Злотий з львівською пропискою, або за що колись палили людей

0
1006
Злотий з львівською пропискою, або за що колись палили людей

“До того ж євреї, німці та цигани, що тільки сбродом до нас з пограниччя стягуються, купують без всякої догани і кари таку монету, велику і малу, над яку вже, хто би підлійшу видумати хотів, то не зможе, а ми настільки необережні, що не питаючись, cuius imago et superscripto (чиє зображення і напис) на ній, без сумнівів жодних її беремо”.

Такого характеру звинувачення летіли в бік фальшивомонетників та торговців підробленою монетою в минулому. Очевидно, зовсім не даремно, бо як показує практика, послідовників філософа Діогена, який володів не лише мистецтвом слова, але й міг, коли треба, “створити” грошей, в Львові не бракувало. Ось історії деяких з них.

Кара фальшивомонетників в Московії (їм заливають до рота розплавлений метал), мініатюра XVI ст.
Кара фальшивомонетників в Московії (їм заливають до рота розплавлений метал), мініатюра XVI ст.

В минулому Львів лежав на перетині важливих торговельних шляхів. Це сприяло розвитку міста з одного боку й стягувало до нього капітал з багатьох куточків світу з іншого. Пізніше у місті було засновано монетний двір, що означало отримання ним статусу також і емісійного центру – з’явилася змога карбувати власну монету. Наявність великої кількості монет з різних країн, різних куточків тогочасного світу, а також (через монетний двір) спеціалістів, що вміють з цією монетою працювати, стали хорошим ґрунтом для того, аби в місті зародилась потужна та довготривала традиція фальшування монет.

Печатка Владислава Опольського (1379 р.), який відкрив перший монетний двір у Львові (1370-ті рр.)
Печатка Владислава Опольського (1379 р.), який відкрив перший монетний двір у Львові (1370-ті рр.)

От лише одна біда для любителів легкої наживи – закон. В ньому, а в цей час це магдебурзьке право, констатувалось, що в випадку доведення фальшування людиною грошових одиниць, її саму варто спалити на вогнищі, а все її майно конфіскувати. Тобто під роздачу, таким чином, потрапляв і сам фальшивомонетник, і його родина, якщо така була. Якщо ж хтось не підробляв монети, а лише поширював підробки, чи просто володів ними і їх у нього знайшли, то тут трохи легша кара – мінус одна рука. І як ви гадаєте, це зупинило львівських авантюристів? Звичайно ж, ні.

Король Владислав ІІ Ягайло (1386 - 1434рр.), який один з перших оголосив війну фальшивоменотникам в Речі Посполитій
Король Владислав ІІ Ягайло (1386 – 1434рр.), який один з перших оголосив війну фальшивоменотникам в Речі Посполитій

В справу довелось втрутитись королю. У 1421 році Владислав Ягайло звернувся до влади Львова, старост і бургграфів Львівської землі, аби ті створили комісію “мужів довіри” з шляхти та райців, яка мала скласти присягу, а по тому провести експертизу наявної в обігу монети – півгрошів (monetam mediorum grossorum). Міщани мали принести комісії на оглядини усі свої гроші, а та, оглянувши їх, продірявити усі фальшиві (тобто з нешляхетних металів: мідні, залізні, свинцеві і ін.).

Півгрош Владислава ІІ Ягайла
Півгрош Владислава ІІ Ягайла

Точно не відомо наскільки радо міщани несли свої гроші комісії і чи мала успіх така ідея, але оскільки згодом вийшов указ про те, що фальшування монет прирівнювалось до особистої образи короля, значить ця реформа провалилась.

Фальшування монет було одним із найстрашніших злочинів і за це спалювали
Фальшування монет було одним із найстрашніших злочинів і за це спалювали

Вирішили знов вернутись до перевірених “старих дідівських методів”. Як наслідок, у 1521 році під вірменином, ім’я якого невідоме, зайнялось полум’я. Тією ж дорогою у 1579 році було відправлено ювеліра Леонарда Матяшека і його спільника Яцка Русина. За доказ фальшування вважали знайдені у них срібло та мідну бляху. У 1602 році живцем було спалено ще одного майстра золотих справ. Причина – та сама, що і в попередніх випадках.

Розкопки на місці готелю "Золотий лев", де у 1992 році було знайдено монетний скарб. Площа Ринок, 2
Розкопки на місці готелю “Золотий лев”, де у 1992 році було знайдено монетний скарб. Площа Ринок, 2

Це, мабуть, трошки налякало, але бажання до підробки монет не відбило. Не дарма ж в різні часи траплялися скарби з фальшивими монетами. Так, один, з фальшивими монетами часів правління короля Сигізмунда І, було знайдено в кінці ХІХ століття, під час будівництва оперного театру. Інший знайшли 1992 року під час будівництва готелю “Золотий лев”. Цей скарб належав до часів короля Яна Ольбрахта (1492 – 1501рр.). Очевидно, ховали їх не від того, що наробили забагато, а від того, що була загроза попастися на цьому і підпасти під кару. Але, ця справа і надалі процвітала.

Король Ян Ольбрахт (1492 - 1501 рр.), Півгрош Ольбрахта (зверху), денарій (знизу)
Король Ян Ольбрахт (1492 – 1501 рр.), Півгрош Ольбрахта (зверху), денарій (знизу)

Інколи в фальшуванні ставались цілі казуси. Один з них – це історія русинів Андрія та Романа Стрілецьких. У 1621 році вони постали перед судом за звинуваченням у скуповуванні і переплавленні півтораків та інших монет. Як виявилось, Стрілецькі накупили монет на кілька десятків тисяч, а в процесі їх переплавки спалили більше вугілля, аніж увесь львівський цех ювелірів. За це зловмисників засудили аж на два тижні ув’язнення та до сплати штрафу.

Король Ян Казимир (1648 - 1668рр.) і його грош, орт і талер.
Король Ян Казимир (1648 – 1668рр.) і його грош, орт і талер.

У середині XVII століття, коли шведи “топили” (за Г. Сенкевичем) Річ Посполиту з одного краю, а Московія “відрізала” собі по шматочку з іншого, одним із найбільших міст, що продовжувало зберігати вірність королю, був Львів. Саме в це місто і прибув на початку 1656 року Ян Казимир, який до того перебував у вигнанні в Сілезії. В місті збирається королівський двір, формуються військові підрозділи, з’їжджаються посли іноземних держав. Для утримання цього апарату, в місті відкривають монетний двір. Спочатку там карбувались повноцінні срібні шостаки та орти, але коли запаси срібла вичерпались, монети почали робити з суміші металів. Одного з керівників монетного двору, Амуретті, почали звинувачувати в випуску неякісної монети. Вирішення проблеми запропонував Андрій Тимф. Він висунув пропозицію емітувати першу в історії Речі Посполитої монету, вартістю в один злотий (до того злотий був, але лише як грошово-лічильна одиниця). Номінально монета відповідала 30 грошам, але фактично вміщувала в собі срібла лише на 12 грошів. Для компенсації нестачі срібла, на монеті вибивали характерний напис латиною: “Цінність цій монеті надає визволення Вітчизни, яке дорожче за метал”. Монета, яку згодом почали називати “тимфами”, спричинила розлад господарської системи Речі Посплитої, а Тимф опинився у в’язниці, хоч і не на довгий термін.

Тимф Яна Казимира
Тимф Яна Казимира

Не менш цікава і історія Янка Гранковського, який тривалий час працював при гетьмані Петрові Дорошенку. Упродовж 1669 – 1673 рр. Янко карбував для Дорошенка фальшиві польські гроші, а перед тим працював на львівському монетному дворі.

Гетьман Петро Дорошенко (1665 - 1676 рр.) і монета чех, або півторак, яку найімовірніше фальшував для нього майстер львівського монетного двору Янко
Гетьман Петро Дорошенко (1665 – 1676 рр.) і монета чех, або півторак, яку найімовірніше фальшував для нього майстер львівського монетного двору Янко Гранковський

В роки правління Яна Казимира, в силу політичної та економічної нестабільності в країні, фальшували монету всюди – у містах, селах і навіть захованих по лісах кузнях. Через велику кількість фальшивих монет в обігу, монеті перестали довіряти, а обов’язковим атрибутом будь-яких фінансово-грошових операцій стали ваги та набір гирьок. Кожну монету доводилось розглядати, вивчати її карб, переважувати, перевіряти її твердість. Також перелік з відомостями про фальшиві монети та їх ознаки вивішувала на дверях ратуші влада.

Ваги
Ваги

Після поділу Речі Посполитої фальшування монет не припинилось, а лише змінило своє обличчя. В монархії Габсбургів вівся належний контроль за власною монетною системою. Тому в ті часи більше брались за фальшування ювілейних монет.

Не відмерла ця звичка, талант, схильність, потреба і мистецтво й сьогодні. Тож будьте уважні до того, які гроші тримаєте в руках і не забувайте, що ви у Львові, де традиція фальшування сягає корінням дуже далеко в минуле.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

Ґранкін П., Чернов В. Фальшування богині Монети // Галицька брама, листопад – грудень 1999. – № 11 – 12. – С. 28 – 29; Ґранкін П. Статті (1996 – 2007). – Львів: Центр Європи, 2010. – С. 76 – 81; Судочинство у Давньому Львові [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://1256.lviv.ua/sudochinstvo-u-davnomu-lvovi/; Знахідки на ділянці перед кам’яницею на пл. Ринок, 2 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://visnyk.zp.ua/etot-den-v-istorii/znaxidki-na-dilyanci-pered-kamyaniceyu-na-pl-rinok-2.html

Напишіть відгук