху. В 20-30х роках ХХ ст. курорт Трускавець стає одним із відомих курортів Європи, який відвідало багато знаних представників політичної, фінансової та культурної еліти.
На початку вересня 1939 року було востаннє було запущено рекламу в періодичній пресі про початок осіннього курортного сезону в Трускавці.
Галина КОВАЛЬ
директор музею міста-курорту Трускавця
