Загадковий отець Олексій Базюк

Загадковий отець Олексій Базюк

Майже  місяць  тому  люди  бодай  трохи  обізнані  з  історією  українського  мистецтва  мали  нагоду  згадати  про  одну  з  найбільших  його  постатей – талановитого  художника-експресіоніста  й  педагога  Олексу  Новаківського  (1872 – 1935).  Як  відомо,  у  ніч  на  29 серпня 1935 р.  визначний  митець  програв  битву  з  недугою  і назавжди  покинув  цей  світ,  залишившись  безсмертним  у  своїх  численних  творах.  31 серпня  велелюдна  процесія  провела  спочилого  маестро  в  останню  дорогу від  Преображенської  церкви  до  Личаківського  цвинтаря.

Процесію,  що  супроводжувала  домовину  із  тілом  художника  того  дощового  серпневого  дня,  очолив   тезка  небіжчика – отець-митрат  Олекса  (Олексій)  Базюк,  одна  з,  не  побоюся  цього  слова,  найбільш  загадкових  і  маловивчених  постатей  в  історії  Української  Греко-Католицької  Церкви.  Те,  що  отець  Базюк  був  далеко  не  останньою  особою  серед  тогочасного  греко-католицького  кліру,  засвідчує вже  його  титул,  який  надавали  разом  із  правом  носити  митру – богослужебний  головний  убір  єпископів – священикам,  котрі  мали  особливі  заслуги  перед  Церквою.

Отець-митрат Олексій Базюк, світлина 1930-х років
Отець-митрат Олексій Базюк, світлина 1930-х років – http://1ua.com.ua/

Майбутній  душпастир  народився  26 березня 1873 р.  в  селі  Добряни Стрийського  повіту  на  Львівщині.  Закінчив  Стрийську  ґімназію,  опісля  студіював  богослов’я  у  Римі  та  Відні.  Обрав  целібат.  Ієрейські  свячення  отримав  9 квітня  1898 р.  у  Римі.  Упродовж  наступних  десяти  років  був  спершу  сотрудником на  парафії  у  Відні,  а  згодом  адміністратором  у  Підмихайлі  і  Грабівці  біля  Калуша,  Щирці  коло  Львова  та  Ясниськах  біля  Городка.

Отець-митрат Олексій Базюк
Отець-митрат Олексій Базюк

Кінець ХІХ – початок ХХ ст.  позначився  масовими  еміграційними  процесами  серед  населення  підвладної  Габсбурзькій  монархії  Західної  України.  Тисячі  людей  у  пошуках  кращої  долі  виїздили  на  чужину – на  заробітки  або  на  постійне  місце  проживання.  Про  їхні  духовні  потреби  належало  дбати,  тож  провід  Церкви  взявся  скеровувати  до  різних  куточків  Європи  та  Америки  українських  священиків.  Так  1908 р.  молодий  отець  Базюк  став  першим  душпастирем  для  українців-католиків Німеччини.  На  німецькій  землі  отець  перебував  близько  шести  років.  У  жовтні 1914-го,  завдяки  клопотанням  галицького  митрополита  Андрея  графа  Шептицького  (1865 – 1944),   отця  Олексія  призначили  апостольським  адміністратором  для  українців  греко-католицького  віровизнання  на  теренах  Боснії  з  осідками  в  Баня  Луці  й  Козараці.  Для  українців  боснійського  краю  галицький  священик  трудився  в  поті  чола  протягом  десяти  літ.  Після  закриття  апостольської  адміністрації  й  підпорядкування  усіх  греко-католиків – підданих  новопосталого  Королівства  сербів,  хорватів  і  словенців (згодом – Югославії)  Крижевацькій  єпархії,  отець  Базюк  три  роки  виконував  обов’язки  генерального  вікарія  при  владиці  Діонісію  Няраді (1874 – 1940).

Митра отця Олексія Базюка (зберігається у церкві в селі Волосянка)
Митра отця Олексія Базюка (зберігається у церкві в селі Волосянка) – http://nz.ethnology.lviv.ua/

Повернувшись  до  рідної  Галичини  у  січні 1927 р.,  священнослужитель  отримав  титул  соборного  крилошанина  митрополичої  капітули  (колегії  духівництва – дорадчого  органу  при  єпископові)  у  Львові,  в  складі  якої  перебував  упродовж  сімнадцяти  років.  Паралельно  від  кінця  1930-х  й  аж  до  приходу  «других  совітів»  опікувався  парафією  в  Чесниках  на  Рогатинщині.  Серед  інших  титулів  й  звань  отця-митрата:  апостольський  протонотарій,  радник  і  референт  митрополичої  консисторії,  папський  домовий  прелат  тощо.

Отець Базюк (сидить посередині) після посвячення «Кооперативного дому» у Ходорові, вересень 1928 р.
Отець Базюк (сидить посередині) після посвячення «Кооперативного дому» у Ходорові, вересень 1928 р. – http://khodoriv.info/

Як  і  чимало  представників  галицького  духівництва,  отець  Базюк  виявився  активно  задіяним  у  громадському  й  культурному  житті  краю,  учасником  освітнього  та  кооперативного  руху,  членом  товариств  «Просвіта»,  «Рідна  Школа»,  Наукового  товариства  імені  Шевченка.  На  початку  30-х,  під  час  влаштованого  більшовицьким  режимом  Голодомору  на  Наддніпрянській  Україні,  отець-митратБазюк  долучився  до  ініціативи  новоствореного  Громадського  комітету  порятунку  України,  покликаного  інформувати  уряди  цивілізованих  держав  й  міжнародні  інституції  про  масове  винищення  українців  голодом,  збирати  пожертви  для  допомоги  потерпілим  й  влаштовувати  поминальні  акції.  Підпис  отця  поставлений  під  «Відозвою»  комітету,  опублікованою  в  серпні  1933 р.  на  сторінках  львівської  газети  «Діло».

Отець-митрат Олекса Базюк (стоїть біля Хоругви) під час панахиди за українськими січовими стрільцями полеглими в боях на горі Ключ біля села Труханів на Сколівщині
Отець-митрат Олекса Базюк (стоїть біля Хоругви) під час панахиди за українськими січовими стрільцями полеглими в боях на горі Ключ біля села Труханів на Сколівщині – http://1ua.com.ua/;

Останнє  десятиліття  у  житті  діяльного  священика  позначилися  хворобою,  а  також  історичними  потрясіннями,  спричиненими  світовою  війною  і  окупацією  Галичини  тоталітарними  режимами.  У  вирі  повторного приходу  більшовиків  та  початку  жорстоких  гонінь  супроти  Церкви  сліди  отця  Базюка  дещо  згубилися.  «Про  дальшу  його  судьбу  годі  щось  певного  довідатись» – констатував отець  Василь Гриник  (1896 – 1977), на  той  час  крилошанин Перемиської катедральної капітули,  а  згодом генеральний  вікарій  для  вірних  греко-католицького  обряду  в  Польщі,  у  листі  до  єпископа Івана Бучка (1891 – 1974)  в  березні  1948 р.

Траурна процесія з тілом Олекси Новаківського прямує до Личаківського цвинтаря. Львів, 31 серпня 1935 р.
Траурна процесія з тілом Олекси Новаківського прямує до Личаківського цвинтаря. Львів, 31 серпня 1935 р.

Довгі  роки  подальша  біографія  отця-митрата  являла  собою  майже  суцільну  «білу  пляму»,  проте  відносно  нещодавно його  сліди вдалося  локалізувати  у  селі  Волосянка  на  Сколівщині,  де  отець  Базюк  перебував  з  1945  по  1948-й.  Згодом,  ймовірно  під  тиском  влади,  старий  священик  був  вимушений  покинути  й  цю  парафію  та  перебратися  до  розташованого  неподалік  села  Лавочного.  Тут  він  ізустрів  свою  останню  годину  10 червня 1952 р.

Отець Базюк біля могили Олекси Новаківського. Личаківський цвинтар, 31 серпня 1935 р.
Отець Базюк біля могили Олекси Новаківського. Личаківський цвинтар, 31 серпня 1935 р.

Безперечно,  постать  отця-митрата  Олексія  Базюка,  як  і  його  місце  в  історії  Церкви  і  цілого  галицького  краю  першої  половини  ХХ ст.,  ще  потребує  детальнішого  вивчення.    Втім,  не  викликає  сумніву факт,  що  перед  нами – одна  з  незаслужено  забутих  історичних  постатей,  достойних  того  щоби  про  неї  довідався  якомога  ширший  загал.

Олександр  ШЕЙКО
молодший  науковий  співробітник
Художньо-меморіального  музею  Олекси  Новаківського

Джерела:

  1. Верига В. Українці поза  межами  України//Мистецька  сторінка [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: http://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=244;
  2. Гриник В. Церква в рідному краю  і  в  Польщі//Прах Б. Духовенство Перемиської  єпархії  та  апостольської  адміністрації  Лемківщини. – Львів,  – Т. 2: Документи  і  матеріали  (1939 – 1950). – С.725 – 817;
  3. Мизь Р. Українці у  Боснії//Блог  Канадського  об’єднання  українців  колишньої  Югославії [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: http://koukyu.blogspot.com/p/from-our-history.html;
  4. Овсійчук В. Олекса Новаківський. – Львів, 1998. – 332 с.;
  5. Романчук В. Українці  в  Берліні – від  історії  до  сучасності//Хата  скраю:  інтернет-портал  українців  Німеччини [Електронний  ресурс] – Режим  доступу:  https://ukrajinciberlinu.wordpress.com/2009/06/09 ;
  6. Сокіл В. Невідомий період  душпастирської  праці  мітрата  Олексія  Базюка //Народознавчізошити. – 2015, № 5 [Електронний  ресурс] – Режим  доступу:  http://nz.ethnology.lviv.ua/archiv/2015-5/25.pdf;
  7. Український та  міжнародний  рух  солідарності,  протесту  і  допомоги //Офіційний  сайт  Державного  архіву  Львівської  області [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: http://www.archivelviv.gov.ua/materials/publications/publication/golgofa-ukrajinskogo-narodu/solidarnist/;

 

Напишіть відгук