Ці маленькі перлинки давньої архітектури міста нехай і не претендують на світові шедеври, але для Рівного — це унікальні місцеві пам’ятки, які не лише бережуть чиїсь спогади, а й розповідають про цілу епоху. Кожен такий втрачений будинок, наче вирваний аркуш з минулого нашого міста.
Звернувши з головної магістралі міста в глибину старих кварталів, допитливий перехожий обов’язково зверне увагу на будинки, наче мереживом оповиті цегляним декором. І, попри видиму схожість, знайти бодай два однакових неможливо. Викладені руками давніх майстрів чудернацькі цегляні візерунки не повторюються. На щастя такі будинки ще можна побачити в Рівному, хоча з кожним днем їх стає все менше. Що не зруйнував час, руйнують поборники “осучаснення” міста і просто чиєсь недбальство.
Так званий цегляний стиль в архітектурі прийшов у наше місто в кінці ХІХ-на початку ХХ століть. Головні його ознаки — повна відмова від покриття фасадів будівель штукатуркою і повсюдне використання декору з цегли. Засновником цегляного стилю вважається нідерландський архітектор Генрик Петрюс Берлаге (1856-1934), який у своїх архітектурних проектах почав використовувати художні можливості цегли і каменю. Цей стиль поширився у Західній Європі, але невдовзі його витіснив модерн. З Європи цегляний стиль перейняла Російська імперія, використовуючи його при будівництві промислових споруд і військових казарм, а з кінця XIX століття — і в житловій забудові.
Рівне цегляне
Рівненські історики і краєзнавці розуміють цінність і унікальність такої місцевої забудови, як і необхідність її збереження. Зокрема про це наголошує авторитетний фахівець у галузі архітектури професор, завідувачка кафедри архітектури і середовищного дизайну НУВГП Ольга Михайлишин:
— Найцінніші з об’єктів у цегляному стилі це окремі будинки по вулиці 16 Липня, військове містечко, окремі будинки по вулиці Дубенській (одноповерхові), і загалом — ті, що розкидані в районі пивзаводу. Причому деякі чудово збереглися. Цінним зразком була будівля колишньої електростанції Любомирських на Замковій, нині закрита прибудовою. На жаль, втратили цінність будівля музучилища, будиночок, що за будинком-”пилою” на Чорновола, будинок на повороті на Дубенську поруч з магазином “Мірад”. Загалом, залишилися жалюгідні рештки. Цегляний стиль, або раціоналізм, поширився в Російській імперії з 1880-х років. Він відображав потребу будувати швидко, порівняно дешево і відносно естетично. Складність фасадів, декорування яких виконували з використанням лицювальної цегли, компенсувалася відсутністю потреби частих ремонтів (штукатурення, побілки, фарбування). З часом цей стиль поширився і став стилем глибинки Російської імперії, в тому числі і в містах Волинської губернії. Став основним стилем для будівництва споруд для військових гарнізонів і полкових церков, що будувались за типовими, але дуже майстерними з архітектурного погляду, проектами.
Чи не найбільше будинків у цегляному стилі в колишньому передмісті Воля (нині район пивзаводу), на вулицях Дубенській і Дорошенка, в районі центрального ринку. Поодинокі будівлі в цегляному стилі можна зустріти й у центрі міста. Особливо на вулиці 16 Липня. Хоча здебільшого ці будинки стоять обшарпані й занедбані, а то й загалом на ладан дишуть, але вони є окрасою старого Рівного.
Вік багатьох з них трохи більше ста років. Здавалося б, не так уже й багато, але вони і є в основному тими “останніми з могікан”, які сьогодні представляють старе Рівне, дають уявлення про наше місто в минулому, і можуть бути цікавими туристам. Саме вони створюють неповторний колорит і шарм старовини. Показовою щодо цього є вулиця Дубенська, де збереглося ще чимало цікавих будинків у цегляному стилі кінця ХІХ століття. Одним з таких є будинок №31 1895 року побудови з пам’ятною табличкою, яка розповідає, що це будинок родини Мусманів, онук яких — Амос Оз — став відомим ізраїльським письменником.
Щоправда, рівненський дослідник Андрій Климчук твердить, що цей будинок визнали будинком Мусманів помилково і наводить свої аргументи. Утім, дана публікація не про це. А будинок дійсно цікавий.
За часів царської Росії, а потім Польщі така забудова в цегляному стилі простягалася вздовж теперішньої Соборної на відрізку від Свято-Воскресенського собору і до ринку. На жаль, чимало таких будинків було знищенно під час війни, у післявоєнні роки і під час недавньої реконструкції вулиці Соборної.
Краса цегляного орнаменту
Однією з особливостей будинків, зведених на початку ХХ століття в цегляному стилі, є те, що вони часто мали неправильну конфігурацію, бо повинні були вписатися в уже існуючу на вулиці забудову. Тому часто їх будували, так би мовити, стіна до стіни. На фотографіях повоєнного Рівного і в старих кварталах сучасного міста можна побачити такі будинки з глухими стінами, до яких колись упритул було зведено інший будинок.
Будинки цегляної архітектури були в основному малоповерховими, бо в Рівному до приходу Другої Речі Посполитої було заборонено зводити будівлі вище двох поверхів. Щоправда, виняток — будівлі комплексу військового містечка. До речі, рівненське військове містечко — типова забудова в цегляному стилі, яка здебільшого дійшла до наших днів у первозданному вигляді.
Будинки в цегляному стилі зазвичай мали кілька входів, однак головний завжди був з боку центральної вулиці. На перших поверхах розміщувалися магазини, майстерні, перукарні, аптеки тощо, на верхніх — мешкали самі власники або здавали кімнати в оренду. Фасад кожного такого будинку був унікальним. Майстри цегляного декору викладали такі візерунки, що, там, де вони збереглися донині, і тепер вражають.
Серед споруд у цегляному стилі чимало було промислових об’єктів: вокзал і залізничні склади, млини. Одними із найцікавіших, що збереглися до наших днів, є корпуси пивзаводу Бергшлосс, рясно прикрашені цегляним декором.
Що ще заслуговує на увагу в будинках у цегляному стилі, так це металеві елементи, які активно використовували майстри — мереживні бляшані дахи над входом, балконні перила, ковані балкони. З цегляним орнаментом вони виглядають напрочуд гармонічно і вражають красою донині.
Будинки в цегляному стилі в Рівному, на жаль, не визнано пам’ятками місцевої архітектури (за невеликим винятком). Тому здебільшого їхні власники не надто переймаються збереженням їх автентичного вигляду. Щоправда, є й варті наслідування приклади, як от оновлення корпусів пивзаводу, при якому було максимально збережено автентичний цегляний декор. На вулиці 16 Липня ще можна знайти будинки зі збереженим цегляним декором.
Якось доводилося чути від місцевих краєзнавців, що, мовляв, з приходом Другої Речі Посполитої польська влада, вважаючи цегляний стиль російським, наказувала власникам будівель штукатурити фасади. Утім, Ольга Михайлишин вважає, що такого не могло бути. Принаймні, з її слів, така інформація їй не траплялась. “Вони (поляки, — прим. авт.) дотепер бережуть такі будівлі у себе, — каже професор архітектури, — не фарбують у жодному разі, очищають фасади”.
На жаль, у Рівному частіше буває якраз навпаки — під виглядом оновлення нищаться родзинки давньої забудови. Хоча, прогулюючись старими рівненськими кварталами, ще можна зовсім несподівано для себе відкрити цілу сторінку в історії нашого міста. Можливо, колись і в Рівному нарешті зрозуміють, як треба ставитися до архітектурної спадщини минулого, щоб вона залишилася не лише на фотографіях.
Світлана КАЛЬКО
Фото з власного архіву автора, фондів РОКМ
Джерело: РівнеРетроРитм
