В неділю, 26 березня 2017 року, на Камерній сцені Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької відбудеться прем’єра вистави за п’єсою хорватського драматурга Міро Гаврана під назвою “Чоловік моєї дружини”.
Постановкою цієї п’єси театр імені Марії Заньковецької звертається до сучасної хорватської драматургії, що є помітним явищем його репертуарної афіші. Міро Гавран, відомий та улюблений автор, котрий у творчості часто звертається до теми стосунків між чоловіком і жінкою, у комедії «Чоловік моєї дружини» зосереджується на відносинах сімейних, розмірковує про звикання, пристосування, страхи, які супроводжують шлюбне життя, а також відшукує пульс важливого для спільного існування почуття – любові, яке за щоденною рутиною може навіть не прощупуватися.
Вистава “Чоловік моєї дружини” – це режисерська робота молодого львівського режисера В’ячеслава Жукова, який сміливо взявся за постановку комедії, де задіяні всього два актори, котрі протягом півтори години тримають увагу глядачів і змушують їх сміятися з життєвих ситуацій, які є зрозомілими кожному.
“В наш складний час, хотілося чогось позитивного, якогось позитивного заряду, щоб хоча б на ці півтори години люди, котрі прийшли, забули про дійсність та повністю побачили нашу постановку про двох сучасних чоловіків, їхні турботи. Цю п’єсу написав надзвичайно дотепний та іронічний хорватський драматург, який вміє добре побудувати сюжетну лінію – Міро Гаврон і вона ставиться у нас, в Україні, вперше. «Чоловік моєї дружини», це його п’ята п’єса, яка зачепила мене своїм незвичним, цікавим сюжетом, здалася дуже глобальною”, – поділився режисер В’ячеслав Жуков.
Попри те, що все сценічне дійство відбувається між двома чоловіками, але воно спричинене однією жінкою. Професія провідниці вимагає від Драгіци жити за чітким графіком руху поїздів міжміського сполучення, частих довгих відряджень, що надають її сімейному існуванню барв постійних зустрічей та прощань. Такі міграції жінки зводять в одній кімнаті двох чоловіків, схожих і не схожих одночасно, які ніби доповнюють одне одного, хоча бачаться вперше. Жаркець хороший батько, любить прибирати дім та створювати затишок, Креше – чудовий кухар й пристрасний коханець. Ідеал чоловіка, поділений на двоє. Можливо, єдиний варіант для розумної жінки аби жити у гармонії.
“Наша вистава складається з двох героїв, я граю одного з них. Це комедія, як написано – про чоловіче щастя, але насправді там є ще один персонаж — жінка, яка, я вважаю, є головним персонажем вистави. Отже, два чоловіки, які живуть та розповідають про цю жінку і, попри всю комедію, розмірковують чи можна все ж таки чоловікам жити без жінки і як це зробити. Це вистава про любов, вічна тема, яка завжди буде актуальною П’єса дуже цікава і ми очікуємо на гарні відгуки, адже даруємо позитив людям, хочемо, щоб глядач відпочив, посміявся, можливо подумав, пофілософствував”, – розповідає виконавець ролі Жаркеця, актор Олег Сікиринський.
“Мій персонаж трішки незвиклий для мене, оскільки я ще такого не грав. Він трохи грубуватий, простуватий, але разом з тим у нього є низка пристосувань до життя, якими він виходить з ситуацій. Але в нас зібралася гарна команда і працювати було лише в задоволення. Процес був хорошим і я надіюся, що глядачам теж буде цікаво, весело з нами і буде у всіх гарний настрій. А якщо глядач буде голосувати своєю присутністю, то вистава буде йти досить часто, адже вона інтригує одразу з перших фраз, а її тема є дуже актуальною сьогодні”, – ділиться враженнями виконавець ролі Креше, актор Дмитро Каршневич.
Дуєль двох яскравих акторів-заньківчан – Олега Сікоринського (Жаркець) та Дмитра Каршневича (Креше), у якій не буде переможця й переможеного, адже важливим є інше – процес пізнання себе та людини поряд, пройшовши через який можна віднайти відповідь на питання – що для кожного є щастям.
Також над виставою працювали художник-постановник — Наталя Тарасенко та помічник режисера — Михайло Рудко.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
