Монастир Найсвятішого Серця Ісусового був заснований у 1844 році. Ціле століття він був римо-католицьким жіночим монастирем. До будинку ще тоді прилягав костел Найсвятішого Серця Ісусового. Цю базиліку було збудовано у 1844-1855 роках на кошти архикнязя Фердинанда д’Есте та римо-католицького архієпископа Пістека з мотивами готичного та романського стилів за проектом Вінцента Равського (сеньйора).
Зайти до костелу можна було безпосередньо з корпусу освітньо-виховного закладу, а також бічним входом із подвір’я. Стрілчасті вікна були прикрашені вітражами в неоготичному стилі.
До монастирського комплексу також входив рекреаційний парк — нині сквер на площі Св. Юра. Парк спроектував і збудував у 1897 році будівничий Стрийського парку Арнольд Рьорінґ.
Будівля була побудована в середині XIX століття, а в 1885 проводилася реконструкція та добудова, виконана архітектурним бюро українського архітектора І. Левинського.
Будівля цегляна, триповерхова з високим цоколем, поштукатурена, партер прикрашений рустом. Будинок розташований на розі кварталу, головним фасадом звернений до площі Святого Юра, боковим – до вулиці Карпінського, композиція фасадів кулісна, вони розчленовані на горизонтальні яруси смугами карнизів. Фасади фланковані виступами, на які компонуються пілястри з капітелями композитного ордеру. Вікна в строгих обрамленнях, на першому поверсі – арочні форми, на інших ярусах – прямокутні. З боку площі Святого Юра ризаліти увінчані високими двоярусними фронтонами, між ними по центру встановлено ще один фронтон, меншого розміру. Вхідний портал, прикрашений півколонами, розташований у лівому крилі. План внутрішніх приміщень заснований на коридорній системі .
З 1926–1928 рр. було зведено огорожу за проектом Яна Висоцького. У 1938 р. відбулася реконструкція монастиря за проектом Станіслава Рожицького. Проте, найбільші зміни монастиря сталися у 1939, коли атеїстична радянська влада ліквідувала монастир. Така доля спіткала майже всі сакральні установи. Для прикладу, костел Ольги і Єлизавети був складом сільськогосподарської продукції.
В 1940-41 рр. тут було розташовано школу, під час німецької окупації в приміщеннях розташували військовий шпиталь. У вересні 1946 року на базі агрономічного та лісогосподарського факультетів політехнічного інституту в приміщеннях колишнього монастиря був заснований сільськогосподарський інститут.
У 1960-х роках аграрний інститут переведено в Дубляни, а приміщення передано Львівській Політехніці. Більшу частину будівель знищено в 1970-х роках при будові нового комплексу політехнічного інституту. Збереглась лише будівля виховного закладу при монастирі, нині ІІІ навчальний корпус Політехніки.
Роксана ТИМКІВ
Список використаних джерел:
- http://lvivforever.org.ua/index.php?title=Sacre_Coeur._%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%CC%81%D1%80_%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%CC%81%D0%B3%D0%BE_%D0%A1%D0%B5%CC%81%D1%80%D1%86%D1%8F
- http://postup.brama.com/usual.php?what=45211
- http://mylviv.com/2011/01/monastir-svyatogo-sertsya.html
- https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%80_%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D1%86%D1%8F_(%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2)
Ніколи не було політехівців, завжди були політехніки. Рекреаційний парк — нині сквер на площі Св. Юра ніколи не належав до монастиря. Монастирський сад, огородженмй муром, був між нинішніми вул. Карпінського та Митополита Андрея.